• Головна
• Шоу-біз

Володимир Мартинець дуже рідко спілкується з журналістами, але нам вдалося запросити автора та актора Студії "Квартал 95" на розмову. А оскільки 13 листопада на "1+1" відбудуться прем'єри одразу кількох проектів "Кварталу 95" - спочатку "Вечірнього Кварталу", потім "Жіночого Кварталу", і привід знайшовся добрий. Хто як не автор може розповісти про процес створення жартів ізсередини.

Тож готуйтеся – у суботньому випуску народний улюбленець Станіслав Боклан зіграє пристрасного залицяльника у номері з Оленою Кравець та Євгеном Кошовим. А Артему Мілевському, який нещодавно оголосив про завершення кар'єри, артисти влаштують на сцені розкішні дроти.

Загалом, поговорили ми з Володимиром Мартинцем багато про що…

У мене своя історія та своє життя

- Володимире, це вже відома історія, що до "Кварталу 95" вас особисто запросив Володимир Зеленський. Як це було?

- У нас із дружиною був медовий місяць, ми відпочивали у прекрасній Туреччині. Це був 2018 рік. І мені подзвонив мій друг Ілля. Сказав, що Володимир Олександрович попросив, щоб я приїхав на дописки (збори авторів, де дописують номери, додають жарти. – Авт.). Я приїхав, і мені запропонували стати автором "Кварталу". Не проходив жодних співбесід.

Не знаю, як так сталося, і з ким це узгоджувалося. Просто одного дня мене попросили приїхати...

- І чим ви заслужили таку довіру?

- Досі не можу пояснити це ні собі, ні іншим. Дехто каже, що за мене заплатили чи хтось домовився. Але навряд чи мої батьки-вчителі могли заплатити за моє місце у "Кварталі" (посміхається).

- Може, тому що ви також Володимир Олександрович?

- Думаю, він про це дізнався вже згодом. Час все покаже. Можливо, настане момент, коли ми сидітимемо біля вогнища, і я в нього спитаю: "А чому?.." І ось тоді дізнаюся. А зараз абсолютно не розумію.

– Коли Володимир Зеленський пішов на вибори, всі говорили та писали, що ви будете його наступником. Для мене взагалі це слово дивно звучить. Як ви на це реагували?

– Я дуже прагматично на це дивився. Неможливо з місця у кар'єр. Нічого не дається просто так, все має бути поступово.

Я знаю, що розглядалася моя кандидатура як людину, яка гратиме Володимира Олександровича у "Вечірньому Кварталі". Це правда.

- Чи не засмутилися, що вибрали Юру Великого ?

- Цілком ні. Розумію, що є люди, які можуть краще це робити. У мене своя історія та своє життя. Навіть добре, що так сталося. Я йду своєю дорогою.

"Стадіон Діброва" замовити на корпоратив неможливо

- Спочатку вас покликали до авторської групи, потім уже до складу "Вечірнього Кварталу"?

– Коли я вже працював як автор, прийшов якось до Володимира Олександровича з черговою ідеєю – хотів запропонувати запустити свій проект. Це було якраз перед початком одного із сезонів "Ліги Сміху". Він спитав, чому я не в Одесі на відборі у сезон. Я сказав, що не хочу грати. Наша участь – це був щабель. Навіщо вдруге йти?

"Так давай до нас у "Вечірній Квартал". Чи це для тебе теж щабель?" – спитав він.

Як можна відмовитись від такої пропозиції? Звичайно, я погодився, і ми потиснули руки.

- Разом з вами у "Кварталі" та ваш напарник Ілля Бортуаль із команди "Стадіон Діброва". Його теж запросили, чи це ви його вже по дружбі привели?

- Насправді він прийшов на стажування в "Квартал" раніше за мене. На той момент у авторському цеху звільнилося місце. Один із авторів кудись поїхав. І знайомі його запросили на стажування до одного з авторських гуртів. А я вже згодом прийшов. Зараз ми пишемо разом та працюємо в одному кабінеті.

– До речі, бачила оголошення, що "Стадіон Діброва" можна і зараз замовити на корпоративник. Ви, як і раніше, виступаєте?

- Це не правда. Оголошення розміщуємо не ми. Нас не можна замовити на корпоратив. "Стадіон Діброва" як команда закінчила свою історію в останньому сезоні проекту "Ліга Сміху. Битва Титанів".

- І більше ніколи не виступатимете?

- Невідомо. Якщо буде ще раз такий сезон, як зустріч випускників Ліги Сміху, то все можливо. Просто ми здобули свій досвід. Зіграли один раз, вдруге – це вже була "Битва Титанів", зустріч випускників, про яку я говорив вище. А йти у сезон ми не будемо.

- Немає бажання перемогти, якщо вперше не вийшло?

Ні. Нам вистачило одного разу виступити, щоб нас порахували "титанами". Все вийшло.

"До інтерв'ю ставлюся скептично і відповідаю, як відчуваю"

- В одному інтерв'ю ви сказали, що ви тесляр. А потім зізналися, що вам щось не сподобалося в інтерв'ю і ви так розлютилися.

- Я не розлютився (посміхається). Просто в той момент втомився від тих самих питань і захотів урізноманітнити, насамперед, своє життя та свої відповіді. Питання повторювалися з міста до міста, поки ми були в турі. Я так вирішив пожартувати, це ж нормально у моїй професії.

- Ну, це ж не добре так з журналістами спілкуватися? Вони можуть і образитись.

- Знаєте, якось у мене брали інтерв'ю, а потім перекрутили мої слова. Сказали, що я мешкаю в центрі столиці. Вважаю, цим вони направили проти мене людей. Оскільки всі подумали, що я тільки-но приїхав до Києва, влаштувався в "Квартал" і купив квартиру в центрі міста. А я не мешкаю в центрі. Я живу на Лівому березі і не у своєму житлі, а винаймаю. Журналісти дуже часто недобропорядно подають інформацію.

– А ще від неправдивої інформації чутки народжуються. Вам байдуже, що про вас пишуть?

- Абсолютно байдуже. Я просто ставлюся скептично до інтерв'ю та відповідаю, як відчуваю. Адже розмова може не відповідати часу, коли я живу. Можу сказати одне, а за півроку вважати по-іншому. А інтерв'ю залишиться. Або журналіст може прийти у той момент, коли я перебуваю в поганому настрої.

Все, що говорю в інтерв'ю – мій вигадка, тільки те, що я відчуваю зараз. Через півроку можу повірити у зовсім інші речі та стати іншою людиною. Тому не сприймайте мої інтерв'ю всерйоз.

- Ви у "Кварталі" вже близько трьох років. Але ви небагато давали інтерв'ю. Чому?

– Просто хочу спокою.

Складніше вигадувати персонажа з нуля

- На вашу думку, що сьогодні людям потрібно в плані гумору? Над чим вони охочіше сміються, чого, можливо, не вистачає?

– Я пишу для кількох проектів, які працюють на різні аудиторії. "Вечірній Квартал" - це насамперед політична сатира. "Квартал" говорить про те, що люди обговорюють на кухні. "Квартал" - це більше ніж просто гумористичне шоу. Тут вітаються філософські думки, сказані у піснях чи монологах.

Якщо брати голий гумор, то потрібна індивідуальність та свій гумористичний почерк. Мені здається, люди з цікавістю хочуть дивитись на щось оригінальне. Ось що потрібно людям – оригінальність.

- Я була на недавньому концерті "Вечірнього Кварталу", і мені, до речі, політичний гумор здався не надто смішним. Більше зайшов побутовий, народний. Що скажете, як один із авторів?

- Цей осінній концерт передбачався як побутовіший, оскільки між зйомкою самого концерту та показом в ефірі - великий проміжок. Було тяжко вгадати політичний актуал. Автори брали спільні теми та наголошували на побутовому гуморі. Таке буває. В цьому немає нічого страшного.

- Загалом політичний гумор складніше писати?

- Мені здається, однаково. Але політичний гумор пишеться на готових персонажів, які вже знайомі людям. Нам не потрібно їх вигадувати і занурювати всіх у їхнє життя. А от коли ти персонажа вигадуєш із нуля – це складніше.

- А яким ви бачите глядача сьогоднішнього "Кварталу", для якого ви пишете?

– Скажу про тих людей, які ходять на концерти. Приходять справжні шанувальники Студії "Квартал 95", які по-справжньому люблять цю атмосферу та акторів, які виступають на сцені та давно їм знайомі. Це люди, які дивляться трохи глибше на ситуацію у країні.

– Раніше всі жарти відбирав Володимир Зеленський. Зараз хтось вирішує, що смішно, а що ні, що брати в концерт, а що не зайде?

- У нас є редакторська група, яка складається із трьох осіб. Ці хлопці ще з команди КВК "95 квартал" і вже понад 18 років у цій сфері. Вони розуміють, що як треба робити. У них око-алмаз.

- Ви не лише виконавець, а й автор. Чи багато з того, що ви написали, потрапляє в готовий продукт?

- У кожному концерті 2-3 номери – нашого авторського гурту. Це стабільна цифра, яку ми дотримуємося.

- Це більше політичний гумор чи побутовий?

- Більше побутової.

- Чи є у вас ваш улюблений номер? Де ви ось прямо вважаєте себе зіркою?

Мій улюблений номер – перший номер у "Вечірньому Кварталі". Так склалося, що цей номер я написав собі. Моя участь у тому концерті була під загрозою, оскільки не було для мене місця у номерах – не було відповідної ролі. Я зрозумів, що єдиний шанс – вигадати самому. І я придумав номер "Сім'я без політики", де приходила Maruv як моя наречена. Це мій улюблений номер, оскільки найперший.

Дружина та дочка – це святі люди

– Популярність, впізнаваність – це для вас важливо?

- Я ставлюся до популярності байдуже. Якщо цього раптом не стане, не засмутюся. Це видно у моїй Інстаграмі. Мені це не потрібно. Ну дізнаються, то дізнаються.

- Популярність якось змінила ваше життя? Чи можете спокійно вийти з донькою на дитячий майданчик погуляти?

- Моє життя ніяк не змінилося. У мене просто такий вираз обличчя, що до мене рідко хтось підходить (посміхається). Найцікавіше, я можу думати про щось хороше, але фізіологічно так склалося, що на обличчі написано зовсім інше. Дехто думає, що мене занесло, зазірвався, а я такий є. Це не пов'язано з популярністю. Повторюся, якщо її не стане, я не засмутюся.

- Написання жартів – дуже трудомісткий процес, плюс – концерти. Сім'я вдома вас бачить?

– Зараз намагаюся раніше приїжджати додому, бо донька починає набагато більше розуміти. Мирославі вже 2 роки 9 місяців. Дружина та дочка – це святі люди. Намагаюся максимально часу проводити разом. Любимо виїхати за місто, десь погуляти, зупинитися, переночувати. Можемо просто вийти на дитячий майданчик погуляти. Якось літали відпочивати до Туреччини, коли доньці було 3 місяці. Вона дуже спокійно до дороги ставиться, не вередує, не плаче.

– А раніше менше часу проводили?

- Так. Я мав становлення в "Кварталі" і багато часу проводив в офісі, щоб закріпитися, познайомитися з усіма і зрозуміти, що до чого. Звичайні побутові речі.

– До речі, якщо погуглити, серед найпопулярніших запитів про Володимира Мартинця – дружина, дата народження, особисте життя. Чим займається дружина гумориста?

– Дружина Катя закінчила факультет прокуратури. Ми колеги у цьому плані. Я слідчий, вона прокурор. І дякувати Богу, ми не працюємо за професією. Нині Катя виховує доньку.

Нещодавно закінчила курси стиліста. Їй це до вподоби. Поки що ми в роздумах про якусь свою справу для неї. Хочеться, щоби вона працювала на себе.

- Розповідаючи про стосунки з колегами, ви зізнавались, що з Юрою Краповим любите випити китайський чай та обговорити новий контент на Youtube. Та ви щасливчик! ЗМІ, на мою думку, жодного разу не вдавалося з ним поговорити. Він дуже потайлива людина. Що за контент обговорюєте?

- Юра дуже глибока людина. Це симбіоз військової виправки та творчості – гримуча суміш. Він закінчив Суворівське училище. Знає, що таке дисципліна, і переносить її у творчість. Юра дуже скрупульозно ставиться навіть до складених речень у сценарії, щоб вони звучали правильно.

Але в той же час він є дуже прогресивною людиною. Задає багато запитань. У тому числі, про китайський чай. Можу сказати, що я раджу дивитися на Youtube. Мені дуже подобається Optimus Gang – Юра поки що намагається зрозуміти, що до чого на цьому каналі. Дивимося "Що було далі" (гумористичне інтернет-шоу, що виходить на Youtube-каналі LABELCOM. – Авт.), стендап-шоу та подкасти. Найулюбленіший – це kuji подкаст.