Учасниця "Холостяка" Марина Арістова (Дурицька): Ну яке на шоу може бути кохання? Про що ви!
Вона була учасницею першого "Холостяка" (СТБ), де головним героєм був Максим Чмерковський. Коли проєкт наближався до фіналу, Марина пішла із шоу за власним бажанням. Незабаром вона вийшла заміж за бізнесмена Юрія Арістова. У пари – четверо дітей: син Юрія 18-річний Артем і дочка Марини 13-річна Діана від попередніх стосунків та їхні спільні діти – 6-річна Маша й Роберт, якому 28 липня виповниться 3. Ми поговорили з Мариною про проєкт та життя після нього.
"Режисерка шоу мене ненавиділа"
- Марино, скільки років тривав ваш контракт?
- Мій "Холостяк" був близько 8 років тому, і договір тривав, здається, близько 5 років.
– Що в ньому було прописано?
- Із серйозного, точно пам'ятаю, штраф, якщо ти підписала контракт, а потім передумала і не з'явилася на зйомку. У мене просто знайома відмовилася в останній момент. І коли її юристи читали контракт, то знайшли графу, що штраф – 50 тисяч гривень. Але юристи сказали, що ніхто нічого не доб'ється.
- Після завершення контракту що можна було говорити, а чого не можна?
- У нас все було побудовано більше на людських стосунках із режисером, продюсером, генеральним продюсером. Вони просто просили не розкривати подробиці доти, доки всі серії не вийдуть в ефір. Насправді приховувати особливо й не було чого.
Перший сезон "Холостяка" був експериментальним. У нього не було бюджету, ми мали необмежені кошти. Плюс ніхто не знав, що це таке, це був новий формат, не було чіткого сценарію. Ніхто не знав, чого очікувати, що в результаті вийде. Тому все будувалося на ефекті імпровізації та сюрпризів. Але це нам так пощастило. Думаю, в наступні сезони вже почали підписувати договори про нерозголошення, там уже був якийсь сценарій. Я не можу точно знати, це те, що я чула. Ми не мали жорсткого договору про нерозголошення.
- Ви щасливчики! Але чомусь ніхто багато не розповідав.
- А ніхто й не питав! Чомусь ЗМІ вважають, що нам щось забороняють і ми щось підписали. Ми були у лайт-режимі.
- Тобто як такого сценарію у вас не було?
- У нас були прописані сценарії побачень. Тобто де воно має бути. А як, про що і з ким – цього не було.
- З одного боку, я розумію, що коли дівчат замкнути у замкнутому просторі, то й сценарій не потрібен – життя саме все зробить. Але, з іншого боку…
– Скажу так. У нас забирали гаджети, фотоапарати, книги, журнали, телефони… Але! У дівчат із наступних сезонів звідкись бралися фотографії, зроблені на телефон. Звідки вони, коли все забирали? Дивно.
- Як ви не збожеволіли у цей період?
- Особисто я йшла рано спати, бо мені порожні розмови на кшталт, хто кого поцілував, були нецікаві. Ще я проводила своє детективне розслідування. Мені було нудно, і я прораховувала, хто і куди йде, що робитиме, що говоритиме. Мене ненавиділа Ксенія Бугрімова (ексрежисер "Холостяка". – Авт.), бо я псувала ефект сюрпризу (сміється). Я казала дівчаткам, що на них чекає, і на камеру вже не було ефекту несподіванки. Веселила себе сама.
- Наскільки все відрізнялося від того, що ви бачили в ефірі та як було насправді? Монтаж і реальність – які пропорції?
- 80 – реальність, 20 – монтаж. На якихось учасницях відсоток був більшим. Допустимо, переможницю нашого сезону Сашу Шульгіну жорстко валили, і на ній монтажу було більше. А Яну Соломко, навпаки, більше тягли та створювали образ-романтік, якого насправді не було.
|
"У реальному житті ти не користуватимешся "вухом"
– За всі 8 сезонів у нас так і не склалося жодної пари. На ваш погляд людини, яка бачила все зсередини: чому не виходить? І взагалі, чи можна побудувати стосунки на шоу?
- Тому що стосунки будуються у штучних умовах. На проєкті нас годують, нам організовують побачення, нас одягають, фарбують, привозять, готують… У житті так не буває. Плюс Холостякам у "вухо" кажуть, що запитувати, підказують, що зробити. На побаченні в реальному житті ти не користуватимешся "вухом". І люди у цих штучно створених умовах справді один одному подобаються.
Мені, до речі, дуже подобається російська версія "Холостяка". Там дуже крутий підбір дівчат. Всі вони різні, а не під один шаблон. А в нас усі якісь однакові. Чому наш сезон був суперуспішним? Тому що у нас не було таких суперкрасунь, як зараз: ці губи, груди, сідниці… У нас кожна дівчина була не суперкрасунею в прийнятих канонах, а насамперед особистістю, цікавою чимось своїм, а за такими цікаво спостерігати.
- Як режисери вимагали того, щоб це реально було шоу?
- У нас було дуже багато розмов із журналістами, редакторами, нам закидалося дуже багато провокаційної інформації – мовляв, а ти знаєш, вона поцілувалася з ним на побаченні. І дівчата здебільшого велися на ці розмови, які допомагали викликати в них емоції, дістати з них негативні якості.
Я не велася. Я знала, що це побачить вся Україна і потім мені це все життя відгукуватиметься. Тобто кожен міг як піти на ці провокації, так і не піти. Ніхто б тебе за це не вбив. У принципі, на "Холостяку" можна бути собою, якщо вистачить мізків та життєвого досвіду.
- Ви не приховували, що пішли туди за піаром. Ну і як після цього не розчаруватись у шоу?
- Так я ніколи цього і не приховувала. Але на такому шоу не можуть не виникнути емоції. Особливо якщо ти доходиш до п'ятірки. Хочеш не хочеш, у тебе будуть емоції. Замкнутий простір, один чоловік, про якого ти чуєш з ранку до ночі… Ти у будь-якому разі потрапляєш під психологічний тиск. Я до останнього чинила опір, але наприкінці зрозуміла: блін, я теж закохалася.
- За вашими спостереженнями, більшість дівчат йшли туди за піаром чи просто потусуватись?
- Думаю, у першому сезоні хтось і йшов за коханням, але то були одиниці, йшли просто заради цікавості. Наступні сезони, впевнена, 99 відсотків йдуть за піаром. Ну яке кохання? Про що ви!
- Правда, що на "Холостяку" дуже багато камер, від яких не втекти?
- Ми мали особистий простір. Не було такого, щоб я йшла до туалету – і оператор за мною. Все було в межах розумного. Якщо була потрібна зйомка у спальні, то про це просили, ніхто постільних сцен зненацька не знімав. Та в нас їх і не було. У нас був суперпорядний Холостяк.
- А чи були можливості зустрітися з Холостяком поза кадром?
– Я зустрічалася. А взагалі неможливо (сміється).
- Отже, можливо!
- Я просто дуже дружила з персоналом. Мені було нудно з дівчатами, тож я шукала нових друзів. У них номер Максима був вписаний у телефон. Тому залишалося лише взяти телефон, написати чи зателефонувати і домовитися про зустріч.
Ми мали випадок в Іспанії. Ми жили на віллі біля океану з куратором, а Холостяк та знімальна група – за 7 км від нас, у цивілізації. І ми з моєю подружкою Ілоною вирішили порушити правила "гри". Відпросилися на пробіжку, добігли до першого кола, де таксі, і поїхали до міста розважитись. Ми мали добові, які нам видавали. Здається, було 45 євро на добу. Але ж ми не знали, що там живе Холостяк. Заходимо до першого кафе, що трапилося, а там - Максим з Ванею (з Іваном Городецьким, ведучим першого сезону. – Авт.). Весело провели час.
- Про це потім дізналися?
- Коли ми прибігли за 3 години, нас мало не вбили. Не знаю, дізналися чи ні. Але ми так і в Одесі втікали – у піжамах, тапках... Вийшли повітрям подихати, а самі - до клубу. Потанцювали й повернулися. В Італії так само було. Ми веселились! Ми собі вигадували якісь пригоди всередині шоу, бо жити від побачення до побачення нормальній адекватній людині складно.
- Я ніколи не думала, що в наші часи люди можуть так вірити телебаченню. Але ж вірять!
– Ну це крутий монтаж, крута режисера. Телебачення для того й створено, аби люди вірили. Хочеться вірити у те, чого в тебе немає. Тож вірять. Кожна дівчина мріє про принца. Особливо до 25 років хочеться зустріти принца, потрапити у гарне життя, помандрувати. Будь-яка адекватна дівчина про це мріє. І коли ти на це дивишся, ти співпереживаєш і віриш.
|
"Моя історія - не зовсім про Попелюшку"
- Ваша історія певною мірою нагадує історію Попелюшки. Чи це не так? Розкажіть свою історію кохання.
– Чоловік мій “Холостяка” не дивився на етапі нашого знайомства. Тож про мене не знав.
Був вечір п'ятниці, 13 травня. Юра просить друга познайомити з пристойною дівчиною. На той момент він був 5 років як холостяк після розлучення, його вимоги – вік до 20, блондинка, блакитні очі. І тоді дівчина товариша, Аня, наразі вони вже чоловік і дружина, радить надіслати мою анкету Юрі. Аня нібито дивилася шоу "Холостяк". До речі, в житті ми з нею бачилися лише один раз – на вечірці з нагоди відкриття закладу, яку я організовувала.
І Юра пише мені "ВКонтакте". А тоді саме вийшла п'ята серія шоу, листів мільйон... Дивлюся на його фото: стоїть впівоберта, у бандані, обличчя не видно... А в його повідомленні написано: "Люди з вуст у вуста передають один одному, що ми створені один для одного, хочу дочку, як у тебе". Навіть спочатку не зрозуміла, що це було, відповіла "дякую". Він, мабуть, зрозумів, що це не зачепило, пише далі: "Я займаюся морепродуктами. А ви любите шампанське й устриці?" А я відповідаю: "Не їм устриць, не люблю шампанського". Правда! Тоді я пила віскі та їла м'ясо і не любила ані устриць, ані шампанського.
Він увесь час намагався мене чимось зачепити. І так ми десь від 11-ї вечора до 5-ї ранку переписувалися. Про все. Потім він подзвонив, мене вразив його приємний тембр голосу, і ми розмовляли ще годину. Але Юра й далі не здавався: "Зараз син прокинеться, якщо він не проти, ми приїдемо до тебе до Одеси". Не встигла я лягти спати, а тут SMS: "Син схвалив, виїжджаємо". Чекаю на них у ресторані. І тут заходить мій майбутній чоловік: біла майка, білі штани з кишенями, татухи по плечах, пузик невеличкий, окуляри-хамелеони, дитина 10 років, коробка конвалій. Не повірила своїм очам. Ну, думаю, гаразд, погуляємо, що робити. Увечері він проводжає мене додому і каже: "Ти переїжджаєш до Києва, я не жартую, я тебе шукав все життя, ти народиш мені дочку..." Я у цей момент подумала, що він не в собі. Ну хто в 35 років нестиме таку нісенітницю після пів дня разом?! Назад я всю дорогу говорила з ним по телефону, щоб не заснув за кермом.
А за кілька днів я приїхала до Києва на постшоу з Анфісою Чеховою. Він мене зустрів із потяга, у нас була гарна романтична прогулянка містом, потім я поїхала на зйомку. О 7-й вечора мала звільнитися і приїхати на день народження до його друзів. Як завжди, зйомка затрималася до 10-ї. Приїжджаю й бачу картину: Юра трохи не розрахував із дозою алкоголю. Мабуть, дуже переживав.
- Хто ж їде на день народження під кінець веселощів?
- Щоб ви розуміли, мій чоловік взагалі не п'є. Але як він тоді напився! Каже, що дуже нервував, адже зустрів кохання всього свого життя. Рознервувався, напився. А поки відкривав устриці, порізав руки. Друзі мені хором говорили: та він не п'є, це на нього не схоже. А в мене зворотних квитків немає, я не очікувала на такий поворот подій.
Забрали ми з водієм мого майбутнього чоловіка, приїхали до нього додому. Я сіла на кухні, щоб дочекатися ранку та поїхати до Одеси.
А вранці Юра почав вибачатися. Притому ще розповів, що має проблеми на роботі, машина в кредиті, він сам іноді займається доставкою морепродуктів до ресторанів, робить сто справ. Але, як він мені тоді сказав, він не мав потужного мотиватора, і якщо я в нього повірю, то він гори переверне. (І таки ж перевернув! Нині у Юрія дуже успішний бізнес, пов'язаний з імпортом морепродуктів та ресторанами. – Ред.). Тож на момент нашого знайомства у нього було не найкраще фінансове становище. А ще - попросив до нього переїхати. Не знаю, що було з моїми мізками, та я погодилася. Практично через тиждень після знайомства.
- А що стало поштовхом?
- Це ситуація, коли мізок відключається і ти закохуєшся. Це кохання з першої розмови. Він дуже гарно розмовляє, дуже харизматичний, у нього дуже добре з гумором. Ось і все. Тож історія не зовсім про Попелюшку. Я ж не за принца виходила.
|
"Мені важливо, коли чоловік каже, що десь у мене жирочок"
– Ваш чоловік бізнесмен. А такі люблять керувати людьми. Ви не боялися, що він насадить вас на гачок?
- Мені пощастило, що він був у хиткій ситуації і не сильно міг насадити мене на гачок. І якби на той момент він був олігархом, то навряд чи я з ним була. То була інша людина. Він виріс, став успішним, але зростав разом зі мною. Коли людина пройшла великий шлях і стала кимось, у неї дуже багато тарганів у голові. А коли ти отримуєш ще й не суперуспішну і не супербагату людину, але перспективну, то в тебе карт-бланш. Він знає, як ти потрапила в його життя, і розуміє, яким він є. А він у мене дуже класний, добрий, сімейний, нереально крутий татко, він любить дітей. Найбільше щастя для нього – родина. Він у мене дуже сімейний. А якщо побачити його у звичайній ситуації – хочеться застрелитися, бо виглядає він дуже жорстко.
- Є одна ваша цитата, яка мене зачепила: "Чоловік завжди розповідає мені, що я не ідеальна". І...? Вас це не ображає?
– Та мене це мотивує! Мені дуже важливо, щоб чоловік не просто молився на мене і говорив, яка я в нього розумниця та красуня, а щоб він мотивував мене. І мені важливо, коли він каже, що десь у мене жирочок або я щось неправильно сказала, неправильно повелася. Він може мене критикувати, але робить це жартома, з гумором, не ображаючи. Ось я дуже прагну стати телеведучою. І Юра мені постійно каже: навіщо тобі це потрібно, навіщо тобі це болото? Грошей там не заробиш. Але в мене ще більший запал. У мене все йде від зворотного, мовляв, а я доведу, що зможу!
- А хто кого тримає в тонусі – ви чоловіка чи він вас? Хто у вашій родині головний?
- Чоловік – мій ідейний натхненник, "дегустатор", він ставить усі глобальні завдання. Я більше виконавець. І, звісно, він у нас головний. Я вважаю, що сила жінки – в її слабкості. Я завжди була мужиком, мовляв, я ж заробляю, я самодостатня, я розумна… Не треба! Нормальному чоловікові така жінка не потрібна. Будь ти собі такою тихесенько всередині. А зовні - "Ой, любий, я без тебе навіть сміття винести не можу". Жінка має бути суперслабкою, а при цьому всередині вона може бути розумною та сильною. Але чоловікові про це говорити не обов'язково.
- Це ви у стосунках із Юрою зрозуміли?
- Так. Ми на початку стосунків бодалися, я продовжувала бути розумною та самодостатньою. А він намагався пояснити, хто у хаті господар. А коли ми кілька разів сильно посварилися, я подумала: кому потрібна моя думка і кому від цього краще? Жінка має займатися тим, що їй приносить натхнення, задоволення, може, трохи грошей. А може, й багато грошей.
