Стрибунка у воду Ксенія Байло: Компліменти про красу іноді приємніші за слова про спорт
Виступ на чемпіонаті Європи у Парижі поповнив і без того солідну колекцію 21-річної Ксенії Байло одразу трьома новими нагородами: золотом та двома бронзами. Тепер на рахунку стрибунки у воду - фантастичні 15 медалей ЧЄ. Проте за кожним ідеальним входом у воду стоять не лише сухі цифри статистики, а й боротьба з вигоранням, пропущені радощі дитинства та пошук балансу.
В інтерв'ю Коротко про Ксенія розповіла про цінність свіжих паризьких нагород, синхрон на рівні інтуїції, «тарганів» у голові та про те, чому простий комплімент про красу іноді гріє душу більше за спортивні титули.
У нашій команді всі працюють на одному вайбі
— Ксеніє, у вас після ЧЄ у Парижі поповнилася й без того чимала колекція нагород: золото та дві бронзи. Яка з них для вас особлива і чому?
— Я дуже рада, що змогла вибороти медаль у кожному виді програми, де брала участь. Але найважливішою для мене все ж є бронза в синхроні із Софією Виставкіною, адже це олімпійський вид програми. І те, що ми разом стрибаємо відносно недовго, також вплинуло на моє сприйняття цієї медалі.
— Наскільки складно після таких великих успіхів знаходити сили та мотивацію працювати далі й ставати кращою?
— Якщо чесно, бувають періоди, коли немає мотивації йти на тренування, немає сил щось робити та виникають не дуже хороші думки. І саме гарні результати на змаганнях допомагають і мотивують працювати далі. Ти розумієш, що робиш це не просто так і що всі ці тренування проходять недарма.
— Ви виступаєте у синхронних дисциплінах. Наскільки важливо відчувати партнера буквально на рівні інтуїції?
— Для мене набагато легше, коли я відчуваю людину. Ніби ви настільки добре розумієте одне одного, що навіть без слів можете зрозуміти, як підлаштуватися під неї або виправити помилку. У синхроні це дуже важливо.
— Як знаходите спільну мову з усіма членами команди, з ким доводиться працювати? Чи буває, що сваритеся та не погоджуєтеся в чомусь?
— Зараз у нашій команді всі працюють на одному вайбі: майже всі постійно жартують на тренуваннях, обговорюють актуальні теми та підтримують одна одну. Звісно, буває, що ми не сходимося в думках, але це нормально. Не сваримося… майже.
Медаллю, завойованою в парі з Софією Виставкіною, Ксенія особливо задоволена. Фото: JULIEN DE ROSA / AFP via Getty Images
Іноді я сприймаю все близько до серця
— Чим Ксенія-спортсменка відрізняється від Ксенії у повсякденному житті?
— У спорті я дуже вимоглива до себе, постійно знаходжу якісь недоліки й думаю про результат. А в повсякденному житті я набагато простіша та більш розслаблена.
— Як би ви описали свій характер? Яка ви? Чи всім вдається знайти до вас підхід?
— Не думаю, що у мене складний характер, поки що ніхто не скаржився (посміхається. - Авт.). Але свої «таргани», звісно, є. Я не люблю, коли мені не кажуть, що щось не так, і думають, що я сама все зрозумію. Тоді я починаю щось вигадувати, накручувати себе. Тому зі мною краще поговорити прямо.
— Наскільки сильно емоції впливають на вас у житті та спорті?
— Якщо чесно, дуже сильно. Іноді я сприймаю все близько до серця, можу довго засмучуватися, якщо щось не виходить на тренуваннях або через травми. У житті теж можу довго думати перед тим, як щось зробити або відкладати це.
— Чи вважаєте ви себе перфекціоністкою? Бо, спостерігаючи за вашими бездоганними виступами, складається враження, що ви обожнюєте точність у всьому.
— У якомусь плані так. Трішки перфекціонізму в мені точно є. Але останнім часом я вчуся дозволяти собі помилятися і розуміти, що не все має бути ідеальним.
— Як реагуєте на помилки? Довго переживаєте чи швидко відпускаєте?
— Це залежить від мого стану. Іноді я можу довго думати про помилку, передивлятися невдалий стрибок і аналізувати його сотні разів. А іноді просто закінчую тренування, йду додому і думаю: «Ну, значить, не сьогодні».
— Яку свою рису характеру вважаєте найбільшою перевагою?
— Навіть не знаю, краще запитати у мого тренера. Мабуть, здатність постійно працювати над собою. Я багато аналізую свої вчинки й помилки та намагаюся зрозуміти, що можу зробити краще.
— Спортсмени часто говорять про перемоги й досягнення. Але рідше про те, від чого їм довелося відмовитися. Від чого заради спорту відмовилися ви?
— Напевно, від звичайного дитинства. Поки мої однолітки гралися на майданчиках чи разом ходили на шкільні заходи, я була на тренуваннях, зборах або змаганнях. Звісно, я ні про що не шкодую, але це те, чого у моєму дитинстві було значно менше.
— Що найважче у тотально спортивному режимі для молодої дівчини?
— Для мене найважче - це пам'ятати, що поза спортом є ще особисте життя. Якщо щось не виходить у спорті, це не означає, що все погано і що життя зупинилося на цьому тренуванні чи цих змаганнях.
Побачити Париж і… завоювати там три медалі. Фото: Інстаграм Ксенії Байло
Дівчині завжди приємно, коли їй кажуть, що вона красива
— Чи бувають моменти, коли вам хочеться просто бути дівчиною, а не спортсменкою: вдягнути сукню, підбори, зробити макіяж і взагалі забути про тренування?
— Звісно, буває, коли хочеться просто забути про існування стрибків у воду й робити все, що заманеться. Тому на вихідних намагаюся більше відпочивати з друзями, переключатися і менше думати про тренування.
— Що для вас означає бути жіночною?
— Для мене жіночність більше проявляється у внутрішньому стані, у впевненості, у ставленні до себе та інших, у здатності бути турботливою й чутливою, але водночас мати власні межі й не намагатися відповідати чужим очікуванням. І це не обов'язково сукні, підбори, дорогі сумки чи ідеальний макіяж. Жіночність може бути дуже різною, і вона не визначається зовнішніми атрибутами. Найважливіше - залишатися собою і почуватися собою.
— Скільки часу вам потрібно, щоб зібратися на важливу подію? Ви з тих дівчат, які можуть годину вибирати сукню чи «вдягнула перше, що побачила»?
— Зазвичай на збори я виділяю собі годину, бо постійно боюся запізнитися. Із сукнями проблем немає, адже я їх не ношу (сміється. - Авт.). Більше надаю перевагу зручному для себе одягу.
— А є у вас б'юті-ритуали, без яких ви не уявляєте свій день?
— Якихось особливих б'юті-ритуалів у мене немає. Але я обожнюю парфуми, без них точно не вийду з дому.
— Спорт формує дуже дисципліноване ставлення до тіла. А чи дозволяєте ви собі іноді бути «неправильною»: з'їсти щось смачне, довше поспати, нічого не робити?
— Звісно. Я люблю солодке, у неділю можу довше поспати. Інколи бувають дні, коли я можу повністю ізолюватися від людей, залишитися вдома й просто дивитися щось цікаве. Думаю, іноді це теж потрібно.
— Який комплімент вам приємніше почути: «Ви неймовірна спортсменка» чи «Ви дуже красива»?
— Напевно, «Ви дуже красива». Звісно, мені приємно чути компліменти про спорт, але дівчині завжди приємно, коли їй кажуть, що вона красива.
— У вас є татуювання рибки, що воно означає?
— Насправді якоїсь конкретної мети це татуювання не має, це просто рибка, яка мені сподобалася. Але з часом я зрозуміла, що вона певною мірою описує мене зсередини.
— Як выглядит ваш ідеальний день, коли вам нікуди не потрібно поспішати?
— Прокинутися десь о 8:30, поснідати, подивитися щось цікаве, ввечері провести час із друзями, а вдома послухати спокійну музику й запалити гарну свічку. Дуже нудно, але для мене ідеально.
— Ви багато часу проводите за кордоном на зборах і змаганнях. Що найбільше нагадує вам про дім, коли ви далеко?
— Смачна їжа. Ніде немає такої смачної їжі, як в Україні.
