Як херсонське село на 340 жителів створило школу карате, що підкорює Європу
Попри бездоріжжя, обстріли і життя за кілька десятків кілометрів від фронту, у маленькому селі на Херсонщині виховують юних каратистів, які вже є переможцями та призерами турнірів різного рівня. І навіть виступали на чемпіонаті світу. Про те, як у селі, де живе лише 340 людей, вдалося створити спортивну школу, що виховує чемпіонів, читайте у матеріалі Коротко про.
Від ідеї - до спортивної зали
Село Михайлів, Херсонщина. Проте маленький населений пункт, який ледь можна відшукати на географічній карті України, знають навіть за кордоном. А все тому, що у цьому селі вже два роки працює школа карате «Катана» (зараз вже спортивний клуб), вихованці якої є призерами чемпіонату України, чемпіонату Європи в Польщі, а також учасники чемпіонаті світу в Угорщині.
При цьому у селі Михайлів проживає лише до 340 людей. Дітей віком до 18 років тут - 75. Здавалося б, не те місце, де народжуються великі спортивні історії.
Тренер із карате Леонід Чернявський має звання Шихана, чорний пояс, п'ятий Дан та є віцепрезидентом Всеукраїнської організації «Кіокушин будо карате». Фото: з архіву спортивного клубу «Катана» Кіокушин карате
Усе почалося після повномасштабного вторгнення. Тренер із карате Леонід Чернявський пережив окупацію Херсона, а згодом переїхав із дружиною на власну дачу до села Веселе, що неподалік від Михайлова. До війни він тренував дітей у Херсоні. Має звання Шихана, чорний пояс і п'ятий Дан та є віцепрезидентом Всеукраїнської організації «Кіокушин Будо карате».
Сидіти на місці склавши руки Леонід Семенович не звик. Трохи подумав, зважив усі «за» і «проти» і вирішив тренувати місцевих дітлахів.
- Зібрався з думками і пішов до старости села Михайлів Олени Пономаренко з пропозицією створити школу карате, - розповідає Коротко про тренер Леонід Чернявський. – Війна дуже важко пройшлася по дітях. А до цього був карантин, вони майже втратили живе спілкування. Олена Іванівна одразу підтримала мою ідею. Сказала, що допоможе всім, що у її силах.
Діяти почали відразу. Місце для занять облаштували у приміщенні дитячого садка при місцевій школі. Будівля школи велика: колись тут навчалися діти з першого по дев'ятий клас. Після реорганізації залишилася лише початкова школа, яку відвідують 16 учнів, тож вільного місця вистачало. Зробили невеликий ремонт, але на спортивний інвентар грошей уже не залишилося.
Староста села Михайлів Великоолександрівської громади Олена Пономаренко. Фото: most.ks.ua
- Карате починається з татамі, і саме його у нас не було, - розповідає Коротко про староста села Михайлів Великоолександрівської громади Бериславського району Херсонської області Олена Пономаренко. - Але допомогли гранти, на які я постійно пишу (До речі, на розвиток села жінка пише до 25 заявок на місяць! Каже, одна-дві «вистрілюють»). Ми отримали 150 тисяч гривень і за 63 тисячі купили вживане татамі. Потім були й інші гранти, допомога нашої Великоолександрівської селищної військової адміністрації, спонсорів з України та із-за кордону, наприклад з Великої Британії, допомога наших медіа.
І 21 лютого 2024 року школа карате «Катана» офіційно відкрила свої двері. Сьогодні каратисти спортивного клубу «Катана» тренуються вже у сільському клубі, де для них облаштували спортивний зал, роздягальні та санвузли. Тут займаються діти від 4 до 17 років із п’яти сіл не тільки Херсонської, а й Миколаївської областей. Тренування проходять тричі на тиждень, а батьки сплачують лише добровільний внесок - хто скільки може.
Наймолодшому каратисту клубу «Катана» всього 4 роки. Фото: з архіву спортивного клубу «Катана» Кіокушин карате
«Перший подвиг зранку - заправити ліжко»
У селі кажуть: після відкриття секції діти стали зовсім іншими. Значно менше сидять в телефонах, більше спілкуються одне з одним, фізично зміцніли. А ще – отримали не тільки тренера, а друга і наставника.
- Ми говоримо про дисципліну, повагу, поведінку в колективі, - розповідає Леонід Семенович. - Вчу їх навіть заправляти ліжко. Кажу: перший подвиг зранку - це заправлене ліжко,
Колишній офіцер спецпідрозділу «Сокіл» не приховує, що дисципліна для нього важлива.
- Ніяких цигарок, лайки, булінгу, - говорить. - У нас із цим дуже строго. Карате - це не тільки удари. Це характер. Ми навіть вчимося правильно програвати. Спочатку після поразок плакали. Потім навчилися сприймати їх і працювати далі.
Коли клуб тільки відкрився, тренер, як сам каже, необережно пообіцяв і дітям, і дорослим через два роки бути на чемпіонаті світу. А потім схопився за голову: навіщо це сказав?
- Але слово треба було тримати. – сміється Шихан. - І через два роки ми справді виступили на чемпіонаті світу в Угорщині.
За цей час школа карате вже досягла вагомих результатів. Команда спортивного клубу «Катана» неодноразово посідала призові місця на змаганнях різного рівня: від всеукраїнських - в Одесі, Києві та Полтаві - до міжнародних турнірів у Польщі та Угорщині, а дві вихованки - Адель та Крістіна - стали кандидатками у майстри спорту.
Адель та Крістіна стали кандидатками у майстри спорту. Фото: з архіву спортивного клубу «Катана» Кіокушин карате
На тренування через болото
Втім, труднощів у клубу «Катана» вистачає. Наприклад, дороги, а точніше - їхня відсутність. Після дощу місцева ґрунтівка перетворюється на суцільне болото. Тоді тренер Леонід Чернявський взуває гумові чоботи і пішки долає п'ять кілометрів з рідного села Веселе до Михайлова.
- Якщо тренування закінчується о восьмій вечора, повертаюся в темряві, - розповідає. – Тут вовки, лисиці, тому беру ліхтарик, іноді навіть рушницю. Але я не можу сказати дітям: «Сьогодні дощ, тренування не буде». Вони ж чекають.
Виїхати у дощ на змагання – це завдання із зірочкою не лише для юних каратистів, а й для їхніх батьків. Орендований автобус зазвичай чекає на спортсменів там, де вже є асфальт. А до нього маленьких спортсменів разом із батьками по 20–30 кілометрів бездоріжжя везуть... тракторами.
Але, попри всі труднощі, у селі Михайлів не збираються зупинятися. Староста продовжує писати грантові заявки, тренер - виховувати дітей, а самі каратисти вже мріють про нові чемпіонати.
- Коли ми приїжджаємо на змагання, людям важко повірити, що тренуємося в маленькому селі, - говорить тренер Леонід Чернявський. - Але ми доводимо, що головне - не розмір населеного пункту, а люди, які хочуть працювати,
І, мабуть, саме це найкраще пояснює, чому серед степів Херсонщини, де лунають вибухи, виросла школа, яка вчить дітей не лише бити точно, а й ніколи не здаватися.
