"Новий Бубка" Омелян Герасимчук - про любов до астрономії, відчуття польоту та рекорди
Висота 4,70 метра для 13-річного юнака - це не просто черговий взятий рубіж, а найкращий результат у світовій історії стрибків із жердиною для його вікової категорії. Уродженця Одещини Омеляна Герасимчука у світовій пресі дедалі частіше порівнюють із Сергієм Бубкою. І хоча легендарний чемпіон у 13-річному віці стрибав у районі чотирьох метрів, а свій перший світовий рекорд встановив лише у 20 років, порівняння виправдане. Динаміка українського юніора вражає, адже всього за кілька місяців Омелян оновив власний світовий результат серед однолітків одразу на 20 сантиметрів.
За цим результатом стоїть чітка система та сімейний тренерський дует. Підготовкою юного атлета займаються мама Наталія Забродська та тато Артур Герасимчук. У розмові з журналістом Коротко про 13-річний рекордсмен розповів про відчуття польоту, довіру до персональної жердини, режим дня та про те, чому головна боротьба в секторі завжди йде із самим собою.
"Мама сказала, що я впорався"
- Омеляне, ви вже не вперше встановлюєте світовий рекорд у своїй віковій категорії. Коли подолали 4,70 м у Львові, що відчули першої секунди?
- Відчув радість.
- Ви тричі протягом одного виступу покращували найкращий світовий результат. Чи було відчуття, що цього дня можете стрибнути ще вище?
- Так, міг на 4,80 м, але трохи застудився, тому більше не стрибав.
- Коли ви виходили на висоту 4,70 м, вірили, що подолаєте її, чи навіть для вас це було справжнім випробуванням?
- Вірив, бо на тренуваннях уже брав цю висоту.
- У багатьох буває так, коли на тренуваннях вдається більше, ніж на змаганнях. Щось заважає?
- Я про це навіть не думав. Просто реально оцінюю свої можливості, і для мене немає різниці, де стрибати.
- Що складніше: встановити рекорд уперше чи перевершити власне досягнення, знаючи, що тепер від вас чекають ще більшого?
- Нічого. Якщо готовий, то стрибаю, і все.
- Хто першим привітав вас після рекордного стрибка? Що вам сказали?
- Мама. Сказала, що я впорався.
Омелян упевнений, що головні рекорди у нього ще попереду. Фото: instagram.com/nataliia_zabrodska/
"Найбільше подобається відчуття польоту"
- Як ви взагалі прийшли до стрибків із жердиною?
- Мене тренують батьки, я з народження на стадіоні. Займався в групі, готувалися до багатоборства, жердину пробували як частину десятиборства. Але з часом відчув любов до цієї дисципліни і сказав батькам, що хочу зосередитися саме на стрибках із жердиною.
- Що вас найбільше захоплює у цьому виді легкої атлетики: розгін, момент відштовхування, політ чи відчуття, коли подолаєте планку?
- Відчуття польоту, його не можна описати словами. Ти не почуваєшся птахом чи космонавтом у невагомості, але це точно щось позаземне.
- Наскільки важливо навчитися довіряти жердині? Чи було спочатку страшно від того, що потрібно розігнатися, зігнути її та піднятися над планкою?
- Все залежить від авторитету виробника жердини. У мене вони фірми FiberSport, які робив Брюс Кадвелл під мій зріст 187 см, тому я повністю їм довіряю!
- Яка частина стрибка вимагає найбільше роботи, хоча глядачі можуть цього навіть не помічати?
- Це все нероздільний процес, тому мені все легко, коли я виконав тренувальну роботу.
Довіра до жердині - частина успіху. Фото: instagram.com/nataliia_zabrodska/
"У кожного свій унікальний стиль"
- Ви змагаєтеся з іншими спортсменами, але водночас постійно перевершуєте власні результати. Хто для вас головний суперник - інші атлети чи ви самі?
- Я змагаюся із собою. Але, звісно ж, дивлюся за моїми друзями-суперниками по сектору. Ми з батьками вивчаємо відео. Оцінюємо переваги та недоліки в техніці і разом рухаємося далі.
- Як минає ваш звичайний тренувальний день? І яка його частина вам подобається найбільше?
- Та все просто, день за хвилинами розписаний. Живу і тренуюся я зараз у Києві. О дев'ятій ранку перше тренування на вулиці за будь-якої погоди, хоч узимку, хоч улітку. Потім школа, уроки, обід, трохи відпочинку. Після обіду друге тренування: або у дворі на спортивному майданчику займаємося - там кільця, канат, турніки, або їдемо на сектор у манеж "Олімпієць". Ну а далі - вечеря, душ, обов'язковий масаж і спати.
- Вас уже називають "новим Бубкою". Як ви ставитеся до такого порівняння?
- Ставлюся з повагою. Це легенда світового спорту, людина, завдяки якій світ дізнався свого часу про Україну.
- Хто із сучасних спортсменів є для вас прикладом? Можливо, стежите за виступами Армана Дюплантіса (світовий рекордсмен зі Швеції)?
- Звісно, дивлюся за ними, але в кожного свій унікальний стиль. Уважно спостерігаю за Семом Кендріксом (дворазовий чемпіон світу США), Еммануїлом Каралісом (бронзовий призер Олімпіади з Греції) та тим же Дюплантісом.
"Мрію про нові рекорди"
- Як вам вдається поєднувати навчання із тренуваннями та змаганнями?
- Вчитися зовсім не складно, тому що я студент коледжу імені Сергія Назаровича Бубки (Донецький обласний спеціалізований коледж спортивного профілю ім. С. Бубки зараз знаходиться у Полтаві. - Ред.). Там із розумінням ставляться до нашого графіку: викладачі допомагають, ідуть назустріч, коли виїжджаю на збори чи змагання, так що встигати і тренуватися, і вчитися виходить без проблем.
- Які шкільні предмети подобаються найбільше?
- Подобається астрономія.
- Чи буває, що хочеться відкласти всі спортивні справи і провести день так, як проводять його ваші однолітки?
- У мене є вихідні, звісно, але я люблю свою справу, тому не вважаю, що я щось упускаю.
- Яку музику слухаєте? Чи є пісня, яка допомагає налаштуватися на тренування або додає енергії?
- Музику слухаю різну. Від популярної до року. Не скажу, що в мене є улюблений гурт чи напрямок, усе залежить від настрою.
- Граєте в комп'ютерні ігри? І якщо так, то в які?
- Граю у Brawl Stars.
- Про що мрієте?
- Мрію про нові рекорди.
