Пам'яті Артема Франкова, гуру спортивної журналістики та незмінного головного редактора «Футболу»
На 54-му році життя помер Артем Франков – епоха в українській спортивній журналістиці. Не треба і не варто перераховувати всі його здобутки, регалії, реалізовані проєкти, написані книги, здобуті державні нагороди. Зайвим це буде. Досить просто сказати – пішов Майстер. Символом "епохи Франкова" назавжди залишиться журнал "Футбол", головним редактором якого він був з моменту його створення в 1997 році і аж до закриття друкованої версії 24 лютого 2022 року.
Впевнені, Артем Франков пишався своїм "Футболом". Правильніше навіть сказати – жив їм. Маркер успіху будь-якого ЗМІ – його популярність. Так от «Футбол» любили і читали. Скрізь. У вагоні метро завжди був чоловік із тижневиком у руках (навіть якщо вже минуло кілька днів з моменту його виходу). На зупинках громадського транспорту, у таксі. Вечорами на кухнях дружини ображалися на чоловіків за те, що вони обирали свіжий номер журнал, а не спілкування з ними.
Та що там, навіть у прийомних великих начальників, де зазвичай викладається гірка з модного глянцю та товстих розумних бізнес-видань, завжди знаходилося місце і зовні скромному, надрукованому на газетному папері «Футболу». І, до речі, навіть там він був значно популярнішим за будь-яке інше чтиво. Адже в кожному номері була якась родзинка. "Футбол" ніколи не був просто спортивним. У ньому завжди було місце трохи для історії, трохи для подорожей, трохи для світської хроніки і навіть трохи для кулінарії. Все в одному, об'єднане, звичайно ж, футболом.
Франков давав таку свободу для творчості своїм журналістам, що здавалося – писати вони можуть про що завгодно. Артем Вадимович любив, коли на сторінку форматом А4 вміщалося стільки буковок, як на повноцінний розворот у будь-якому іншому виданні. І статті у «Футболі» завжди виходили «смачними». Адже сам редактор, який мав феноменальні знання та фантастичну працездатність, своїм рівнем змушував підтягуватися й інших авторів. І, напевне, у всіх більш-менш відомих сьогодні спортивних журналістів є досвід роботи у «Футболі». І, повірте, вони пишаються цим своєрідним «знаком якості».
А ми пишаємось тим, що Франков був і в історії KP.UA. Просто та доступно пояснював нашим читачам азбучні істини такого непростого світу – великого футболу. Світу, що він любив усім серцем.
Редакція KP.UA приносить щирі співчуття родині та близьким Артема Франкова.
