ЧС-2022: Хто виграє бронзу?
У матчі Хорватія – Марокко розіграється бронзовий комплект нагород Чемпіонату світу з футболу у Катарі. У втішному фіналі зійдуться обидві команди, які вийшли з групи «F» і дійшли до півфіналу, створивши кілька сенсацій.
Команди вже грали між собою у першому турі групового етапу. І тоді їхня зустріч закінчилася нульовою нічиєю.
Після чого марокканці здолали сенсаційно бельгійців, згодом впевнено переграли канадців. У плей-офф команда Валіда Реграгі пройшла Іспанію та Португалію, відмінно поборолася у півфіналі з Францією, але вийти у фінал не зуміла.
Хорвати після тієї нульової нічиї впевнено обіграли Канаду, а потім ледь вижили на 0:0 у матчі з Бельгією. У плей-офф пройшли в серії пенальті Японію, а потім сенсаційно вибили Бразилію. Але в півфіналі надто безвольно поступилися аргентинцям з рахунком 3:0.
4 фактори успіху Марокко
Пройшовши свій турнірний шлях у Катарі, команди залишили про себе різні враження. Марокко показав себе як команда, яка здатна бути надзвичайно надійною в обороні. Аж до півфіналу суперники не могли пробити Яссіна Бону. А у грі з Францією марокканці показали, що здатні і досить таки добре атакувати. На свої 1-2 голи у півфіналі з чинним чемпіоном світу команда Реграгі награла точно.
1.Соф'ян Амрабат
Одним із головних героїв у цій збірній Марокко став 26-річний півзахисник «Фіорентини» Соф'ян Амрабат. Усі проблеми марокканських суперників у центрі поля – це його заслуга. У центрі поля він відпрацьовував протягом турніру як еталонний опорний півзахисник. Цікаво, що у «Фіорентині» Амрабат не так і успішний. Взимку 2020 року Соф'ян став гравцем "фіалок" і з того часу його трансферна вартість знизилася з 20 до 10 мільйонів євро. У стані «фіалок», напевно, гравцем задоволені, взимку можна буде виручити хороші гроші на його продажу.
Амрабат, як і багато зірок марокканської команди, народився в Європі, в Нідерландах. Там він розпочинав свій футбольний шлях у досить скромному «Утрехті». Тоді як його старший брат Нордін робив перші кроки в набагато моднішому «Аяксі».
Соф'ян, як і його брат, починав кар'єру як крайній нападник, але в ході справи еволюціонував у півзахисника, а на бельгійському відрізку своєї кар'єри взагалі побув у ролі центрального захисника. Про що це каже? Гравець неймовірно працелюбний, готовий виконувати будь-які завдання, які поставить перед ним тренер. Амрабат цілком міг виступати за збірну Нідерландів, тож у нього точно було б більше шансів виграти щось на міжнародному рівні. Але гравець вважав за краще захищати свою історичну батьківщину.
2.Яссін Бону
Воротар марокканців Яссін Бону на цьому ЧС просто-таки розкрився у всій красі. У якомусь сенсі навіть сумно, що такий чудовий воротар так голосно заявив про себе ближче до завершальної стадії кар'єри – у 31 рік. До матчу з французами Яссін пропустив на ЧС у Катарі лише один гол, і той був автоголом. Марокканцю забракло зовсім небагато, щоб повторити рекорд легендарного Джанлуїджі Буффона, який пропустив від суперника лише у фінальному матчі.
Бону уродженець Канади до Марокко приїхав у 15-річному віці. Але в цьому випадку рішення виступати за Марокко можна зрозуміти – з цієї збірної більше шансів на трофеї, ніж з канадською.
Бону дивна футбольна доля, він весь час залишався в тіні своїх талановитих партнерів по команді. На зорі футбольної кар'єри воротар міг стати гравцем «Ніцци», але французи замість нього вибрали ще юного Уго Льоріса, вважаючи, що той має більше потенціалу. І не помилилися – Льоріс вже чемпіон світу, срібний призер Чемпіонату Європи та знову виступить у фіналі ЧС. Вдруге, коли Яссін опинився в тіні зіркового партнера, трапився в «Атлетіко Мадрид» - там Бону провів два сезони і вони були розчаровуючими. Він весь час залишався у тіні бельгійця Тібо Куртуа. Розкриватися він почав лише коли потрапив до скромної «Жирони» - там він став лідером і награв на запрошення до «Севільї». А те, що трапилося у збірній, – це вже історія.
3.Хакім Зієш
Ще один творець марокканського успіху – Хакім Зієш. 29-річний півзахисник розпочинав кар'єру в голландському «Твенті», звідки перебрався до «Аякса». У складі амстердамців і засяяла його зірка. Там він показував свій найкращий футбол у кар'єрі. Завдяки чому влітку 2020 року було викуплено «Челсі» за 40 мільйонів євро. Але на туманному альбіоні у Зієша поки щось зовсім не ладнається. Гравець хоч і виграв Лігу Чемпіонів, але його гра сильно втратила той шик та блиск, який в «Аяксі» встиг стати фірмовим. ЧС у Катарі для Зієша – як ковток свіжого повітря. Можливо, реанімує кар'єру. Теж, до речі, легко міг вибрати збірну Нідерландів, але погодився виступати за збірну Марокко, щоправда, на особливих умовах із виплатою додаткових бонусів.
До речі, Марко ван Бастен колись критикував Зієша за такий вибір. На що Зієш відповів зухвало.
-Гучне ім'я, але не топовий тренер, - відповів легенді Хакім.
У відборі на ЧС Зієш навіть не брав участі, а все через конфлікт із колишнім тренером команди Валідом Халілходжичем. З тренерами Хакім ладнає погано.
4.Валід Реграги
Тренер збірної – головний творець успіху цієї команди. Те, що він дійшов до півфіналу, очоливши її лише за три місяці до турніру – це божевілля. Від частини, нагадує історію італійського тренера Антоніо Ді Маттео, який очолив «Челсі», який перебуває в занепаді і призвів до перемоги в Лізі Чемпіонів за такі ж три місяці. Зірка Ді Маттео згасла досить швидко. Але що буде із зіркою Реграги? Очевидно, що 47-річного фахівця покличуть тренувати великий європейський клуб. Залишатися в Марокко далі йому немає сенсу. Він уже привів команду у найвищу точку в її історії. На такій позитивній ноті було б гарним піти. Більше з «атлаських левів» йому не вичавити.
Головна заслуга Реграгі полягає в тому, що він зумів повернути до збірної зіркових Зієша та Мазрауї, які не грали у команді через конфлікти з Халілходжичем. Тренер за такий короткий проміжок часу налагодив атмосферу в роздягальні команди так, що гравці на полі віддають усі сили один за одного. І це при тому, що якихось три місяці тому конфлікти у збірній просто не вщухали.
Загалом Валід має прекрасне резюме: масу трофеїв, головний серед яких африканська Ліга Чемпіонів. Він більшу частину кар'єри пропрацював у африканському футболі. Але чи захоче він переїжджати до Європи? І що покаже? Зараз на нього дивиться весь світ, тому що африканські тренери в Європі поки що є величезною рідкістю. Можливо, Реграгі стане справжнім першопрохідцем до Європи для африканських коучів.
Загалом Марокко залишили себе найкращі враження. Команда справді закохала в себе вболівальників, подарувала пару сенсацій і виглядала дуже солідно проти будь-якого суперника. Букмекери більше вірять у хорватів, але це відчуття цілісності марокканської команди, продемонстроване протягом усього турніру, говорить про те, що «атлаським левам» під силу поїхати додому з медалями ЧС.
Неоднозначні хорвати
Після матчу між цими двома командами у першому турі неможливо було навіть уявити, що перед нами два півфіналісти Чемпіонату світу. Марокканці після тієї нічиєї здалися звичайною працьовитою та добре дисциплінованою командою – нічого особливого. «Шашкові» то взагалі десь навіть розчарували. Залишилося відчуття, що ця Хорватія справді мала падіння в класі порівняно з 2018 роком. Хорватія їхала до Катару зі статусом віце-чемпіона світу і перед командою стояло завдання як мінімум не провалитися. Спочатку хорватів було тривожно, але потім стало зрозуміло, хаос на полі - це їх стихія.
Златку Даличу якось вдалося правильно скористатися тими ресурсами, які мали його команду, щоб вийти з групи. Особливе місце у грі Хорватії займає такий елемент як удача. Вона точно супроводжувала «шашковий» у грі з бельгійцями, інакше як пояснити масу промахів Ромелу Лукаку? Пощастило їм і з японцями. «Сині самураї» були кращими у всіх компонентах на полі, але хорвати взяли результат навіть граючи погано. Піком цієї футбольної несправедливості стала гра з Бразилією, де свій гол хорвати забили з рикошету, пізніше дивом вибили «пентакампеоне» за пенальті.
Аргентина не зробила нічого особливого у грі з хорватами, Мессі та кампанія просто показали реальний рівень гравців захисту цієї команди, яка часто жахливо неакуратна при грі в обороні. Хорватія – неоднозначна команда цього турніру. Як можна було стримати Бразилію, а потім так погано відіграти з не сильнішою Аргентиною?
Є відкриття і хорвати – ним став 27-річний воротар Домінік Лівакович. Голкіпер загребського «Динамо» точно награв собі на підвищення та зміну клубної прописки вже цієї зими. Поки що коштує дешево – 8,5 мільйонів євро. Тягнув на головне відкриття у хорватів і захисник Йоско Гвардіол, але в епізоді з третім голом аргентинців він так огидно зіграв проти Мессі, що його цінник явно «схудне». А поки що його оцінюють у 60 мільйонів євро – він найдорожчий гравець команди.
Букмекери вважають номінальними фаворитами саме хорватів (коефіцієнт на їхній успіх 2.35 проти марокканських 3.15), мабуть, спираючись на їхній досвід. А досвід – це саме той показник, який весь турнір грав за хорватську команду. Грати невиразно, нестабільно та ще й перемагати – це можливо лише на досвіді. Хорватія своєю грою в Катарі нікого не закохала в себе, такі команди не закохують, вони просто вигризають результат всупереч усьому. Футбол хорватів не про романтику, не про голи та красивий футбол, він про холодний розрахунок.
Яким буде матч? Не виключено, що дуже схожим на матч у групі. Тільки марокканці будуть сміливішими в нападі. А так цілком може бути овер-тайм та серія пенальті. Виявляти кращого у футбольній лотереї цим двом командам подобається значно більше, ніж у основний час.
