• Головна
• Політика

Фото: sluga-narodu.com (ілюстративне)

В середині лютого набув чинності Закон «Про основні засади житлової політики», який припиняє безкоштовну приватизацію державного житла і скасовує Житловий кодекс. Навколо нових правил вже точаться чутки і домисли. Одна з найважливіших змін – це поява соціального житла.

Що таке соціальне житло та чому відміняють приватизацію, а також навіщо знадобилась відміна Житлового кодексу, розбиралась кореспондентка Коротко про.

Стоп, приватизація. Навіщо її припиняють?

Основна мета полягає в тому, що держава прагне зберегти так званий соціальний житловий фонд, щоб його можна було надати в доступну оренду внутрішньо переміщеним особам та малозабезпеченим верствам населення або використати як службове житло.

Однак - і це важливо! - з підписанням Закону "Про основні засади житлової політики" безоплатна приватизація ще не припиняється. Закон про таку приватизацію втратить чинність через рік, «але не раніше одного року з моменту припинення або скасування воєнного стану в Україні». Тобто через рік після того, як закінчиться війна.

- Спрогнозувати цей строк неможливо, але не варто розраховувати на те, що безоплатна передача державного житла в приватну власність триватиме довго. Тому тим, хто ще не пройшов процедуру приватизації, але хоче пройти, раджу розпочинати процес вже зараз, - каже юрист Іван Борисенко. - На збирання документів та винесення рішення може піти до пів року, а якщо буде відмова і знадобиться суд, то рік і понад рік.

Хто зможе орендувати, а хто - викупити державне житло

Державне та комунальне житло надаватиметься в оренду (за винятком чотирьох категорій пільговиків). Громадяни, які потребують житла, будуть розділені на дві групи.

До першої віднесені так звані вразливі категорії населення - переселенці, люди з інвалідністю, сім’ї з низьким доходом. Їм планують надавати соціальну оренду - з платою, що не перевищує 30% сімейного бюджету.

До другої групи входять громадяни, які мають стабільний матеріальний стан, але самостійно купити квартиру за ринковими цінами не можуть. Такі можуть скористатися пільговими кредитами або укласти договір оренди з правом викупу. Таке право надається після 10 років проживання в квартирі чи будинку. Викуп здійснюється за ринковою ціною, гроші за викуп підуть на будівництво нового житла та ремонт вже наявного житлового фонду.

Право на безоплатне житло з можливістю приватизації збережеться:

• для військових,
• працівників Нацполіції,
• співробітників ДСНС,
• дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування.

Чи вистачить соціального житла на всіх, хто його потребує?

За даними, що наведені у пояснювальній записці, в державній і комунальній власності перебуває 1,5% наявного в Україні житла. Отже, питання можна вважати риторичним.

- Закон - про засади житлової політики, тобто про бажане. Як ця політика буде реалізуватися, покаже час. Кабінет міністрів ще має ухвалити низку підзаконних актів, - зазначає Іван Борисенко. - Наскільки відомо, до будівництва соціального житла сподіваються залучати бізнес, наприклад, держава дає землю, а забудовник за це передає їй частину квартир. Хочуть створити револьверний фонд. Що з цих проєктів спрацює, а що ні, будемо дивитися.

Що таке револьверний фонд?

Це фінансовий механізм, що автоматично поповнюється і витрачається на різні проєкти.

Щодо житлової політики такий фонд має ґрунтуватися на коштах, які надходитимуть від оренди соціального житла та його викупу. За цей рахунок держава планує будувати нове соціальне житло.

Свій вклад у таке будівництво для ВПО збирається зробити Європейський інвестиційний банк, запускаючи проєкт на 400 мільйонів євро.

Квартири, у який ніхто не живе, будуть віддавати переселенцям?

Такі чутки почали розноситися через пілотний проєкт, що його запускають у Київській, Івано-Франківській, Полтавській областях і збираються поширити на всю Україну. Йдеться про інвентаризацію і відбір вільних об’єктів нерухомості для інвестування в доступне житло.

Однак мова йде виключно про нерухомість, яка знаходиться у державній чи комунальній власності, тобто про оті вищезгадані 1,5 %. За власниками приватизованного житла зберігаються всі їх права на продаж, дарування, спадкування.

Кого й за що зможуть виселити із соціального житла?

Новий закон зберігає чинну норму, що виселення, переселення орендаря без його згоди або без надання іншого житла можливе тільки через суд. Для претензій на виселення мають бути підстави:

• реконструкція, реставрація або капітальний ремонт,
• знесення житла за результатами офіційного обстеження стану будівлі,
• аварійний стан, що створює загрозу для мешканців,
• визнання житла непридатним для проживання або його переведення у нежитлове приміщення.

Без судового рішення виселення можливе у випадках руйнування через стихійне лихо або збройну агресію.

Що буде зі службовим житлом?

Службове житло матиме статус тимчасового і не підлягатиме приватизації, за винятком чотирьох вище названих пільгових категорій. Як заявила голова Комітету ВР з питань організації державної влади Олена Шуляк, раніше у законодавстві була можливість приватизації службового житла: людина, яка отримувала службову квартиру через роботу у державних структурах, могла оформити її у власність безкоштовно. Новий закон таку ситуацію унеможливлює.

Що буде з квартирними чергами?

За даними на 01.01.2015 року (така статистика наводиться у пояснювальній записці), на обліку для поліпшення житлових умов перебували 657 000 сімей. Якщо зараз ця цифра і змінилася, то не набагато. За новим законом всі мають залишитися у своїх чергах, але з паперового обліку перейдуть у цифровий - має бути створена Єдина інформаційно-аналітична система, яка об'єднає дані про житло з усіх державних реєстрів.

Передбачається, що учасники квартирної черги матимуть змогу спостерігати за своїм просуванням у ній, і така прозорість мінімізує бюрократію та корупційні ризики.

До речі

Чим «завинив» Житловий кодекс?

Як випливає з пояснювальної записки, що супроводжувала урядовий законопроєкт, основна проблема Житлового кодексу полягала в його «радянськості». Чинна донедавна редакція була введена в дію на початку 1984 року і попри численні правки, що згодом вносилися, не відповідала нинішньому соціально-економічному та політичному устрою держави, не до кінця враховувала ринкову економіку і євроінтеграційний курс.

Також було наголошено, що законодавча та нормативна база не забезпечувала правових засад реалізації конституційного права на житло і унеможливлювала створення умов, за яких кожний громадянин міг в різний спосіб отримати житло - побудувати, придбати або взяти в оренду за доступною ціною. Простіше кажучи, квартирні черги перетворилися на фікцію, а ринок оренди дуже дорогий і перебуває поза державним контролем. Для малозабезпечених і соціально незахищених громадян просто немає доступного даху над головою.