Нові переговори в Абу-Дабі: приховані маркери, розклад сил та кулуарні сценарії США
Переговорник Дональда Трампа Джаред Кушнер офіційно анонсував тристоронні мирні переговори у форматі Україна — Росія — США, які відбудуться 10–11 листопада 2026 року в Абу-Дабі (ОАЕ). Про що конкретно говоритимуть на них, які стартові позиції сторін — у матеріалі Коротко про.
У сторін різні очікування
Єдиної погодженої програми перемовин напередодні зустрічі не існує, через що кожен учасник везе до ОАЕ свій список вимог.
Президент Володимир Зеленський окреслив чотири ключові пріоритети України для раунду в Абу-Дабі.
- Перший — це енергетична безпека (енергетичне перемир'я), що передбачає припинення ударів по критичній інфраструктурі та взаємну відмову від атак на енергооб'єкти.
- Другий — продовольча безпека та розблокування Чорного моря для відновлення повноцінного експорту зерна та захисту судноплавства, що відповідає інтересам не лише України, а й країн Азії, Африки, а також міжнародних партнерів.
- Третій — інтенсифікація обміну полоненими та прискорення процесів повернення людей додому з довгостроковою метою вийти на формулу масштабного обміну "всіх на всіх".
- Четвертий — обов'язкова участь Європи у мирному процесі, адже підготовка майбутньої тристоронньої зустрічі на рівні лідерів держав має відбуватись виключно за безпосередньої участі ЄС.
У свою чергу, американський посередник Стів Віткофф заявив, що дискусії з боку США будуть зосереджені на післявоєнних заходах безпеки, деескалації, гуманітарних зусиллях та наступних кроках до миру. Паралельно американські переговорники ведуть трек у Брюсселі із представниками Франції, Німеччини, Великобританії, ЄС та НАТО для обговорення економічних можливостей підтримки відновлення України.
Російська сторона, навпаки, максимально розмиває офіційний порядок денний. Прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков підтвердив лише те, що на зустрічі обговорюватимуться спільні питання безпеки та взаємні гарантії.
Успіхи на фронті України проти енергетичного шантажу Росії
На російсько-українському фронті напередодні зустрічі в Абу-Дабі відбулися зміни, які посилюють позицію України. Локальні контрнаступальні операції України на деяких ділянках фронту дозволили ЗСУ перехопити тактичну ініціативу на низці ключових напрямків (операція "Вівальді" та перехід російських військ до оборони на Південному фронті), що дозволило вирівняти фронт та зірвати осінні плани наступу РФ.
Технологічні удари по тилах росіян, включаючи великі нафтопереробні заводи та нафтобази в Ярославлі, Криму та Севастополі, позбавляють російське угруповання логістичної підтримки та палива. А це перетворює вимоги України на позицію сильного гравця. Київ їде до ОАЕ не просити про заморожування, а фіксувати військовий паритет, який Росія не може зламати на землі.
Але, з іншого боку, Росія зараз має потужний інструмент тиску на Україну — це масовані, планомірні та високоточні удари по українських об'єктах енергетичної інфраструктури. Кремль успішно знищує ключові генеруючі та розподільчі потужності України, навмисне провокуючи масштабну кризу до початку холодів. Цей жорсткий економічний та гуманітарний шантаж є головним інструментом тиску російської делегації — Москва намагається змусити Київ до поступок, ставлячи виживання українського тилу взимку залежно від згоди на умови РФ.
Таким чином, напередодні зустрічі в Абу-Дабі Україна та Росія прийшли зі своєрідним балансом активів та пасивів різного характеру. Україна спирається на військовий паритет на фронті та успішний перебіг операції "Вівальді", вимагаючи "енергетичного перемир'я". Росія ж використовує критичне становище української енергосистеми як таран, намагаючись обміняти припинення ударів по енергетиці на геополітичні та територіальні поступки з боку Києва.
"Червоні лінії", які Київ та Москва не хочуть переступати
Київ та Москва йдуть на переговори в Абу-Дабі з абсолютно різними підходами до вирішення конфлікту загалом. Сторони заходять на майданчик в ОАЕ із протилежним баченням базових правил гри, що робить компроміс на рівні робочих груп дуже проблематичним.
Так, Україна навідріз відмовляється обговорювати будь-які обмеження чисельності ЗСУ чи суверенітету країни. Росія, навпаки, продовжує просувати ультиматуми про демілітаризацію та примусовий нейтральний статус Києва.
Позиція щодо санкцій щодо Росії. Для України будь-яке ослаблення міжнародних обмежень проти Москви є категоричним "червоним прапором". Кремль же розглядає Абу-Дабі як шанс виторгувати у команди Трампа економічні поступки та зняття ключових санкцій США в обмін на згоду просто бути присутнім за столом переговорів.
Крім цього, Київ вимагає жорстких та юридично зобов'язуючих західних гарантій, наполягаючи на залученні ЄС та НАТО до підсумкової угоди. В цей же час Москва вустами Дмитра Пєскова розмиває порядок денний, заявляючи лише про те, що "гарантії безпеки можуть бути лише взаємними", без будь-якої конкретики.
Що ж до США, то офіційно Вашингтон декларує нейтральну роль посередника. Однак неофіційно адміністрація Дональда Трампа на цих переговорах посідає позицію прихованого тиску на Київ і давно схиляється до підтримки ключових ультиматумів Росії. Білий дім виходить із того, що для досягнення "швидкого миру" Україні доведеться піти на важкі та болючі компроміси. Це відмова від окупованих територій, від вступу до НАТО та скорочення чисельності української армії без жодних гарантій безпеки з боку США.
Мединський як ширма, Дмитрієв – головний переговорник Кремля
Ще один прихований маркер зашитий у складі самих делегацій України та Росії. Від України участь у переговорах в Абу-Дабі з делегаціями зі США та Росії візьмуть головний український переговорник та голова Служби зовнішньої розвідки України Рустем Умеров, керівник Офісу президента Кирило Буданов, дипломати та військові. Тут все зрозуміло.
А ось склад російської делегації говорить про якісь приховані задуми Кремля завдяки двом постатям, які братимуть участь у переговорах. Делегацію очолить помічник Путіна Володимир Мединський і до неї увійде керівник Російського фонду прямих інвестицій (РФПІ) Кирило Дмитрієв.
Перший, Мединський — це постійна ширма для невдалих переговорів, якого Москва виставляє з метою спочатку зірвати будь-які домовленості. Другий, Дмитрієв — це головний переговорник Путіна для кулуарних домовленостей із США. На відміну від Мединського, Дмитрієв має всі необхідні зв'язки для ведення реального прагматичного торгу, в якому зацікавлені і Москва, і Вашингтон.
Дмитрієв має налагоджені зв'язки з переговорниками Трампа - Кушнером і Віткоффом, що дозволяє йому схиляти їх на бік Москви. З великою ймовірністю можна припустити, що "дизельна змова" Трампа з Путіним — це його рук справа, оскільки в цій точці воєдино зійшлися політичні та економічні інтереси обох країн.
У результаті: поки Мединський вестиме протокольні суперечки перед камерами на робочому рівні, всіма реальними, предметними переговорами, по суті, за зачиненими дверима завідуватиме Дмитрієв. Кремль відправляє його до Абу-Дабі з чітким мандатом від Путіна — намацати реальні економічні та геополітичні межі компромісу з Джаредом Кушнером, минаючи всю офіційну ідеологічну демагогію.
Зважаючи на всі ці вихідні дані напередодні зустрічі в Абу-Дабі, з високою ймовірністю можна припустити, що розраховувати на дипломатичний прорив у переговорах не варто. Призначення Володимира Мединського головою російської групи лише підтверджує, що Кремль планує використати офіційний майданчик для затягування часу та публічної демагогії. А реальна інтрига зміщується в кулуари, де тіньовий переговорник Кирило Дмитрієв та спецпосланець Джаред Кушнер знову шукатимуть спільні домовленості за спиною та за рахунок інтересів України.
Думка експерта
Володимир Фесенко, політолог:
— Те, що Дмитрієв буде у складі російської делегації, — це, до речі, непогано. Якби був лише Мединський, це означало б імітацію переговорів Москвою. А присутність Дмитрієва може свідчити, що це можуть бути якісь предметні переговори. Але навіть попри це, від цієї зустрічі не варто очікувати конкретних домовленостей.
Щодо стартових позицій. Головна проблема для нас – перевага росіян у повітрі і що вони створюють для нас критичні проблеми у сфері енергетики. І в цій зустрічі нам потрібно зрозуміти: взагалі росіяни готові домовлятися чи вони просто "відбуватимуть" номер для Трампа, показуючи, що переговори йдуть.
Або до реальних переговорів вони будуть готові не раніше ніж через 2–3 місяці, коли, як вони вважають, повністю зруйнують нашу енергетику. Тобто вони дотискатимуть. Тому зустріч в Абу-Дабі — це лише початок та черговий раунд тактичної гри. Вона просто засвідчить, що далі буде з цими переговорами, як вони взагалі розвиватимуться далі. Ось у цьому головний сенс цієї зустрічі зараз.
