Чи може Дональд Трамп натиснути на червону кнопку, щоб знищити іранські центрифуги під 90-метровою товщею граніту? Скандальний інсайд американського медійника Такера Карлсона про ядерний удар, що нібито готується по Ірану, наробив багато галасу в усьому світі. Незважаючи на те, що це гучний хайп, сама ймовірність такого прецеденту створює смертельну загрозу не тільки для регіону, але й всій планеті.
Журналіст Коротко про вивчив приховані ризики цієї теми, щоб з'ясувати, де проходить червона ядерна межа і до чого тут позиція Китаю.
У своєму посту Карлсон повідомив, що потенційного ядерного удару може бути завдано по горі Пікакс у центральній частині Ірану. За твердженнями ізраїльської розвідки, там відновлено іранську програму зі збагачення урану. Тунелі об'єкта приховані під 300 футів (близько 90 метрів) твердого граніту. Звичайні американські боєприпаси такий захист пробити не здатні, тому ядерний удар сприймається як єдиний ефективний військовий варіант.
За словами Карлсона, ізраїльський прем'єр Беньямін Нетаньяху наполегливо лобіює це рішення ("Бібі щодня дзвонить Трампу з цього приводу"), щоб зміцнити свої політичні позиції, що похитнулися після парламентських виборів в Ізраїлі.
Заява Такера Карлсона про американський ядерний удар по Ірану, що нібито готується, викликала величезний резонанс, але військові експерти, аналітики і навіть поточні політичні реалії Вашингтона зводять ймовірність такого сценарію практично до нуля. Незважаючи на гучний інсайд журналіста, реальний стан справ вказує на те, що це класичне нагнітання паніки.
Американська влада категорично заперечує такий розвиток подій. Сам Дональд Трамп особисто у своєму нещодавньому інтерв'ю телеканалу Newsmax у жовтні 2026 року прямо і категорично заявив, що не застосовуватиме ядерну зброю в цьому конфлікті.
Днями на своїй віллі Мар-а-Лаго Трамп підтвердив журналістам, що США мають оперативні військові плани щодо гори Пікакс (де, за даними розвідки, Іран ховає центрифуги), але наголосив: США можуть вирішити цю проблему "дуже швидко", але дозволу на ядерний удар ніхто не давав.
У Білому домі на запити ЗМІ традиційно відповіли, що "не коментують секретні оперативні плани", але додали, що адміністрація тримає відкритими всі опції для недопущення Ірану до ядерної бомби, при цьому спираючись на дипломатію.
Карлсон заявляє, що на Трампа тисне Біньямін Нетаньягу. Між політиками справді відбулася жорстка телефонна розмова, де Нетаньягу квапив Трампа з воєнними діями одразу після проміжних виборів у США. Проте Трамп зайняв жорстку позицію: він хоче дати шанс дипломатичним переговорам у Досі, які зараз просуває його адміністрація.
Окрім самого Трампа, ключові постаті у його команді також виступають категорично проти ескалації. Віцепрезидент Джей Ді Венс і спецпосланець Близького Сходу Стів Віткофф активно переконують Трампа йти шляхом дипломатичного врегулювання. І в самому військовому відомстві США - Пентагоні - також не розглядають ядерний удар по Ірану як робочий інструмент першого удару.
Та й, крім іншого, застосування ядерної зброї в локальній війні створило б небезпечний прецедент у локальних конфліктах. Наприклад, у війні Росії проти України. І тут важливим є те, що одним із сильних запобіжників проти його використання є Китай, який категорично проти застосування ядерної зброї в локальних політичних цілях.
Головний стримуючий фактор у світі сьогодні - це не лише міжнародні договори, а страх перед абсолютною непередбачуваністю наслідків першого удару. Якщо США застосують тактичну ядерну зброю (ТЯО) для вирішення локального завдання (пробиття бункера в Ірані), цей психологічний та юридичний бар'єр перестане існувати.
Для Москви це стане прямим сигналом: "США це зробили заради своїх інтересів, отже, правила гри змінилися". Російське керівництво отримає залізне (у своїй логіці) виправдання щодо застосування ядерної зброї проти України. Будь-які аргументи Кремля про "захист суверенітету" або "боротьбу з екзистенційною загрозою" в очах умовного Глобального Півдня стануть легітимними, оскільки Вашингтон сам створить прецедент.
І ядерна зброя із засобу стратегічного стримування (гарантії ненападу) перетвориться на звичайну зброю поля бою (інструмент злому оборони чи знищення бункерів). Це зруйнує концепцію нерозповсюдження: десятки країн світу негайно запустять свої ядерні програми, розуміючи, що звичайна армія більше нічого не гарантує.
У цій архітектурі заборона позиція Пекіна відіграє ключову, а часто і вирішальну роль. Категорична позиція Китаю є одним із найпотужніших непублічних стоп-сигналів для Москви. Пекін побудував навколо цього питання дуже жорстку та послідовну дипломатичну лінію.
Голова КНР Сі Цзіньпін неодноразово та публічно заявляв, що "ядерна зброя не може бути використана, а ядерні війни не повинні вестись". Пекін позиціонує себе як лідера Глобального Півдня і "розумну супердержаву", яка протистоїть "хаосу та агресії Заходу". Економіка Китаю критично залежить від стабільності глобальних морських шляхів та торгівлі. Будь-який ядерний конфлікт (хоч на Близькому Сході, хоч у Східній Європі) викликає обвалення ринків, гуманітарну катастрофу та руйнування ланцюжків поставок, що для Китаю є абсолютно неприйнятним сценарієм.
Що ж до Росії, Китай зараз - її головний економічний і політичний партнер в умовах санкцій. За даними дипломатичних джерел, Пекін за лаштунками прямо дав зрозуміти Москві: перехід через "ядерну межу" в Україні призведе до миттєвої втрати підтримки з боку КНР. Без китайського ринку, юаня та технологічного імпорту російська економіка опиниться у критичній ізоляції.