«Армія відновлення» чи трудова повинність: кого залучають до суспільно корисних робіт
У Києві можуть запровадити трудову повинність. Ця новина, що випливає з відповіді столичної військової адміністрації виданню Телеграф, викликала різні емоції: від «нарешті ухилянтів змусять щось робити» до «людей втягнуть у безплатне рабство». Про що насправді йдеться і яка вже є практика - розбиралася журналістка Коротко про.
Першим був Чугуївський район
Вперше про трудову повинність широко заговорили на початку квітня, коли її запровадили рішенням Одеської міської адміністрації для громадян віком від 18 до 65 років. Спершу містом, а потім і Україною понеслися чутки про «цивільну бусифікацію», коли людей хапатимуть просто на вулицях і відправлятимуть рити окопи або розбирати завали після бомбардувань.
- Повинність до праці, яка має значення для оборони країни, або до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій можуть запроваджувати на період дії воєнного або надзвичайного стану. Це те, що називається суспільно корисними роботами, - каже юрист Віктор Наумчук. - Виконувати такі роботи в критичний для країни час не право, а обов’язок працездатних громадян, які не залучені до війська чи оборонної промисловості. Примусовий характер суспільно корисних робіт під час воєнного стану закріплений навіть у Конституції. Але якими мають бути заходи примусу, в жодному законі не сказано. Про «хапати на вулицях» точно не йдеться. Але передбачено, що на відновлювальні роботи можуть тимчасово відряджати працівників різних установ і підприємств за згодою роботодавця.
Військові адміністрації мають право видавати розпорядження про трудову повинність. І Одеса не перша, де цим правом скористалися. Наприклад, у травні 2022 року наказ про трудову повинність видала Чугуївська районна військова адміністрація на Харківщині. Йшлося про громадян віком від 18 до 60 років, яких збиралися залучати до будівництва оборонних рубежів.
Однак з осені 2022-го термін «трудова повинність» фактично вийшов з ужитку, поступившись місцем урядовій програмі «Армія відновлення».
Як це зараз працює
Програма спрямована в основному на безробітних та внутрішньо переміщених осіб і реалізується через Державну службу зайнятості. Схема орієнтовно така: людина стає на облік, місяць їй шукають місце за освітою та фахом, якщо такого немає - видають направлення на суспільно корисні роботи з урахуванням статі, віку, стану здоров’я і можливих навичок.
У серпні 2025 року уряд розширив коло осіб, які можуть долучитися до «Армії відновлення». На добровільних засадах були включені незайняті українці, які не мають статусу безробітного, і пенсіонери віком до 70 років. Останніх дозволили залучати до суспільно корисних робіт на прифронтових територіях і за умови подвійної оплати праці. Направлення також видаються через службу зайнятості.
З усіма учасниками програми укладаються трудові договори, вони беруть участь у державному страхуванні, отримують заробітну плату.
- Всі ці правила відповідають тим, які закон встановлює для трудової повинності, - підтверджує юрист.
Ця сама програма діяла і діє в Одесі, розпорядження місцевої адміністрації фактично її дублює. Додаткових засобів залучення до суспільно корисних робіт в місті поки не запроваджено.
Хто замовляє роботи і як їх оплачують
- Основна вимога до трудової повинності полягає в тому, що суспільно корисні роботи не можуть приносити зиск бізнесу чи приватним інтересам. Наприклад, фасувати продукти для гуманітарних наборів людина на суспільно корисних роботах може, для продажу в супермаркеті - ні. Може будувати або ремонтувати житло для вимушених переселенців чи бомбосховище, а залучати її до будівництва дачі генерала не мають права, - пояснює Віктор Наумчук.
Юрист відмічає, що під час дії правового режиму воєнного стану будь-яка суспільно корисна робота вважається підходящою для шукачів вакансій, незважаючи на освіту і спеціальність.
- Якщо людина має статус безробітного і двічі відмовляється від пропозиції укласти трудовий договір, вона може бути знята з обліку в службі зайнятості, а за тим втратить виплати і матиме перерваний стаж. Власне, це поки єдиний механізм умовного примусу, який нині діє, - відмічає юрист.
Замовниками суспільно корисних робіт можуть бути як державні і комунальні, так і приватні установи, місцеві громади, громадські організації. Оплата здійснюється за кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування, мінімальна ставка не може бути нижчою за мінімальну зарплату, встановлену на поточний рік. У прифронтових зонах - до двох мінімальних зарплат. Роботодавці мають право робити доплати зі своїх власних фондів.
Як запевняють у Державній службі зайнятості, від початку запуску до проєкту долучилися понад 95 тисяч українців з 21 регіону. На оплату праці було спрямовано понад 3 мільярди гривень. У 2026 році виплата за місяць робіт в «Армії відновлення» в середньому становила до 13 000 грн, для мешканців прифронтових територій - до 17 000 грн.
На які роботи можуть відправляти
Перелік суспільно корисних робіт формується військовими адміністраціями відповідно до потреб регіону. Це можуть бути:
- облаштування оборонних споруд, розбір завалів після бомбардувань, прибирання територій, ремонт пошкодженого обладнання, вантажно- розвантажувальні роботи,
- плетіння маскувальних сіток, виготовлення окопних свічок, пошиття адаптивного одягу та спеціальних подушок для поранених, випічка галет, складання сухпайків, приготування їжі довготривалого зберігання для військових, формування гуманітарних наборів для цивільних,
- ремонт укриттів, житла для вимушених переселенців, чергування в пунктах незламності,
- допомога маломобільним людям, супровід осіб з інвалідністю, ветеранів, робота в медичних закладах.
І це не повний перелік робіт, яких конче потребує країна, що воює. Проєкт розрахований на час воєнного стану, але може бути подовжений і на відновлювальний період.
Кого не можуть залучати:
- дітей та підлітків,
- студентів денної форми навчання в дні занять,
- жінок, які мають дитину до 3 років, вагітних жінок, якщо характер роботи може їм зашкодити,
- інвалідів І та ІІ груп,
- осіб, заброньованих в оборонній та критично важливій інфраструктурі.
