Осінь гніву в Європі: 5 країн, де молодь, пенсіонери та фермери вимагають змін
На початку жовтня школярі паризького передмістя вийшли на вулиці з протестом: мало вчителів, бракує парт, зате тарганів удосталь. За три тижні протести поширилися на п’ять країн, а вимоги стали масштабнішими: підвищення пенсій, соціальні гарантії, відставка влади. Коротко розбираємо кожну країну — з чого почалися протести та до чого призвели.
1. Франція: школярі вимагали вчителів, а прийшов Меланшон
Усе почалося в середині вересня 2026 року в передмісті Парижа. У ліцеї Saint-Exupéry учні заблокували вхід через протікання дахів, щурів, тарганів, класи по 35 осіб, брак учителів і навчальні зміни з 8:00 до 18:00. Відео розбитих туалетів і спеки без кондиціонерів швидко розлетілися TikTok. Саме звідси рух поширився на всю країну.
До шкільних проблем приєдналися "жовті жилети", профспілки та фермери. Починалося все з парт, а переросло в невдоволення високими цінами на пальне й продукти, державним боргом і скороченням бюджетних витрат.
У пікові дні поліція нарахувала 400–550 тисяч учасників, організатори — до 800 тисяч. Тисячі затриманих, серед них багато неповнолітніх, сотні поранених серед учнів, учителів і поліцейських. Були підпали — зокрема, згоріла будівля міської ратуші XIX століття в Ліможі, — а також пограбування магазинів у Парижі, Марселі та Ліоні.
За даними AP, за один вікенд по країні затримали близько 2400 осіб.
Хто може заробити на протестах? Кандидати в президенти — навесні у Франції відбудуться вибори. Ультралівий політик Жан-Люк Меланшон (74 роки) підтримує вимоги демонстрантів, виступає за збільшення соціальних витрат і закликає продовжувати акції.
Лідерка ультраправих Марін Ле Пен (58 років), навпаки, підтримала поліцію та вимогу дотримуватися порядку.
Профспілки оголосили про нові акції 31 жовтня та загальнонаціональний страйк 5 листопада, повідомило Reuters.
2. Іспанія: винесли бабусю — і уряд
Бунт почався, здавалося б, із приватної історії: 23 вересня 2026 року в Мадриді 87-річну Марікармен Абаскаль, яка прожила в орендованій квартирі понад 70 років, винесли з будинку на ношах. Інвестиційний фонд придбав будинок і підвищив орендну плату приблизно з 500 до 1650 євро за пенсії близько 1350 євро, описує цю історію Guardian. Поліція застосувала сльозогінний газ проти тих, хто прийшов її захищати.
Історія бабусі просто розлютила іспанців. Від гасла "Врятувати Марікармен!" вимоги переросли в заклики контролювати орендну плату, заборонити "фонди-стерв’ятники", захистити людей від виселення та збільшити кількість соціального житла. З’явилися наметові містечка. Згодом до них додалися акції на захист пенсій. Із кінця вересня наметові табори стоять досі.
А коли через два тижні Марікармен дозволили повернутися додому, вона померла. Після цього на марші вийшли десятки тисяч людей.
Прем’єр-міністр Педро Санчес (54 роки) був змушений оголосити дострокові вибори на 29 листопада 2026 року. Як бачимо, тут протестувальники домоглися зміни влади — через вибори. Але й це ще не кінець: новий страйк призначено на 11 листопада.
3. Італія: "Мелоні геть!", а постраждала Ангела Меркель
16 жовтня 2026 року відбувся "No Meloni Day" — це можна перекласти і як "Ні Мелоні", і як "Мелоні геть!" — кому що нагадує з українських аналогій. Студенти, натхненні подіями у Франції, виступили проти високих цін, низьких зарплат, дорогого житла, поганого стану шкіл і великого військового бюджету. Паралельно на півдні фермери й далекобійники блокували дороги через ціни на дизель — близько 2,25–2,30 євро за літр.
Від освіти та "carovita" (дорожнечі) вимоги поширилися на житло, зарплати й державні послуги. Тисячі протестувальників виходили на вулиці Мілана, Турина, Болоньї та Рима. Не обійшлося й без пролетарських заворушень: пограбування, підпали, каміння.
Блокади призвели до порожніх полиць у магазинах і дефіциту пального. Цікаво, що від страйку "постраждала" й колишня канцлерка Німеччини Ангела Меркель (72 роки). Вона приїхала відпочивати на Амальфітанське узбережжя, зайшла до супермаркету в Cava de’ Tirreni й побачила порожні полиці — особливо бракувало овочів і фруктів. У результаті вона купила пасту з Граньяно та моцарелу з буйволиного молока.
Уряд Італії не поступився: він посилив закони проти насильства та ввів військових до Мілана. Прем’єр-міністерка Джорджа Мелоні (49 років) засудила насильство, але визнала право на мирний протест. 22 жовтня уряд схвалив пакет термінових заходів для перевізників, фермерів і рибалок.
Профспілки теж вирішили підвищити ставки й оголосили загальний страйк на 20 листопада.
4. Албанія: студенти спалили стільці прем’єр-міністра
Історія в Албанії почалася ще влітку з протестів проти забудови заповідного острова Сазан, де компанія Джареда Кушнера, зятя Дональда Трампа, збирається звести розкішний курорт.
У травні 2026 року це романтично назвали "Революцією фламінго". Люди боролися проти знищення природи та місць проживання фламінго й тюленів.
Але в жовтні й в Албанії вимоги радикалізувалися: від екології перейшли до боротьби з корупцією, кумівством, проблемами освіти — дорогою вартістю навчання та занедбаними кампусами — і загального невдоволення правлінням прем’єра Еді Рами (61 рік), який перебуває при владі вже 12 років. У результаті все закінчилося очікуваним гаслом: "Рама у відставку!"
Різноманітністю сценарій не вирізнявся: протестувальники підпалили й пошкодили будівлі Верховного суду та Міністерства освіти, а також банки й магазини. Поліція в Тирані застосувала сльозогінний газ і водомети.
Рама поки що відмовляється йти у відставку — вибори відбулися лише 2025 року. Прем’єр спробував піти на діалог і виставив стільці перед будівлею свого офісу, запросивши студентів поговорити. Коротко кажучи, стільці спалили.
Але загалом протести можуть вплинути на євроінтеграцію Албанії, яка останнім часом вирвалася вперед у русі до ЄС і випереджає Чорногорію.
5. Португалія: поки мирно, але згадують революцію
У Португалії протести мають не такий радикальний вигляд, як палаючі барикади в Парижі чи сутички в Тирані. У жовтні 2026 року молодь, натхненна подіями в Іспанії, розбила наметові містечка в центрах Лісабона та Порту, протестуючи проти зростання цін на житло. З 2017 року ціни подвоїлися, оренда подорожчала майже так само. Для забезпечення житлом бракує близько 300 тисяч квартир.
Вимоги: відмовитися від закону, який спрощує виселення та скасовує обмеження орендної плати; будувати більше державного житла; боротися зі спекуляціями.
Цікава деталь: протестувальники співають гімн "Grândola, Vila Morena" — символ революції 1974 року — і погрожують "окупувати" будинок прем’єра, повідомляє Expresso.
Для прем’єр-міністра Португалії Луїша Монтенегру (53 роки) це складна проблема: житло необхідно будувати, але на це потрібні роки. Обмеження орендної плати можуть захистити частину орендарів, однак не створять нових квартир. Якщо він не зможе запропонувати швидке рішення, Португалія також може піти шляхом Іспанії — з ризиком втрати влади.
Хто виграє від протестів і графік нових мітингів
Отже, те, що починалося з прохання "дайте більше вчителів", переросло у велику політику. Ліві обіцяють збільшити соціальні витрати й захистити орендарів. Праві вимагають порядку та жорстких заходів проти учасників погромів. Чинні уряди намагаються стримати хвилю точковими поступками — субсидіями, обіцянками найняти нових учителів і житловими програмами.
Наступні протести:
- 31 жовтня та 5 листопада — у Франції;
- 11 листопада — в Іспанії;
- 20 листопада — в Італії.
Політики Німеччини та Бельгії побоюються, що протести перекинуться й на їхні країни. Схоже, гаряча осінь у Європі може перерости в запальну зиму.
