Президент Володимир Зеленський запропонував призначити на посаду міністра оборони Михайла Федорова, який є фахівцем у сфері електронних технологій та безпілотників. Які завдання покладаються на нового керівника оборонного відомства після його затвердження Верховною Радою, які проблеми потрібно вирішити і що належить зробити, журналіст Коротко про дізнавався у військового експерта Олександра Коваленка.
- Так, а ще й з урахуванням того, що головою Офісу президента став військовий розвідник Кирило Буданов. А разом із призначенням Федорова головою Міноборони це вже свідчить про те, що ми переходимо виключно на військовий формат в економіці. І дійсно, новий міністр оборони Федоров - це якраз та людина, яка займалася відповідними питаннями щодо «Армії дронів» і так далі. А це все вказує на нашу підготовку до глибшого переформатування економіки під час воєнного стану.
- Що це конкретно означає - "військова економіка"?
- Це переорієнтація як державного, так і приватного сектору на виробництво продукції, необхідної насамперед для підтримки та використання у військово-промисловій галузі. Тобто орієнтир повністю на те, щоб виробництво було сконцентроване безпосередньо на оборонно-промисловому комплексі для армії.
- А чи вчасний цей перехід саме зараз, коли великі надії покладаються на дипломатичні переговори?
- Я не знаю, хто покладає великі надії на дипломатичні переговори, бо вони не дають жодного реального результату. Тобто це введення від самого початку в оману тих, хто вважає, що буде якийсь прорив. Нічого подібного не буде. Війна триватиме у 2026 і навіть у 2027 роках, поки Росія не капітулює. Тут є два варіанти: або Росія захоплює всю територію України, або капітулює. Ми здаватися не збираємося, тому нам потрібен лише другий варіант, а отже - посилення саме нашої військової компоненти.
- Свого часу і Путін на посаді голови Міноборони РФ змінив військового Шойгу на економіста Білоусова. Це наша дзеркальна відповідь?
- Ні, це вимога часу. У Росії відбулася зміна голови Міноборони від безвиході, тому що Шойгу був взагалі не той керівник, який міг би продовжувати обрану Путіним лінію для так званої СВО. Це людина, яка повністю себе не виправдала.
Ми ж зараз обираємо інший шлях розвитку. Але той факт, що на посаду міністра оборони призначається саме цивільна людина, не означає, що ми йдемо в тому ж напрямку, що і в Росії. У нас за законом взагалі міністр оборони має бути цивільним. Тоді як у Росії це якраз незвично, бо там призначається саме «військовий» міністр оборони, це військова посада. Тому я не можу говорити, що це така дзеркальна відповідь.
- Які зараз є проблеми в оборонній сфері, що потребують невідкладного вирішення? Що потрібно оперативно змінити?
- Якщо ми говоримо про діяльність самого Міністерства оборони, то потрібно насамперед домогтися справедливого розподілу замовлень підприємствам військово-промислового комплексу. Бо зараз ми не спостерігаємо такого справедливого розподілу. Зараз багато замовлень отримують підприємства, які взагалі не мають досвіду виробництва тієї чи іншої продукції, особливо в питаннях виробництва боєприпасів для артилерії.
Також потребують вирішення серйозні проблеми, пов'язані з відсутністю державної компенсації для підприємств ВПК, які потрапляють під удар під час масованих російських атак. Це питання взагалі не порушується, але це не менш важливий аспект, ніж, наприклад, коли б'ють по енергетиці.
Усі кажуть: було завдано удару по об'єкту енергетичної інфраструктури, і його треба терміново відновлювати. А коли вражають підприємство ВПК, яке має від держави замовлення, то воно після цього не має жодних пільг. Навпаки, вони отримують штрафні санкції, їх викликають до суду, і замість того, щоб відновлювати виробництво, починається процес усіх цих судових обговорень і вирішення питання щодо відтермінування цієї компенсації через невиконання держзамовлення.
У нас багато говорять, що нам треба підтримувати наш військово-промисловий комплекс, але за цей час ми не побачили якихось дієвих рішень, пов'язаних із тим, щоб ВПК дійсно підтримувався.
Також необхідно вирішити питань із справедливим розподілом військових замовлень. Тобто у нас часто спостерігається така картина: наприклад, підприємство може виробляти 200 тисяч снарядів на рік, але воно отримує замовлення від держави на три місяці лише на 50 тисяч боєприпасів - і все. Після цього підприємство простоює. Я думаю, що на міністра Федорова покладена велика відповідальність, і на його плечах буде вирішення актуальних проблем.
- А які у нас проблеми у сфері постачання зброї та боєприпасів для фронту?
- Знову ж таки, це все залежатиме від того, як вирішуватиметься надалі питання із замовленнями. У нас за ці чотири роки виробництво боєприпасів зробило не просто крок, а великий стрибок уперед. Але проблема полягає в тому, що підприємства-виробники зброї та боєприпасів не отримують від держави максимального обсягу замовлення. Воно завжди має якийсь обмежений характер.
Або ці замовлення отримують підприємства, які не можуть своєчасно виконати поставлені завдання через те, що ці підприємства взагалі ніколи не виробляли той чи інший тип боєприпасів. Наприклад, у 2023-2024 роках було зірвано низку контрактів на виробництво снарядів 155-го, 30-го калібрів та тринітротолуолу для вибухівки. Тому що контракти отримали від держави підприємства, які навіть не мали лінії виробництва саме під ці боєприпаси.
- Відомо, що Михайло Федоров є фахівцем із безпілотних систем, дронів. Як це може вплинути на їх виробництво та постачання армії?
- Дійсно, БпЛА - дуже добре знайома йому галузь. Але, в принципі, завдання міністра оборони полягатиме не в лобіюванні окремо взятого типу озброєння, а в комплексному відстоюванні позиції щодо всіх засобів оборонного типу, всього того, що нам необхідно. Тому це буде непросто, але є надія, що він впорається.
- Міністр оборони напряму не впливає на ситуацію на фронті - це прерогатива Генштабу та головнокомандувача Олександра Сирського. Але все ж таки, на що може вплинути нове призначення безпосередньо у війні?
- Правильними контрактами, військовими замовленнями та акцентуванням уваги на тому озброєнні, яке потрібне для фронту, а не шляхом лише одного піару чи чогось подібного.
- А що нам зараз насамперед на фронті потрібно?
- Окрім дронів - це, звісно ж, артилерія, протипіхотні загородження, техніка та засоби ураження саме протипіхотного типу, бо ворог зараз воює переважно піхотою.
- Нам Європа вже другий рік обіцяє мільйон снарядів. Яка у нас ситуація зі «снарядним голодом» на фронті - він є чи немає?
- Потреба у снарядах є, і вона залишається, але поступово ми виходимо на наші лінії виробництва, які здатні частково забезпечити наші потреби. Ще не повністю, а частково, але це вже набагато краще, ніж було у 2022-2024 роках. Але знову ж таки, все впирається в те, що нам потрібні максимальні завантаження наших ліній виробництва.
Щодо боєприпасів: якщо ми отримуватимемо всі замовлення в тих самих обсягах, які ми можемо виконувати майже щороку, то ми дуже швидко вийдемо на самозабезпечення і не залежатимемо взагалі від наших іноземних партнерів.