Генасамблея ООН: на порядку денному клімат, бідність та війна в Україні. А чи буде зиск?
Генеральна асамблея ООН залишається лише дискусійним клубом для глав держав, а не реально діючою силою з деескалації конфліктів та вирішення глобальних завдань
Основною темою зустрічі лідерів майже 140 країн світу на Генеральній асамблеї ООН у Нью-Йорку стане подолання бідності, зокрема – заснованої на різних кризах у країнах. Цій темі вже майже десять років, ще у 2015-му країни-члени ООН ухвалили повністю викорінити крайню бідність та голод у світі до 2030 року. Це та ще півтора десятки намірів назвали Цілями сталого розвитку
У кризах браку немає: окрім російсько-української війни, коронавірусу і природних катаклізмів у вигляді землетрусів, посух і повеней, військово-політичні конфлікти стрясають Західну Африку і Латинську Америку, а якщо брати зовсім глобально, то економічна нестабільність подряпнула гострим кігтем практично кожну державу. І з 2015 року, як виявилось, із 140 поставлених тоді перед ООН завдань виконуються від сили 15%.
Вся справа в тому, що світові цікавіше вирішувати довгограючі завдання у кліматичних справах та економічних труднощах, ніж займатися розбірками війни в Європі – хто винен і що робити. Однак, як не крути, будь-яке питання зводиться до протистояння Росії та цивілізованого світу. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш визнав, що навіть організовує окремі саміти, щоб обговорити неспішні зусилля світу зі скорочення бідності та зміни клімату.
Гості, що не прибули
Незважаючи на такі солідні теми для зустрічей та обговорень, на саміт Генасамблеї не приїхали президент Росії Путін (причина цілком ясна, тому приїхав міністр закордонних справ Лавров), голова Франції Еммануель Макрон (причина – підготовка до візиту до Франції короля Великобританії Чарльза III), прем'єр -міністр Британії Ріші Сунак (надто насичений робочий графік). Але представники цих держав на Асамблеї є. Міністрів відправили Індія та Мексика. Російський міністр закордонних справ Сергій Лавров уже поговорив зі своїм китайським колегою Ван І - домовилися разом протистояти діям США «на міжнародній арені, зокрема, антиросійського та антикитайського характеру». Втім, Китай ніколи не був однозначним, і що на думці у китайської влади насправді - ще належить розібратися.
Зеленський та Лавров?
Першого ж дня Генасамблеї на ній виступить президент України Володимир Зеленський. Це його перший особистий виступ в ООН після російського вторгнення до України. 2022-го Генеральна Асамблея дозволила Зеленському виступити у відеоформаті.
Чи зустрінеться Зеленський на Раді безпеки, присвяченій війні в Україні, з Лавровим? Сумнівно. Жодна зі сторін не погоджується на компроміс, та й міністр – не рівень для президента. Тому обнадіюватися не варто, жодних зрушень Генасамблея ООН у нашому питанні не принесе. Тим більше що зайнялося у Нагірному Карабаху, схрестили мечі Азербайджан та Вірменія, не без участі Росії, зрозуміло. Наразі всі погляди спрямовані на Степанакерт, а не на Львів та Херсон, які вранці у вівторок обстріляли російські ракети.
За зауваженнями спостерігачів на Генасамблеї, свій протестуючий голос уже почали подавати незахідні країни, які борються із бідністю. Вони вважають, що війна в Україні затьмарює їхні труднощі та заважає вирішенню їхніх проблем. Тому завдання президента Зеленського – вкотре донести до всіх, що агресія Росії в Україні – це не дворова бійка квартал на квартал, а пряма воєнна та економічна загроза не лише Європі, але й тим незахідним країнам, які можуть стати ще біднішими, ніж є.
А що американці?
Чим ближче 30 вересня – офіційний початок передвиборчих президентських перегонів у Штатах, тим сильніша амплітуда коливань американських політиків (особливо тих, що беруть участь у виборах), викликаних наданням допомоги Україні. Цьогорічний фаворит перегонів експрезидент Дональд Трамп критикує чинного главу США Джо Байдена за витрати на користь України, заявивши, що «ці гроші краще витратити всередині країни». Помірковані республіканці підтримують подальшу допомогу Україні, вважаючи, що США мають моральні зобов'язання підтримувати нашу країну в критичний момент.
Зустріч Володимира Зеленського та Джо Байдена запланована на четвер (21 вересня) у Вашингтоні.
Шалений бразилець
Президент Бразилії Луїс Лула да Сілва запропонував президентам України та Росії сісти за стіл переговорів на Генасамблеї ООН. «Є де поговорити про війну. Є де обговорити мир. Є де посадити Путіна та Зеленського за стіл переговорів. Всі проти війни», - сказав Лула да Сілва за кілька днів до початку Генасамблеї.
Лула да Сілва відомий своєю проросійською позицією. При цьому він вважає себе можливим посередником у встановленні миру між Росією та Україною. Основним пунктом своєї миротворчої програми Лула да Сілва називає нейтралітет «деяких країн» (маються на увазі держави, які надають допомогу Україні). На початку травня Лула да Сілва заявляв, що «поведінка президента України є досить дивною: він по телебаченню вранці, вдень і вночі. Він у британському парламенті, у німецькому парламенті, у французькому парламенті, в італійському парламенті, наче він веде політичну кампанію. А йому слід бути за столом переговорів». І взагалі, це Зеленський хотів війни, додав Лулу да Сілва. Через два тижні на саміті G7 Зеленський не з'явився на зустріч із Лул да Сілвою, засмутивши бразильського главу. У середу, 20 вересня, в рамках Асамблеї ООН ця зустріч відбудеться.
Бразильський президент традиційно відкриває своєю доповіддю усі Генасамблеї ООН. За цією традицією після нього завжди виступає президент США.
Що в результаті
Навряд чи у когось будуть надії на те, що чергова Генасамблея ООН призведе до якихось глобальних змін. Клімат і бідність - занадто довгограючі поняття, щоб можна було бачити результати тут і зараз. Війна в Україні цікавить держави-члени ООН лише як маркер стану «з ким ми сьогодні дружимо і проти кого». Буде ухвалено чергову декларацію про добрі наміри, від багаторазово повторених слів «мир» та «процвітання» запітніють шибки у залі засідань ООН. Президенти та міністри повернуться до своїх країн, Україна продовжить воювати за свою землю, Росія продовжить падіння у темряву – і все це на тлі світових закликів сісти за стіл переговорів.
