Генерал Сергій Кривонос: Закордонних подарунків надовго не вистачить. Тероборону слід забезпечити зброєю власного виробництва
З початком 2022 року в Україні відбувається формування територіальної оборони. Закон «Про основи національного опору» набув чинності 1 січня, Міноборони звітує, що все йде за планом. Тим часом відгуки з місць свідчать, що не все так гладко. Є суперечки між цивільною владою та військовими, є непорозуміння з боку населення, є побоювання.
Чому це відбувається і що можна виправити, «КП" в Україні» розповів колишній перший заступник командувача Сил спеціальних операцій та екс-заступник секретаря Ради національної безпеки й оборони генерал Сергій Кривонос.
Військові можуть воювати, але не пекти хліб
- Сергію Григоровичу, ви були одним із головних ідеологів створення територіальної оборони (ТРО). А наразі, коли процес запущений, піддаєте його критиці.
– Конструктивній критиці! Коли ми говорили про створення ТРО, то враховували кілька факторів. По-перше, досвід, здобутий під час мобілізацій, по-друге, досвід дій батальйонів тероборони на сході України у 2014-2015-х роках. По-третє, міжнародний досвід створення таких загонів. І знайшли золоту середину, не копіюючи при цьому жодної іншої країни.
Але наш законопроект (№4504 – «Про територіальну оборону України») відхилили. І в Офісі президента, можливо, з політичних міркувань, створили свій закон.
- Відповідно до закону президента «Про основи національного опору», ТРО будується та управляється за суворою військовою вертикаллю. Це правильно?
- Ні, неправильно. Військові можуть воювати. Але вони не можуть забезпечувати життєдіяльність районів, де знаходяться. Навіть існування на сході України військово-цивільних адміністрацій показує, що цивільні повинні активно брати участь в охороні та обороні своєї території.
Військовий не скаже, якої кількості хліба на добу потребує ця територія, скільки потрібно води, де її джерела, як іде постачання електрики, палива, як забезпечуються школи, лікарні та інші державні установи.
Військові неспроможні все це організувати. Такими процесами повинні керувати цивільні та бути на чолі територіальної оборони. А ось першими заступниками цивільних керівників мають бути військові, які відповідають за підготовку населення до оборонних дій, забезпечують навчання бійців ТРО.
Недовіра до мерів – це недовіра до людей, які їх обрали
- У Києві з ініціативи міської влади створено штаб територіальної оборони, а голова Міноборони Олексій Резніков цю ініціативу розкритикував.
- Такий штаб має бути. Керувати ним має людина, яка відповідає за порядок у територіальній громаді. Це мери міст чи керівники районів.
- З позиції авторів нинішньої концепції ТРО, мерам міст не хочуть надавати можливість мати свої армії.
– Не буде у мера своєї армії. У нашому законопроекті ми чітко передбачили контроль із боку СБУ та військових. Набір у ТРО – це перевірені люди, які уклали контракт та пройшли підготовку. Вони мотивовані захищати не мера, а свої будинки та сім'ї.
А якщо влада не довіряє керівникам на місцях, то це її проблема. Тому що недовіра до мерів – це недовіра до людей, які їх обрали.
Щодо губернаторів, яких призначив президент, то виходить, що державні пости роздають неперевіреним людям.
Ми у законопроекті передбачили, що всі цивільні керівники, які беруть участь у теробороні, проходять додаткову підготовку на базах Академії СБУ та Національного університету оборони. Потім ми розширили б цю мережу, щоб кожен чиновник знав, як працює тероборона і як йому треба діяти.
Цивільні мислять по-своєму
- Тероборона представлялася так: приходять добровольці, навчаються і повертаються додому з готовністю взяти до рук зброю будь-якої миті. Але ось у Києві районний військкомат роздає листівки, де обіцяють зарплатню від 12 000 гривень із збереженням заробітної плати за місцем основної роботи. Схоже на завуальований заклик, люди губляться.
– Це провал інформаційної політики держави. Якщо ти мовчиш, то за тебе додумують. Потрібна велика роз'яснювальна робота, а її немає. І це відбувається тому, що на 1 січня, коли закон про національний спротив набув чинності, величезна кількість підзаконних актів не діяли, бо не були оброблені. Ось зараз у процессі доводиться перевзуватися, викручуватися. Військові займають позицію - краще мовчати, ніж сказати і понести покарання.
Тим часом цивільні мислять по-своєму та створюють у територіальних громадах власні добровольчі формування. Військові від них самоусуваються, і виникають непорозуміння. Якщо зараз не внести ясності, надалі можливе протистояння. Не всі люди хочуть йти до підрозділів, які будуть підпорядковані ЗСУ. Багато хто хоче брати участь саме у своїх формуваннях.
- І все ж таки людина, яка відгукнеться на таку агітку, зможе піти в ТРО, отримувати там 12 000 гривень та ще й зарплату від свого підприємства?
– Ні, не зможе. 12 000 гривень платять тим, хто йде на кадрову роботу до тероборони, вона може зайняти місяць чи тиждень. Або на час зборів. Потім людина відправляється у резерв і повертається до армії в особливий період.
Я на інше звернув би увагу: люди, які укладають контракт, є військовослужбовцями сил тероборони. І законом передбачається використання таких підрозділів в інших областях та районах, крім тих, де прописано бригаду. Це руйнує саму ідею.
У чому сила ТРО? До неї входять люди місцеві, котрі знають свій район як свій дім. Це великий козир у протидії ворогові, якщо він проникне на територію громади.
Але якщо тероборону з Черкас перекинути в прикордонну область, це буде лише погано навчена, хоч і мотивована бригада. Ми це проходили у 2014 році, коли поспіхом зібрані загони відправляли на схід і вони зазнавали великих втрат. Тепер наступаємо на ті самі граблі.
Зброя повинна зберігатися вдома
- А як має бути?
- Підрозділи ТРО діють лише на території районів та областей, де розміщуються. Але для цього необхідно провести чітку роз'яснювальну роботу. І розширити віковий діапазон. Зараз у ТРО набирають тих, кому за 35. А молодь, студенти?
- Але ж у законі написано, що до тероборони набирають з 18 років!
- У законі – так, а за фактом - зовсім інше. Сходіть до військкомату, подивіться. Там розраховують, що люди віком 35+ підуть до армії. Але ж це неправильно. Є такі, хто не хоче служити, але готовий захищати.
– Ви були прихильником, щоб після навчань бійці ТРО могли забрати зброю додому. Але до швейцарського досвіду вирішили не вдаватися.
- А дарма. Зброя у навчених, перевірених людей із ТРО має зберігатися вдома. Тому що в сучасних умовах важлива швидкість реакції. Якщо зброя припадає пилом десь у пункті дислокації, то туди ще треба дістатися. А поки будеш у дорозі, ворог може взяти територію під свій контроль, і жодної оборони не буде.
Рахунок іде на хвилини. Отримав наказ, відкрив сейф, надягнув форму і одразу попрямував на місце, визначене відповідно до бойового розрахунку. Завдання ТРО - не воювати, а виявити супротивника, блокувати та забезпечити захист, щоб для знищення ворога прибули бойові підрозділи.
У сучасній війні танки не така вже й страшна річ
- У законі записано: «посильна оборона місцевості до розгортання там основних військових сил»…
- Я бачу це як використання моторизованих та мотопіхотних підрозділів ТРО. Тому давайте дивитися на це реально. Частина армії перебуває у зоні ООС, частина – відновлює сили після ООС. Одразу замкнути контроль на території всієї країни для регулярної армії нереально, таких сил немає. Тому потрібна територіальна оборона.
- А чи вистачить зброї, щоб утримати, припустімо, танки?
- Щодо танків, то в сучасній війні це не така вже й страшна річ. Потрібен захист – протитанкова зброя. Українська, яка розробляється у конструкторському бюро «Промінь», дозволяє підбивати танк на відстані до 5,5 км.
Сподіватись на друзів за кордоном та плескати у долоні, коли американці нам щось привозять, це добре. Але подарунків надовго не вистачить. Тероборону слід забезпечити зброєю власного виробництва. І ми це можемо – треба збільшити замовлення на наших підприємствах.
- Торік на навчаннях з тероборони Віталій Кличко із гранатою на танк кидався.
– Шоу є шоу. Бойові навички мають бути, але ці фото є суто психологічним моментом. Ті гранати, які кидав Кличко, з озброєння знято та заборонено до використання, бо закінчився термін зберігання. Можуть розірватися в руках.
На танки з гранатою краще не кидатися, а використати протитанкову зброю. Фото: FACEBOOK.COM/MERKIEVA
Війну від полювання треба відрізняти
- Кабмін дозволив використати в теробороні мисливську зброю. Це допоможе справі?
- Те, що на війні використовуватиметься будь-яка зброя, ми розуміємо. Помилка влади у тому, що не можна було говорити про це на офіційному рівні. Дозвіл на застосування мисливської зброї порушує три конвенції щодо правил ведення війни. Не можна використовувати боєприпаси експансивної дії, які завдають більшої шкоди людині. Це свинцеві кулі, які в тілі розплющуються.
Росіяни можуть використати дозвіл Кабміну, щоб подати до Міжнародного трибуналу скаргу: Україна порушила правила ведення війни.
- А як тоді бути добровольчим формуванням територіальних громад, які також належать до ТРО? Армійську зброю їм начебто не планують видавати.
– Зброї на складах України достатньо для всіх. Я думаю, якщо станеться наступ ворога, влада прийде до розуміння, що зброю треба видавати і теробороні, і добровольчим формуванням. Головне, щоб не було пізно.
Хочу наголосити на головному моменті: існуюча система розглядає тероборону як військовий компонент. Насправді це набагато ширше. У законопроекті, який ми подавали, передбачався цивільно-військовий компонент, який забезпечує безпеку територіальних громад та захист населення. Народ захищає сам себе через підрозділи, що вийшли із народу.
Якщо такий захист правильно організований, то ворог ніколи не піде на територію, де через кожен кущ, на кожному перехресті його чекатимуть зі зброєю.
Не ремонти робити, а вчитись
– В одному з телеефірів ви говорили, що тероборона має взяти під свій контроль аеродроми. Що вона може зробити проти військових літаків?
- Першим ешелоном можуть піти гелікоптери. І висадити десант для захоплення аеродрому, щоб там потім приземлялися військово-транспортні літаки. Важливо, щоб десант був помічений і знищений до підльоту.
- Знову ж таки питання в технічних засобах.
- Щоб збити гелікоптер, не потрібна суперзброя. Достатньо правильно навчених кулеметних розрахунків. А з урахуванням того, як прописаний закон, то в ТРО можна дати ПЗРК (переносні ракетно-зенітні комплекси). І навчити з ними працювати. Американці під час війни в Афганістані навчали стріляти з ПЗРК навіть людей без освіти, і ті успішно збивали радянські літаки та гелікоптери.
- За вашими прогнозами, скільки часу знадобиться на створення ТРО? Наразі виділяються приміщення, тривають ремонти. Стрілецькою зброєю, казали в Міноборони, начебто вже забезпечили.
- Я не дуже вірю у заяви міністра оборони та інших керівників. На складах зброя є, але не в пунктах постійної дислокації. І ці склади за сотні кілометрів від бригад і батальйонів. Поки ще довезуть, і не факт, що довезуть…
Наше завдання - не ремонтами займатися, а підготовкою підрозділів. У 2014 році деякі бригади мобілізувалися та розпочинали навчання в полі, у наметах. А іноді і без наметів. Саме вони швидко підготувалися та й пішли воювати. Нам не потрібні євроремонти, які закінчаться за 3-4-му місяці. Завдання номер один – це набирати та тренувати особовий склад.
Генерал Сергій Кривоніс розпочав військову кар'єру із термінового призову. В армію прийшов із робочої посади на Кременчуцькому нафтопереробному заводі. У 1990 році вступив до Київського вищого загальновійськового училища.
Був командиром групи спецназу, командиром 8-го Хмельницького полку спецпризначення, обіймав керівні посади у командуванні сухопутних та аеромобільних військ. Учасник багатьох міжнародних навчань. 2014 року особисто командував обороною Краматорського аеродрому.
Восени 2014 року призначений начальником Управління спецоперацій Генштабу. 5 січня 2016 року призначений першим заступником командувача Сил спеціальних операцій ЗСУ.
З березня 2019 року до грудня 2020 року обіймав посаду заступника секретаря РНБО.
Нагороджений орденами Богдана Хмельницького ІІ та ІІІ ступеня, медаллю «За військову службу Україні».
