Обережність чи політика: коли та як евакуюють дипломатів
Понеділок оптимізму не додав, чутки, що ходили минулого тижня у пресі, знайшли підтвердження. Держдепартамент США у наказному порядку почав евакуювати з Києва сім'ї своїх дипломатів, а службовцям посольства дозволив залишати Україну на власний розсуд. Такі самі маневри розпочала Великобританія, маючи намір вивести за межі нашої країни близько половини співробітників свого дипвідомства. Прибрати жінок і дітей від гріха подалі вирішила Австралія, Японія замислилася. До завтра список евакуантів може розширитися.
Опором стабільності залишаються Естонія, яка вирішила не піддаватися паніці, та країни ЄС – як мінімум до того, як з'ясують причини тривоги держсекретаря США Ентоні Блінкена.
У яких випадках евакуювали дипломатичні представництва, як це відбувається і чи є єдині правила, «КП в Україні» допомагав розбиратися колишній Надзвичайний та Повноважний Посол України в республіці Сенегал Олександр Овчаров.
Усі вирішують на свій розсуд
Поспіх американців і британців недаремно трохи дивує. Із Сирії їхня часткова евакуація почалася у 2011 році, коли в країні розгорівся військовий конфлікт, а повна відбулася у 2012-му, коли щосили гриміли вибухи. З Афганістану Америка стала евакуювати своїх дипломатів та співробітників, коли таліби вже фактично увійшли до Кабулу.
В Україні поки що не відбувається нічого нового, крім постійних розмов про майбутню повномасштабну війну, а наші друзі та партнери вже вживають таких запобіжних заходів.
Олександр Овчаров. Фото: facebook.com/oleksandr.ovcharov.35
– Єдиного керівництва до дії для всього світу немає. Кожна країна самостійно приймає рішення про рівень загрози. Приводом для часткової чи повної евакуації дипломатичного корпусу можуть стати військові дії, природні чи техногенні катастрофи, теракти, масові заворушення, – каже Олександр Овчаров. – Причому в кожній окремій країні за схожих обставин приймаються різні рішення.
Наприклад, під час конфлікту між ісламським та сучасним світом 2005-2006 років, що виник після публікації карикатур на ісламського пророка Мухаммеда, Данія через постійні акції протесту тимчасово закривала своє посольство в Пакистані, але зберегла дипломатів в Ірані, хоча на тамтешні посольства теж нападали.
Великобританія ухвалила рішення про евакуацію всіх співробітників своєї дипмісії з Ірану у 2011 році після того, як радикально налаштовані студенти напали на будівлю посольства в Тегерані, порвали британський прапор та кількох співробітників ненадовго взяли у заручники. Іранська влада тоді допомагала британцям залишати їхню країну.
Прилюдно чи негласно – у відпустку
Евакуація може бути як відкрита, так і негласна. У першому випадку держава повідомляє уряд території перебування про те, що вивозить частину або всіх своїх співробітників та розраховує на підтримку. Це може бути транспорт, а у разі загрози безпеці людей – охорона. Наш експерт не виключає, що в деяких випадках рішення про евакуацію можуть ухвалюватися з політичних мотивів, коли прямої загрози ще немає.
Негласна евакуація, коли частина співробітників дипвідомств, наприклад, половина, йде у відпустку. І від'їжджає зі своїми сім'ями нібито на відпочинок. Таке можливе у випадках, коли з'являється розвідувальна інформація про агресивну авантюру, що готується, але вона не остаточно підтверджена, а бажання загострювати або нагнітати ситуацію немає.
, – каже Олександр Овчаров.
Першими вивозять жінок, дітей, а також частину обслуговуючого персоналу. Якщо посольство не закривається (як зараз обіцяють Америка та Британія в Україні), залишаються працювати посол, консули, військовий аташе та мінімально необхідний для забезпечення їхньої роботи апарат.
Сиділи на «тривожних валізках»
Сам Олександр Овчаров двічі працював в Ірані із 2005 до 2009 року. Був радником посольства та Тимчасовим повіреним у справах України в Ірані.
- В Ірані постійно точилися розмови, що ось-ось почнеться війна Ірану з Ізраїлем чи Америкою або тими та іншими. Сперечалися – вдарять ракетами, не вдарять. Було багато публікацій, особливо у західній пресі, – згадує дипломат. – За однією з версій ЗМІ, про плани нападу на Іран стало відомо із секретних документів, які в метро Нью-Йорка нібито втратив разом із дипломатом якийсь співробітник ЦРУ.
Настрої в Тегерані, за словами співрозмовника, панували, як зараз у Києві. Хтось панікував, хтось займався своїми справами.
- Ми теж розуміли, якщо країна готується до нападу з повітря, то запроваджується комендантська година, облаштовується маскування, розгортаються сили ППО. А Тегеран вечорами горів усіма вогнями.
Водночас, каже наш консультант, коли градус емоцій навколо війни зашкалював, у посольстві не сиділи склавши руки. Проводились тренування, перевірялися засоби оповіщення.
- У всіх були «тривожні валізки», і ми навіть вибили кошти на супутникові телефони, щоб не втратити зв'язок, якщо зникне мобільний. Розроблялися різні маршрути евакуації: автомобілями, повітрям. Один варіант припускав, що за нами прибуде літак МНС, інший - що ми всі збираємось на території російського посольства і евакуюватимемося звідти, - каже Олександр Овчаров.
У більш безпечну країну
Питання, чи буде війна між Ізраїлем та Іраном, відкрито й досі. Останні публікації на цю тему відносяться до грудня минулого року і теж пронизані тривожними нотами. Тим не менше, наше посольство залишається в Тегерані, залишаються і сім'ї дипломатів.
А от посольство України в Лівії з початком реальної громадянської війни було вивезено до Тунісу. І посольство України в Сирії працює на території Лівану.
За словами Олександра Овчарова, евакуація посольств не означає розриву чи припинення дипломатичних відносин. Представництва просто вивозяться до безпечнішої країни. Так, у 2008 році з початком грузинсько-осетинсько-російського конфлікту сім'ї дипломатів та частину співробітників було евакуйовано на територію Вірменії. Із закінченням бойових дій вони повернулися назад.
