Оксана, 23-річна медсестра з Лисичанська, яка підірвалася на міні, у день весілля вперше поділилася своєю історією. Вона зізналася, що в хвилини слабкості не хотіла "так жити" і бути для сім'ї тягарем, але підтримка коханої людини повернула її до життя. Про це розповідає ТСН.
Жінка 3 травня вийшла заміж за свого коханого у Львові – просто у лікарні. Під час першого весільного танцю Віктор кружляв Оксану на руках, а у палаті плакали всі, навіть чоловіки. Дбайливо витирав сльози коханої та її наречений.
Їхнє життя круто змінилося 27 березня. Оксана разом із Віктором поверталися додому, але виявилося, що стежка замінована.
- Цю стежку я знала дуже давно. Чоловік з другом зупинилися і я побачила снаряд, що стирчав у землі, я хотіла йому показати, повертаюся і тільки встигла крикнути: «Зай, подивися», - розповідає Оксана.
Щоби було швидше, до машини медиків чоловік ніс Оксану на руках.
- Мені хотілося плакати, але я не міг плакати, шок, нерозуміння, що це відбувається. Страх втратити дуже близьку людину, – каже Віктор. - Вона настільки сильна, вона на той момент навіть не знепритомніла, вона координувала всі наші дії. У мене опустилися руки, я не знав, що робити. А вона кричить - "швидку викликайте!"
Спочатку Оксану привезли до Лисичанської лікарні, там зробили 4 операції – ампутували обидві ноги та 4 пальці на лівій руці. За кілька днів жінку евакуювали до Дніпра.
Оксана зізналася, що у ті дні їй було нелегко.
- Я казала, що не хочу так жити, у мене двоє дітей, я не хочу, щоб вони мене бачили інвалідом, я не хотіла для сім'ї бути тягарем. Але завдяки підтримці зрозуміла: треба жити далі, – каже Оксана.
І, обравши життя, пацієнтка активно взялася за реабілітацію. Тренується вона наполегливо, по кілька годин на день і знімає свої зусилля, тому що, ймовірно, її приклад може надихнути зневірених. Лікарі дивуються силі волі Оксани. Попереду у неї тривале лікування, дані до кінця ще не загоїлися.
- Бог не дає випробування, які ми не можемо пройти, тому ми маємо шлях, ми йдемо по ньому, все буде добре у нас, - переконує Оксану чоловік.
За кілька днів Оксану чекає подорож до Німеччини, на реабілітацію вона їде разом із Віктором. Потім на неї чекає протезування.
- Він моя допомога, підтримка, напевно, завдяки йому я так оптимістично дивлюся на життя і продовжую жити далі», – стверджує медсестра.
Оксана та Віктор разом уже шість років і виховують двох дітей.