Життя у стилі "мурасаки": навіщо черкащанка шиє на замовлення кімоно та вивчає 72 сезони року
Японською культурою 22-річна Тетяна Сніжинська із Черкас захопилася ще будучи підлітком. І зачарували її не аніме та манга (японські мультики і комікси), а японська життєва філософія та історія.
Сьогодні вона вже настільки добре вивчила особливості Країни, де сходить сонце, що може про них лекції читати. І це не просто слова – про це їй пишуть самі японці. Втім, Тетяна так і робить – ділиться секретами Японії на організованих нею ж чаюванням у Черкасах. Про те, як японці розмовляють кольором і навіщо замість роботи йдуть милуватися сакурами, Тетяна Сніжинська розповіла кореспондентці Коротко про.
У магазин ходить у кімоно
У шафі Тетяни Сніжинської замість звичного для нас буденного одягу висять ошатні кімоно. Їх вона шиє сама - і собі, і на замовлення. За освітою – вона дизайнер одягу. У кімоно ходить щодня в теплий сезон. Взимку одягає рідше, але все одно японські вбрання не припадають пилом. У звичайний одяг одягається лише на прогулянки із собакою. У магазин – у кімоно, гуляти з подругами – також.
- Дуже багато компліментів, зацікавлених поглядів, і мені це подобається. Мене запам'ятовують усі, – посміхається у розмові з Коротко про Тетяна Сніжинська.
Свою першу клієнтку Тетяна так і знайшла, просто гуляючи містом у кімоно. Дівчина замовила повний образ: це пояс, верхнє та нижнє кімоно. У цьому кімоно вона приходить до Тані на японські чаювання. Щоправда, традиційний японський напій, матчу, дівчина поки що не готує.
– Щоб проводити японську чайну церемонію за всіма правилами, треба пройти курс вчителя, – пояснює Тетяна. – Це настільки все важливо: мікрорухи, мікропогляди… Все має правильно починатися та закінчуватись. Це як вистава, а не просто налити чай людям. Приходити можна лише в кімоно без принтів, щоб вони не відволікали від основного – від чаю. У мене поки що немає можливості провести чайну церемонію за всіма правилами, а аматором я бути не хочу.
Своїм захопленням японською культурою Тетяна готова ділитися з усім світом. Фото: особистий архів Тетяни Сніжинської
«Молодий шуліка» чекає весну
До одягу у японців зовсім інше ставлення, ніж у нас. У традиційне вбрання - кімоно - вони закладають особливі смисли. Наприклад, за допомогою кольору кімоно японці навіть розмовляють одне з одним.
- Припустимо, у лютому кольором ти можеш розповісти, що вже з нетерпінням чекаєш на весну. Для цього потрібно одягнути кімоно кольори «молодого шуліки» - це чайно-коричнево-червоний або попелясто-рожевий, схожий на сакуру, - розповідає Тетяна. – Це справжня магія! І що більше ти дізнаєшся, то більше розумієш, скільки всього ти не знаєш. Щодня, дізнаючись все більше про японську культуру, я ще більше в неї закохаюся.
Кожного сезону японці носять одяг іншого кольору. Тільки у японців сезонів не чотири, а цілих 72. У січні, наприклад, вони зазвичай вибирають вбрання сірого кольору, в лютому - щось рожеве, з натяком на цвітіння сакури або зелених відтінків.
- Все - у їхньому розумінні природи, що дуже важливо для японців, - пояснює Тетяна Сніжинська. – Коли починається зима і природа завмирає, на перший план виходять сірі мишачі кольори. У них навіть колись було правило 48 відтінків чайних кольорів на рік та 100 мишачих. Свого часу мені це здавалося неймовірним – знайти стільки відтінків в одному кольорі.
Чому кольори мають таке велике значення для японців? Тут треба заглибитись в історію. Тетяна розповідає: з 1600-го по 1800 рік у Японії було дуже багато заборон, пов'язаних із кольором.
– Наприклад, фіолетовий міг носити лише імператор, – ділиться Тетяна Сніжинська. - Синій, зелений, блакитний – лише представники найвищого стану. Бідні верстви населення вибирали кольори, які найпростіше дістати – це чорні, білі тканини. Там був цілий статут, який колір кому можна носити. Це культурний код. Але потім це змінилося.
Крізь історію Японії проглядається також їхня любов до червоного, білого, синього.
Спілкуватись за допомогою кольору японці почали тисячі років тому. І ці традиції відображаються в їхній культурі і зараз.
– Сьогодні на цьому вже менше акцентують увагу, але у них досі меню у закладах чи кольори якихось додатків змінюються залежно від сезону, – зазначає наша співрозмовниця. - На глибинному рівні японці продовжують спілкуватися кольором.
Кімоно для Тетяни - одяг повсякденний, у ньому вона виходить на прогулянки та у міських справах. Фото: особистий архів Тетяни Сніжинської
Фіолетовий люблять, жовтий - табу
Якщо в Китаї "основний" колір - червоний, то в Японії це бузковий - "мурасакі". Також популярні сірі, «запилені» відтінки різних кольорів. А ось жовтий вони не люблять. Але якщо це запилено-жовтий, чайний – то вже «ок».
– Жовтий – надто кричущий для японців, вони не люблять виділятися, – зазначає Тетяна.
Улюблений колір Тетяни – білий. Японці його називають «колір без кольору». Її улюблене кімоно – біле з журавлями, яке у японців асоціюється з благородством, чистотою та довголіттям і сакурою.
- Якось шила кімоно темно-сірого кольору, а коли вийшла на сонце, виявилося, що тканина з фіолетовим відтінком, - згадує Тетяна. – Це їхній улюблений колір – називається «хатоба-іру». Колір запиленої сакури. І я закохалася у це кімоно ще більше.
Крій кімоно завжди однаковий. Відрізнити по цьому одязі багату людину від бідної можна тільки завдяки тканині, вартість якої, до речі, теж залежить від кольору.
– Для японців кімоно - як для нас вишиванка, – зазначає Тетяна. - Хочеш - одягаєш щодня. Є свята, на які нічого, окрім кімоно, японці не дозволяють собі вдягнути. Наприклад, у день свого 21-річчя дівчина може вдягнути лише строкате кімоно. Також лише кімоно вдягають на чайні церемонії – зараз ця традиція відроджується.
Улюблене вбрання дівчини – біле кімоно з журавлями. Фото: особистий архів Тетяни Сніжинської
«Японська філософія допомагає почуватися живою»
Наливаючи чай, Тетяна розповідає про ще одну японську особливість: жити в єдності з природою.
- Вони навіть мають свято, коли кілька днів не ходять на роботу, а йдуть милуватися сакурами, - зазначає Тетяна. – Там взагалі багато уваги приділяється перебуванню у моменті – у ту мить, що більше не повториться. Також цікаво, що «красивими» там вважаються не зовні привабливі людьми, а доброчесні, щирі, скромні. Ця філософія і мені допомагати почуватися краще, відчувати себе живою. До речі, нещодавно мені в соцмережах один японець написав, подивившись ролик про мене: "Ти мою культуру знаєш краще за мене. Навіть я стільки не знав про Японію, як ти розповіла".
Одягатися в японський образ можна в середньому за 3500 гривень. У цю суму входить верхнє кімоно, нижнє та пояс. Клієнтів не так багато, принаймні взимку. Коли починається весна та літо, звичайно, охочих більше – вони замовляють вбрання у Тетяни прямо на вулиці, оцінивши її вигляд.
