• Головна
• Суспільство

Фото: instagram.com/supiilake

Коли Євген Довгалюк шукав дачу на OLX, він не припускав, як будиночок на березі озера змінить його життя. Сьогодні він рідко виходить із дому без бінокля, а його телефон заповнений фотографіями пернатих. Євген настільки захопився бердвотчингом, що перетворив свою дачу на Центр вивчення та збереження природи, а також облаштував там хостел для інших дослідників.

Про те, як інтерес до природи переріс у масштабний проєкт із науковою та освітньою місією, Євген розповів Коротко про.

Побачив сотню лебедів-шипунів – і зачепило

- Євгене, ви спеціально купували будиночок, щоб спостерігати за птахами?

- Мені завжди подобалося проводити час біля річки. І коли я переїхав до Києва, то й там намагався селитися недалеко від Дніпра, регулярно вибирався до води. А ще у мене була дитяча мрія - купити будинок біля озера. Нарешті, за 10 років у Києві я накопичив грошей та почав шукати в інтернеті оголошення в межах бюджету, хотілося асфальтовану дорогу та будинок, пристосований для життя без негайного ремонту.

І неподалік Яготина мені вдалося знайти бажане. Тут є комплекс із трьох штучних озер. Я купив будинок на березі одного з них. А потім розпочався карантин. Ми переїхали до цього будинку, провели інтернет, я працював віддалено. Якоїсь миті почав помічати: вікна виходять прямо на озеро, ділянку на височині. І відкривається широкий огляд. Була весна 2020-го - березень-квітень, початок карантину і якраз період міграції птахів.

І ось я бачу, як на озеро сідає близько сотні великих птахів – лебедів-шипунів. Раніше ніколи не спостерігав стільки птахів одночасно. Мене це зачепило: чому їх тут багато? Значить, є причина – кормова база, умови, що їх приваблює. Це стало першим кроком до вивчення птахів.

Саме завдяки лебедям-шипунам у Євгена виникла ідея створити центр. Фото: instagram.com/supiilake

- І як розвивалося ваше захоплення?

– Далі почав фотографувати. Потім я почав шукати: чи є програми, які допомагають у таких спостереженнях? Виявилося, що є ціла культура спостереження за птахами. В Україні вона розвинена слабо, а за кордоном існує давно. Є навіть окремий напрямок туризму (і бюджетного досить дорогого) – люди літають до інших країн, щоб побачити конкретні види птахів.

Це підштовхнуло мене спробувати брати участь у змаганні Big Day - "Великий день": одного і того ж дня по всій планеті люди виходять з біноклями та фотоапаратами і фіксують усіх птахів, яких побачили за добу. Зазвичай це друга субота травня та жовтня – періоди пікових міграцій.

Так вийшло, що чотири роки поспіль наша команда вигравала в Україні – ми фіксували найбільшу кількість видів. І все це відбувалося тут, у районі Яготина та річки Супой.

Спостереження за птахами переросло у справу життя. Фото: instagram.com/supiilake

– Яких птахів ви бачите найчастіше?

– У нашому регіоні проходить Чорноморсько-середземноморський міграційний шлях птахів. Саме тому вони пролітають цією територією: хтось зупиняється відпочити, хтось гніздиться. Деякі види можна побачити лише кілька тижнів на рік.

За цей час ми зареєстрували тут 196 видів птахів, тоді як в Україні зафіксовано близько 420 видів. Тобто майже половину всіх видів птахів можна побачити в одному місці – близько 100 кілометрів від Києва.

Для мене це стало дуже важливим відкриттям. За п'ять років спостережень ми випустили книги, багато про це розповідали, вивчили різні програми.

Зараз я вважаю, що Яготин цілком може розвивати туризм – як локальний, так і міжнародний – на основі бердвотчингу. Тут є все необхідне: невелика міська інфраструктура (кафе, магазини) і багато дикої природи, людина ще не витіснила її. Можна спостерігати за природою прямо в межах міста. Зручна логістика: автобуси, електрички з Києва, дорога займає півтори-дві години. Можна навіть приїхати із велосипедом.

Здобув другу освіту, щоб спостереження мали наукову цінність

- Ваша спеціальність якось пов'язана із природою, з птахами?

- Моя перша спеціальність – інженер-системотехнік. Закінчив я вже близько 20 років тому. А не так давно я таки здобув профільну освіту – закінчив магістратуру з екології у КНУ імені Шевченка. Я вже розумів, що мені це дійсно подобається і що це надасть додаткових можливостей для розвитку моєї діяльності.

Наприклад, зараз ми намагаємося створити водно-болотне угіддя міжнародного значення, спираючись на наші спостереження за біорізноманіттям.

Але для цього я маю бути не просто "людиною з вулиці", а фахівцем з профільною освітою, щоб мої спостереження мали наукову цінність. Зараз я вже офіційно магістр екології, хоча це сталося зовсім недавно – вже після того, як я зрозумів, наскільки мені це цікаво.

За 5 років спостережень Євген та його команда випустили кілька книг та фотоальбомів про різноманітність природи. Фото: instagram.com/supiilake

- Який вигляд має типовий день бердвотчера?

- Оскільки вся ця діяльність ґрунтується на задоволенні, я намагаюся дотримуватися принципу: робити більше того, що приносить радість, і менше того, що її не приносить.

Практично кожен ранок починається з аналізу біорізноманіття. У нас є соціальні мережі, де я вже майже п'ять років щоранку публікую фотографії макросвіту. Сформувалася аудиторія, яка чекає на ці публікації: хтось знаходить у них натхнення, хтось - матеріал для роздумів.

Ці фотографії я використовую як наукові спостереження в застосунку iNaturalist. Там будь-який вчений може побачити, в якій точці світу і в який день було зафіксовано той чи інший вид. Це важливо не тільки для розуміння того, які види тут мешкають, але й для аналізу – коли вони з'являються та зникають, як відбуваються міграції.

Макрозйомка – ще одне велике захоплення Євгена. Фото: instagram.com/supiilake

- Ви спостерігаєте за птахами лише у своєму регіоні?

- Не тільки, наприклад, цієї зими ми присвятили створенню десяти фотоальбомів про національні парки Карпатського регіону. Це був наш перший великий проєкт у партнерстві з Франкфуртським зоологічним товариством, яке має представництво в Україні (вони займаються Карпатами та Поліссям).

Ми пройшли весь шлях з нуля: експедиції до національних парків, зйомка, збирання матеріалів, верстка, пошук підрядників для друку – у результаті видали десять якісних фотоальбомів про Карпати. Ця зима, по суті, пройшла в рутинній роботі над книгами. Працювали і над власними виданнями центру: макрофотоальбоми, матеріали про археологічні знахідки, туристичні локації тощо.

А ось весна, літо та осінь – активний сезон. Минулого року було багато відвідувачів. Ми співпрацюємо з відділом освіти та культури Яготинської громади: до нас приїжджають діти на уроки географії. Ми проводимо заняття прямо на вулиці – на лавках зі спилів під яблунею, обговорюємо географічні особливості регіону.

До нас також приїжджають студенти університетів. Є національна скаутська організація "Пласт", яка стала нашим постійним партнером. Їхні групи часто залишаються з ночівлею в наметах. Ми разом вивчаємо птахів, розбираємо види гнізд, слухаємо та аналізуємо їх спів.

Це окрема та дуже важлива частина нашої діяльності – співпраця зі скаутами. Весь літній сезон відбувається активно: життя біля озера, виїзди на байдарках.

Скаути – часті гості Євгена Довгалюка. Фото: instagram.com/supiilake

Національних парків в Україні багато – але знають про них мало

- Ви не лише популяризуєте бердвотчинг та любов до природи загалом серед молоді, до вас і дорослі люди їздять.

- В Україні відпочинок на природі найчастіше пов'язаний із багаттям, шашликами, але практично відсутня наукова складова. А у світі є поняття citizen science – "громадянська наука", коли люди без профільної освіти цікавляться природою глибше, ніж просто відпочинком.

Існує велика категорія людей-дослідників, яким це справді цікаво. Я не винаходив нічого нового – просто вивчав, як це працює в інших країнах, шукав інформацію англійською, намагався зрозуміти, чому людям це цікаво та як знайти свою аудиторію.

З погляду маркетингу, мені треба було визначити, хто ці люди. І виявилося, що це саме ті, хто залучений до "громадянської науки": не професійні орнітологи з дипломами, а люди, яким цікаво підняти голову до неба і зрозуміти, що це за птах, поспостерігати за його поведінкою, забарвленням, навіть зібрати пір'я. Таких людей насправді багато – просто їх потрібно об'єднати навколо спільної ідеї. І можна сказати, що це нам вдалося.

Минулого року кількість запитів на відвідування була значно більшою, ніж ми можемо задовольнитити. Тому що насправді це мій будинок з ділянкою близько 50 соток. Є невеликий будинок для волонтерів, де можна розмістити до восьми осіб на ніч. Хоча максимальна група, яку ми приймали, – 35 дітей-скаутів.

Іноді доводиться відмовляти: графік стає надто щільним, а мені важливо зберігати ресурс та якісно взаємодіяти з людьми.

Жити біля озера завжди було мрією Євгена. А потім мрія переросла на щось більше. Фото: instagram.com/supiilake

- Але ж ми маємо багато національних парків, як так вийшло, що їдуть саме до вас?

- У нас більше року працює проєкт "Супой – національні парки". Якоїсь миті ми зрозуміли, що серед нашої аудиторії є і вчені. І при цьому природоохоронна наука в Україні зазнає величезного дефіциту маркетингу.

У державних природоохоронних установах немає навіть такої посади, як маркетолог, і найближчими 5-10 роками це навряд чи зміниться - система занадто інертна.

Ми побачили ситуацію так: є велика країна, понад 50 природоохоронних територій, але люди майже нічого про них не знають. Ми аналізували пошукові запити і з'ясували, що, наприклад, ніхто не шукає Національний парк "Подільські Товтри", хоча він за площею більший за Люксембург. Зате багато хто знає, наприклад, Бакоту - але це лише одна точка всередині цього парку. Або люди не знають Черемоський національний парк.

Експедиція до Національного парку «Черемоський». Фото: instagram.com/supiilake

Тому ми запустили маркетинговий продукт: команда вирушає в експедиції національними парками, ми описуємо, як вони виглядають, що там можна побачити, де зупинитися.

Більшість людей думають, що національний парк чи заповідник – це місце, куди не можна їздити, бо воно існує виключно для природи. Але насправді в національних парках є команди, які займаються рекреацією: там туристичні маршрути, локації для відвідування. Просто вони цим займаються з погляду просування - і фактично нуль маркетингу. І ми якраз допомагаємо їм у цьому.

За останні п'ять з лишком років ми провели вже десять експедицій, зараз триває одинадцята. Я думаю, що навіть невеликою командою ми зможемо вплинути на розвиток внутрішнього туризму на природоохоронних територіях. Це, у свою чергу, допоможе залучати більше фінансування для їхнього розвитку.

Крім того, це дасть можливість більшій кількості людей говорити про цінність дикої природи та поступово зміщувати формат відпочинку у бік більш екологічного – з повагою та розумінням природних процесів. Це, мабуть, найамбіційніший план.

- Якщо заглянути на 5–10 років уперед – яким ви бачите свій проєкт?

- Що стосується безпосередньо території центру "Супой", зараз ми будуємо три будинки.

Перший – бібліотека. Вона має переїхати з дому волонтерів до окремого простору, який ми називаємо "Супой. Лекторій". Там буде можливість приймати школярів та студентів. Зараз я можу робити це лише влітку і лише у хорошу погоду, бо заняття відбуваються на вулиці, на лавках.

А новий формат дозволить приймати гостей цілий рік – і взимку, і восени проводити лекції про спостереження за птахами, ділитися нашим досвідом. Це буде одночасно бібліотека та простір для зустрічей.

Крім того, це буде своєрідна художня резиденція, де творчі люди зможуть, надихаючись природою, створювати проєкти. Такі проєкти теж допомагають розвитку природоохоронних територій, їх популяризації та формуванню цінностей, де людина – не центр світу, а лише один із видів в екосистемі. А сама природа – надзвичайно важлива.

У планах – збудувати вежу для бердвотчингу на березі Супоя, ближче до води. Фото: instagram.com/supiilake

Другий об'єкт – це майстерня. Мені особисто дуже подобається працювати з деревом – це давнє захоплення. Раніше я робив різні вироби і зараз вирішив створити для цього окремий простір. Завдяки проєкту "Супой - національні парки" ми маємо доступ до провідних вчених, і ми знаємо, як правильно мають виглядати будиночки для комах, притулку для кажанів, шпаківні. Ми плануємо виготовляти їх тут, а потім розміщувати у потрібних місцях, щоб підтримувати та збільшувати популяції птахів там, де вони страждають через людську діяльність.

Третій об'єкт – це спостережна вежа для птахів на березі річки, ближче до води. Вона дозволить вести спостереження етично: птахи не бачитимуть нас, а ми перебуватимемо в закритому дерев'яному укритті з невеликим вікном і спостерігатимемо через біноклі чи камери. Це дасть можливість якісніше фіксувати поведінку птахів, не порушуючи їх спокій.

Це основні плани на найближчі п'ять років щодо розвитку інфраструктури центру.

Прогулянки на байдарках – один із способів поспостерігати за птахами в їхньому природному середовищі. Фото: instagram.com/supiilake

- Думаєте, матиме попит?

- Загалом я бачу, що попит на такий формат відпочинку дуже великий. Спочатку я не створював цей проєкт як туристичний, але інтерес виявився значним. Наразі ми ведемо переговори з місцевою громадою – керівництво Яготина нас підтримує, як і відділ культури та туризму Київської області.

Думаю, згодом з'явиться окрема локація, орієнтована саме на прийом туристів та надання послуг: спостереження за птахами, прогулянки на байдарках серед плавучих островів та подібні активності.

По суті, ми рухаємося у бік того, що зараз називають соціальним підприємництвом: зароблятимемо завдяки екологічному туризму та спрямовуватимемо ці кошти на розвиток досліджень дикої природи.