На долю цих жінок випало багато негараздів. Тому вони потребують особливо дбайливого догляду. Щоб мешканки психоневрологічного інтернату не залежали від графіків відключення електроенергії, мали змогу у будь-який час помити руки теплою водою чи увімкнути телевізор, активісти облаштували на території закладу сонячну електростанцію.
Про те, за чий кошт в інтернаті з’явилася СЕС, скільки годин може працювати безперебійно, а також що про сонячну енергію говорять мешканки інтернату і персонал - читайте у матеріалі Коротко про.
"Зі світлом веселіше жити". Так кажуть мешканки Новосвітлівського психоневрологічного інтернату (с. Новосвітлівка Миколаївської області). Через регулярні вимкнення електроенергії, які супроводжували українців нинішню зиму, забезпечити звичну діяльність інтернату було дуже важко. В закладі є своя кухня, пекарня, пральня. І щоб підопічні були ситі і мали чистий одяг, працівникам інтернату доводилося ставати до роботи тоді, коли з’являлася електроенергія.
- Виходили ночами так, щоб вкластися і приготувати нашим мешканцям їжу, - розповідає Людмила, шеф-кухарка інтернату. - На дві години дадуть світло - ми в них намагалися вкластися.
Тому тут дуже зраділи представникам ГО «Екоклуб», які завітали до інтернату та запропонували встановити на території закладу сонячні батареї.
- Я завжди пам’ятатиму той день: це була глибока осінь, так похмуро, сиро, і тут до нас приїхали дівчата з «Екоклубу» і кажуть: «Давайте встановимо вам сонячні батареї», - розповідає Коротко про директорка Новосвітлівського психоневрологічного інтернату Альона Дзисюк. – Ми пройшлися територією, обговорили певні нюанси, і вони поїхали. Але я тоді ще не вірила, думала, що, мабуть, нічого з того не вийде.
Вийшло! Через деякий час екоклубівці повернулися вже з підрядниками та розпочали монтаж СЕС. І вже на початку лютого в інтернаті запрацювала власна сонячна електростанція. Проєкт реалізувала громадська організація "Екоклуб" у співпраці з Данською радою у справах біженців (Danish Refugee Council/DRC) за фінансової підтримки від Міністерства закордонних справ Данії.
- Це найбільша СЕС, побудована в рамках проєкту, - кажуть в ГО «Екоклуб». - А ще це перший інтернат, в якому "Екоклуб" встановив сонячну електростанцію.
У громадській організації пояснюють, що саме в інтернаті допомога потрібна цілодобово - від медичних процедур і роботи персоналу до базових побутових речей, без яких неможливе нормальне життя підопічних. Тамтешні мешканки особливо потребують дбайливого ставлення, бо багато хто з них не може самостійно подбати про себе. Вони залежні від системи, персоналу, держави, меценатів. Тому активісти вирішили допомогти.
Щоб підопічні були ситі, працівникам інтернату доводилося ставати до роботи тоді, коли з’являлася електроенергія. Фото: ФБ Данська рада у справах біженців / DRC
Так як інтернат має велику територію, то встановили кілька сонячних панелей, які забезпечать електроенергією весь заклад.
- Якщо перевести кіловати в години, то СЕС дозволяє безперебійно працювати від 3 до 6 годин у хмарні дні, а за найсприятливіших погодних умов до 12 годин, - пояснюють менеджери ГО «Екоклуб». - А ще робота цієї СЕС скоротить викиди СО2 приблизно на 72 тонни на рік.
Також буде певна економія в рахунках за електроенергію. Експерти попередньо підрахували, що СЕС покриватиме щонайменше 40% річного споживання електроенергії. За рік інтернат заощадить понад 1 млн 80 тисяч гривень.
Згадали про гроші, то згадаймо і про вартість такого масштабного проєкту. Коштує він майже 5,5 млн гривень. Але інтернат не витратив ані копійки, за все заплатили меценати. До речі, вони кажуть, що сонячна електростанція повністю окупиться за 5 років і 2 місяці. А середній гарантійний термін роботи СЕС - 20 років.
Мешканки інтернату особливо потребують дбайливого ставлення, бо багато хто з них не може самостійно подбати про себе. Фото: ФБ Данська рада у справах біженців / DRC
Поки дирекція, волонтери і меценати підраховують фінансові переваги сонячної електростанції, мешканці інтернату радіють світлу, наче діти.
- Руки можна помити теплою водою, а не холодною, - усміхається одна з підопічних інтернату Марія.
- А ще ми стали частіше збиратися у залі, бо ж маємо електроенергію, - додає інша мешканка закладу Тетяна Василівна. - Там спілкуємося, читаємо вірші, слухаємо музику. А я навіть почала ще частіше грати на скрипці.
На підтвердження своїх слів Тетяна Василівна приносить з кімнати музичний інструмент. Каже, це її скрипка. Валізу з усім необхідним і кейс зі скрипкою привезла у Новосвітлівку з Києва, звідки родом. Про своє доінтернатівське життя говорити не хоче. Лише крадькома витирає рукою очі.
- Давайте я вам краще зіграю, - пропонує.
Тетяна Василівна бере в руки смичок і починає виводити по струнах скрипки знайому мелодію. Та це ж акорди пісні «Як тебе не любити, Києве мій»!
- Я довго працювала у київській філармонії, а ця мелодія – моя улюблена, - каже Тетяна Василівна. – Тутешні дівчата її теж полюбили, часто просять зіграти.
І Тетяна Василівна, й інші 198 мешканок інтернату у такий непростий час тепер матимуть трохи більше світла. І буквально, і в переносному сенсі.
Зі світлом Тетяна Василівна почала частіше грати на улюбленій скрипці. Скрин з відео ГО Екоклуб youtube.com/watch?v=0KVFoJ_Qw1Y
Сонячна електростанція в Новосвітлівському психоневрологічному інтернаті - одна з 5 станцій, які були встановлені ГО «Екоклубом» у співпраці з Данською радою у справах біженців (Danish Refugee Council/DRC) за фінансової підтримки від Міністерства закордонних справ Данії.
Інші СЕС допомагають працювати водоканалу, центру реабілітації, лікарні та поліклініці в Миколаєві і області.
- В рамках проєкту ми взаємодіяли з органами влади та громадами, щоб визначити пріоритетність об'єктів, - наголошує Віктор, фахівець DRC з відновлення енергетики. - Дуже важливо, щоб у період тривалих відключень саме медичні і соціальні установи були максимально енергонезалежні. Це дає можливість отримати послуги населенню, які потребують негайної допомоги або не мають фізичної змоги подбати про себе самостійно.