Поки Маск мріє про Марс, Японія летить на супутник Фобос: почалася нова космічна гонка
Поки Ілон Маск малює місячні міста і куполи з людьми на Марсі, японці несподівано запустили ракету до Фобоса. Без людей, але з ровером, який збере 10 грамів (дві чайні ложки) ґрунту й відправить його на Землю. Що змінить цей складний японський політ у космічних перегонах і чому серйозні вчені називають місію детективом — зібрали в Коротко про та додали відео польоту.
Японія відправила до Марса апарат, якому належить зробити те, чого досі не вдавалося нікому: взяти зразки ґрунту з одного із супутників Червоної планети й доставити їх на Землю. Але набагато важливішим може виявитися сам технічний успіх місії.
20 жовтня ракета H3 стартувала з космодрому Танегасіма. На її борту перебував апарат MMX — Martian Moons eXploration. Приблизно через рік він має дістатися Марса, а через п’ять років, у 2031-му, якщо все піде за планом, повернутися додому з космічним вантажем, повідомило японське космічне агентство JAXA.
Мета експедиції — Фобос, один із двох супутників Марса. Він настільки малий і нерівний, що більше нагадує гігантську картоплину, ніж звичний круглий місяць. Японці збираються вивчити його поверхню, посадити поруч із нею невеликий ровер, а потім зібрати щонайменше 10 грамів ґрунту.
Захопливі кадри того, як чотириколісний ровер приземлиться на Фобосі. Імітація від японського космічного агентства JAXA
Навіщо збирати пісок на Фобосі
Учені називають цю місію також космічним детективом. Чому? Астрономи досі сперечаються: Фобос і Деймос — це захоплені астероїди чи уламки гігантського зіткнення з Марсом мільярди років тому? Зразки допоможуть розв’язати цю суперечку. Ба більше, на поверхні Фобоса майже напевно лежить пил, викинутий із самого Марса внаслідок давніх ударів. Тобто японці можуть привезти додому шматочки справжньої марсіанської породи — без необхідності сідати на саму планету.
Апарат має не просто відвідати Фобос, а виконати складну операцію: наблизитися до невеликого тіла з надзвичайно слабкою гравітацією, зібрати зразки й вирушити у зворотний шлях. Капсула з повернутими зразками має приземлитися в Австралії у 2031 році.
У місії є й додаткове завдання: вивчити Деймос. Отже, японська експедиція зможе дослідити одразу два супутники.
Японія проти Китаю: Формула-1 у космосі
Японія стартувала раніше, але вона не єдина країна, яка прагне дістатися Марса. Китай готує місію "Тяньвень-3". Її завдання набагато амбітніше: посадка на Марс, збір ґрунту та відправлення його на Землю. Пекін збирається запустити експедицію у 2028 році, а доставити зразки — орієнтовно у 2031-му.
Обидві країни сподіваються повернутися з космічною здобиччю приблизно в один час. Тож на фініші на нас чекають захопливі перегони — практично Формула-1 у космосі. Переможець отримає славу й запис в історії освоєння космосу. Але є й конкретні вигоди.
Першу вигоду отримають учені. Зразки з Фобоса та Марса допоможуть краще зрозуміти ранню історію Сонячної системи, походження небесних тіл та умови, за яких на планетах могли з’явитися вода й органічні речовини. Звучить нудно? Є цікавіші висновки.
Досвід для відправлення людей на Марс
Космічні перегони Японії та Китаю — це також розв’язання технологічних завдань, які в майбутньому допоможуть відправити людей на Марс!
А починають із 10 грамів, так. Щоб привезти ґрунт з іншого небесного тіла, потрібно навчитися точно керувати апаратом на величезній відстані, самостійно орієнтуватися біля цілі, працювати з поверхнею та повертати вантаж крізь атмосферу Землі.
Є й інший учасник, який може отримати вигоду незалежно від того, хто першим повернеться додому, — США. NASA бере участь у японській місії, надавши гамма-спектрометр MEGANE, пневматичний пристрій для відбору зразків і технології для їхнього збирання.
Бере участь і Європа: французи й німці розробили ровер IDEFIX (названий на честь собаки з коміксів про Астерікса), ESA — системи зв’язку. Японія залишається лідером проєкту й отримує статус першопрохідця. Для країни, яка хоче залишатися в компанії США та Європи й не відставати від Китаю, це ідеальна стратегія. Іноді вигідніше стати незамінним партнером, без якого інші не зможуть дістатися мети.
У довгостроковій перспективі Фобос дедалі частіше розглядають як зручний плацдарм для марсіанської місії. Технології MMX — автономна посадка, точне повернення зразків, робота в умовах мікрогравітації — стануть у пригоді всім, хто згодом полетить туди з людьми.
Японія не наздоганяє SpaceX у ракетобудуванні (H3 і Starship — це різні вагові категорії). Але в окремих галузях планетарної науки та мистецтві привозити додому інопланетний ґрунт вона залишається одним із найсильніших гравців планети. І поки Ілон Маск та його китайські й російські суперники малюють міста під куполами на Марсі, японці тихо й акуратно їдуть "поцупити" десять грамів пилу з його місяця-картоплини. Якщо привезуть — це буде одна з найелегантніших наукових перемог десятиліття.
Це виклик Ілону Маску?
Ні, так просто Ілона не обігнати. Маск і SpaceX створюють Starship, щоб перевозити людей на поверхню Марса й колись колонізувати планету. MMX — суто роботизована, вузькоспеціалізована наукова операція. Різні завдання, різні терміни, різні бюджети. Але японці роблять те, чого поки ніхто не зробив: повний рейс туди й назад до системи Марса з поверненням зразків.
Однак у Японії буде козир: вона вже вміє повертати зразки з невеликих небесних тіл. А це не декоративний науковий експеримент, а технологія, яка може знадобитися будь-якій майбутній космічній державі, що планує серйозні дослідження Сонячної системи.
Крім того, японці готують й інші амбітні проєкти. Спільно з Індією вони розробляють місію LUPEX, яка має дослідити південний полюс Місяця, з’ясувати, скільки там води та в якому вигляді вона зберігається. Ровер зможе досліджувати ґрунт на глибині до півтора метра — це важливо, якщо одного дня воду на Місяці захочуть використовувати для тривалих експедицій. Запуск планується не раніше 2028 року.
Отже, Японія може запропонувати США та іншим партнерам те, чого в них поки немає: досвід збирання й повернення речовини з малих небесних тіл, автономних операцій і тривалих міжпланетних перельотів.
Це не гарантоване місце в "команді Марса" (чи "команді Маска"?), але вагомий аргумент, щоб Японію туди запросили.
