• Головна
• Суспільство

Фото: Суспільне

Все-таки доїхав до місця призначення. Майже 70-річний Микола Матвієнко, рятуючись від обстрілів, проїхав 700 кілометрів на старенькому автомобілі з Чернігівщини до Кіровоградщини. І це разом із курми і собакою. Про те, як чоловік господарює на новому місці, читайте у матеріалі Коротко про.

Двічі переселенець

Історія цього чоловіка швидко розлетілася пабліками у соцмережах. А його старенькі сині «жигулі», вщент закладені речами, розчулювали тих, кого Микола Матвієнко зустрічав на своєму шляху.

Дорога була важкою і довгою: майже 700 кілометрів з села Камінь Новгород-Сіверської громади Чернігівської області до селища Грушка, що на Кіровоградщині. Тут переселенець разом зі своїми 18 курми, півнем і собакою Жулькою оселився у хатині родичів.

- Хата пустувала давно, але я заїхав, протопив, прибрався, - розповідає Коротко про Микола Матвієнко. – Їсти маю що: привіз із собою зо три десятка банок тушкованого м’яса, грибів, овочів. Навіть два мішки картоплі на посадку (сміється. – Авт.). Так, планую обробляти город, але поки руки до цього не дійшли. Ще привіз холодильник, пральну машинку. Тут, у Грушці, добре, бо тихо, і дрони над головою не літають.

Старенька «ластівка» вже стоїть у дворі, потребує ремонту. Фото: suspilne.media

Чоловік був останнім жителем села Камінь Чернігівської області. Тамтешні мешканці давно повиїздили, бо село під постійними обстрілами. Та й цілих хат вже не залишилося.

- Я вже двічі переселенець, - розповідає Микола. – Після школи переїхав у Донецьк, пізніше у Харцизьк. Жив там до 2019 року. Тоді повернувся в рідне село Камінь, щоб доглядати хвору маму. Мої всі повмирали: матір, батько, дружина. Лишився я. І от ще господарство маю.

Про те, щоб залишити в селі під обстрілами курей чи собаку, каже, навіть не думав. До речі, півторарічного собаку Жулю йому ще цуценям подарувала односельчанка Катерина, яка нині захищає Україну на фронті.

Трохи довелося поморочитися із півнем, який ніяк не хотів їхати, утікав з машини. Курей з півнем господар перевозив у клітці, бо пернаті намагалися розлетітися по кутках салону автомобіля.

- У птахів і Жульки після такої довгої дороги був стрес, але зараз вже все добре, - каже чоловік. – Кури навіть почали нестися, а це показник, що стрес минув. Жулька теж звикає до нового спокійного місця.

Колеса машини аж вгиналися під вагою речей. Фото: ФБ Olena Lytvynova

Стара машина потребує ремонту

А ось його старенька автівка такий довгий шлях не перенесла. Матвієнко якраз проїжджав Київ, як раптом перестали перемикатися коробка передач і швидкість. Тоді чоловік заїхав у якийсь провулок, де його побачили поліцейські. Вони і допомогли: транспортували машину з водієм і пернатими та гавкаючим пасажирами на станцію техобслуговування.

Там «жигулі» підправили, і Микола доїхав до села Грушка на Кіровоградщині, хоча спочатку не планував тут зупинятися, думав мандрувати далі на південь. Але згадав про далеких родичів у цьому мальовничому селі.

- Доїхав, і на тому добре, - сміється. – Хоча думав, що по дорозі десь заглохну. Зараз моя старенька «ластівка» стоїть у дворі, потребує ремонту, тому що з глушником проблеми, з коробкою передач. Але я цю справу поки відклав, бо маю ще поїхати в соцзабез, зареєструватися, трохи з документами морока.

Але без коліс чоловік не залишився. Днями Миколі Матвієнку подарували нову автівку від Монобанку. Це Peugeot Landtrek у комплектації «ЛЮТИЙ» ціною близько 1 300 000 гривень. Тому має на чому їздити.

- То велика допомога для мене, - тішиться пенсіонер. – Тепер їду з села в райцентр і назад, як пан.

А тим часом про переселенця знають усі жителі не тільки села Грушка, а й громади. Місцеві селяни регулярно навідуються до Матвієнка, пропонують продукти і допомогу.

- Дуже добрі тут люди, прийняли мене, - каже Микола. – Вже перезнайомився з багатьма. Приходили до мене і з сільради, обіцяли допомогу, якщо щось потребую. «Моя» хата в 50 метрах від сільради, тому там швидко дізналися про мене (сміється. – Авт.). Дуже вдячний цим людям. Тепер головне - потроху господарювати. Дуже хочу засіяти невеликий город біля хати.

Плани на майбутнє чоловік має. А мріє дожити до миру в Україні. Бо ж дуже хоче  побувати вже у мирному Харцизьку і рідному селі Камінь.

Головний пасажир – собака Жулька. Фото: ФБ Olena Lytvynova