У день народження Ліни Костенко "А-ба-ба-га-ла-ма-га" опублікувала її новий вірш і анонсувала збірку
19 березня українська поетеса й письменниця, представниця шістдесятницького покоління та одна з найвпливовіших постатей сучасної української літератури Ліна Костенко святкує 96-й день народження.
З цієї нагоди видавництво "А-ба-ба-га-ла-ма-га", з яким поетеса співпрацює багато років, анонсувало збірку нових віршів "Вітер з Марса". Її можна буде купити у другій половині квітня. Також видавництво опубліквувало одну із нових поезій Костенко, написану у 2025 році.
- Це найновіші, а також досі не друковані вірші, що охоплюють період від початків Незалежності до сьогоднішньої війни. З раніше опублікованого — розділ «Коротко — як діагноз» та окремі вірші переважно з воєнного циклу, - йдеться в анонсі.
Фото: facebook.com/ababahalamaha
Флешмоб до дня народження за участі Жадана і Залужного
Також з нагоди дня народження Ліни Костенко триває всеукраїнський флешмоб #ЛінаЩасливіЖитиПоруч. Ініціаторкою заходу стала депутатка Київської міської ради від фракції "УДАР" Олеся Пинзеник.
В рамках флешмобу поезії Ліни Костенко зачитали поет та військовослужбовець Сергій Жадан, посол України у Великобританії Валерій Залужний, акторка Ада Роговцева, колишній мовний омбудсмен Тарас Кремінь, актор та колишній міністр культури Євген Нищук.
Голос шістдесятників
Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в місті Ржищів на Київщині в родині вчителів. Її батько, Василь Григорович, володів багатьма мовами (самостійно опанував 12) і викладав практично всі шкільні предмети, а мати, Зінаїда Юхимівна, також працювала в освітній сфері.
У 1936 році сім’я переїхала до Києва, де вона завершила середню освіту. Дитячі роки поетеси припали на непрості часи сталінських репресій і Другої світової війни, що сформувало її світогляд. Писати вірші вона почала ще в дитинстві. Під час навчання в школі вона відвідувала літературну студію при журналі "Дніпро" під керівництвом Андрія Малишка. Перший її твір був надрукований у дитячій газеті "Зірка" у 1946 році.
Після закінчення школи Костенко спершу навчалася в Київському педагогічному інституті. Згодом вступила до Московського літературного інституту ім. О. М. Горького, який успішно закінчила у 1956 році.
Костенко увійшла в історію як одна з перших і найвиразніших постатей покоління шістдесятників - руху молодих українських митців кінця 1950-х - початку 1960-х років, які прагнули відновити в літературі естетичну свободу, національну самобутність та протистояти радянській цензурі.
Її перші поетичні збірки - "Проміння землі" (1957), "Вітрила" (1958) та "Мандрівки серця" (1961)" – принесли їй визнання як поетесі з потужним ліричним голосом та власним неповторним стилем. Наступна книга "Зоряний інтеграл" (1962), на жаль, була заборонена радянською цензурою. У період з 1963-го по 1977 рік Костенко майже не друкувалася офіційно – її твори залишалися "в шухляді", а вона сама переживала період творчого вигнання. Проте вона активно підтримувала українських дисидентів.
Лише у 1977 році Ліна Костенко повернулася до офіційного друку зі збіркою "Над берегами вічної ріки", а пізніше з’явилися книги "Неповторність" (1980), "Сад нетанучих скульптур" (1987) та інші. Її найвідоміший прозовий твір – історичний роман у віршах "Маруся Чурай" (1979), за який поетеса отримала Шевченківську премію 1987 року.
Серед інших значущих робіт: поема "Берестечко", написана раніше, але видана лише у 2010 році з ілюстраціями Георгія Якутовича; роман "Записки українського самашедшого" (2010) - гостра сатира на пострадянську дійсність, який став одним із бестселерів 2011 року; збірки "Річка Геракліта" (2011) та "Триста поезій" (2012), що стала найбільш повним зібранням її поезії на той час.
Як пише LB.ua, у березні 2000 року, коли Костенко виповнилося сімдесят років, президент Леонід Кучма запропонував їй орден князя Ярослава Мудрого V ступеня, проте поетеса від нагороди відмовилася. Пізніше, за президентства Віктора Ющенка, вона також не прийняла звання Героя України. Її вислів "Політичної біжутерії не ношу" став крилатим і символізував принципову дистанцію письменниці від влади.
Під час Помаранчевої революції 2004 року вона відвідувала Майдан Незалежності. Після Революції Гідності та початку російсько-української війни 2014 року Костенко долучилася до культурної ініціативи "Другий фронт АТО", надсилаючи на передову книги українських авторів, включно з власною поезією. У 2018 році вона підписала відкритий лист на підтримку українського режисера Олега Сенцова, ув’язненого в Росії.
Відмовилася покидати Київ і мерзла в квартирі
Коли 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Костенко було 91 рік. За словами друзів та видавця та власника видавництва "Абабагаламага" Івана Малковича, перший місяць війни вона майже постійно стежила за новинами та категорично відмовилася залишати рідний Київ. Під час обстрілів та повітряних тривог вона продовжувала творити.
14 липня 2022 року, у День національного свята Франції, посол Етьєн де Понсен вручив Ліні Костенко найвищу державну нагороду Франції - орден Почесного легіону. Приймаючи відзнаку, вона присвятила її українським воїнам. У 2024 році Київська міська рада визнала Ліну Костенко та генерала Валерія Залужного почесними громадянами Києва.
У січні ТСН повідомляло, що у Києві замерзає будинок літераторів, де мешкає Ліна Костенко. Мешканці 13-поверхівки, включно з поетесою, живуть із холодними батареями та при +3 градусах у квартирах.
- У липні 2025 року Ліна Костенко вперше за довгий час дала інтерв'ю Сергію Жадану - говорила про війну, українців та нові книги.
