Посівання — один із найдавніших українських зимових обрядів, що символізує початок нового року, оновлення та побажання достатку. Разом із колядуванням і щедруванням воно формує завершальний етап різдвяно-новорічного циклу. Після переходу України на новоюліанський календар дати зимових свят зсунулися, однак сам сенс посівання залишився незмінним — добрим словом «засіяти» дім на щастя, здоров’я та врожай.
- Традиція посівання - це про родючість, про побажання найкращого в наступному році. Тобто коли люди приходять і сіють в хаті зерно - це такий символ того, що вони приносять радість в дім. Приносять оцей символ родючості, адже зерно - це те, що проростає. Те, що давало століттями людям засоби до існування – їжу. І коли ви його посіваєте в хаті саме в цей святковий важливий момент, то ви, по-перше, приносите побажання, по-друге, даєте людям оцю надію на врожай наступного року, на те, що все буде добре і складеться якнайкращим чином, - розповів учасник фольклорного гурту "ЩукаРиба" Степан Андрущенко.
З урахуванням новоюліанського календаря в Україні посівають 1 січня, у перший день нового року. Саме цей день нині вважається символічним початком нового життєвого циклу. Посівання традиційно відбувається зранку, адже в народі вірили: як рік розпочнеш, таким він і буде. Засівати оселю зерном означало закликати родючість, достаток і добру долю на весь рік.
Посівання має глибоке аграрне та символічне значення. Для обряду використовують зерно пшениці, жита, ячменю або вівса — символ життя й майбутнього врожаю. Посіваючи, промовляють побажання щастя, здоров’я, миру та добробуту. Господарі дому приймають посівальників як добрий знак і обдаровують їх солодощами або грішми. Особливої уваги надають першому посівальнику — вважалося, що саме він задає тон усьому року.
Традиційно посівати йдуть хлопчики та чоловіки, адже в народних уявленнях чоловіча енергія асоціювалася з силою, плодючістю та добрим початком. Сьогодні ж у багатьох родинах до обряду долучаються й дівчата, особливо діти. Посівання залишається радісною сімейною традицією, яка допомагає передати культурну спадщину наступним поколінням.
Посівалки — це короткі віршовані побажання, які промовляють під час обряду. Вони можуть бути урочистими, жартівливими або зовсім простими — головне, щоб слова були щирими.
Для дорослих посівалки зазвичай мають розгорнутий зміст і бажають достатку, миру та злагоди.
Сію, вію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю!
На щастя, на здоров’я, на цей рік,
Щоб краще родило, ніж торік.
***
Сію зерном, посіваю словом,
Хай буде в хаті мир і здоров’я.
Щоб хліб родив, щоб мир стояв,
Щоб щастя кожен день стрічав.
***
Сію, вію, посіваю,
Добра й злагоди бажаю,
Щоб у домі був достаток,
А в душі — світлий спочаток.
***
Посіваю щиро й просто —
На здоров’я, на добро,
Щоб у хаті було густо,
А в коморі — все повно.
***
Сію, вію від порога
До світлиці, до вікна,
Хай веде вас рівна дорога,
Хай щаслива буде днина й весна.
Для дітей посівалки коротші й ритмічні, легко запам’ятовуються та створюють святковий настрій.
Сію, вію, посіваю,
Щастя й радості бажаю!
Щоб сміялись всі щодня,
Й щаслива була сім’я.
***
Сію, вію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю!
Щоб у хаті був достаток
І веселий рік початок.
***
Посіваю від порога
До столу й до печі,
Щоб здоров’я було вдома
І щастя — повні жмені.
***
Сію, вію зернятка,
Щоб збувались всі мрії,
Щоб раділи дітлахи
І щасливі були всі!
***
Сію, вію на поріг,
Щоб був добрим кожен рік,
Щоб цукерки й пироги
Були в хаті навкруги!
***
Сію, вію, посіваю,
Щастя й радості бажаю,
Щоб у хаті був достаток,
І веселий рік початок.