Організатори Радіодиктанту національної єдності 2026 року опублікували текст "Лист, який не закінчується", автором якого є військовослужбовець та письменник Артур Дронь. Найбільше труднощів під час написання виникло із розмовним словом "зеесушний", утвореним від абревіатури ЗСУ.
У книзі Артура Дроня "Гемінґвей нічого не знає" пишеться "ЗСУшний". Водночас у параграфі 61 Українського правопису вказано, що суфіксальні утворення від звукових абревіатур пишуться з маленької літери, тобто "зсушний". Проте там ідеться про звукові абревіатури, а ЗСУ – буквенна, то ж правильно б мало бути "зеесушний". Також українці використовували форму написання через дефіс "ЗСУ-шний".
То ж як правильно? Нарешті маємо відповідь. В опублікованому тексті це слово написано як "зеесушний". Водночас, організатори уточнили, що написання слова у варіанті "ЗСУшного" не вважатиметься за помилку.
Дозволиш написати листом? Виводити літери ручкою, чути шурхіт паперу, залишити чорнильний слід на пальцях — вічна романтика! Мова направду не знає меж: пишеш крізь пів хвилини й доби, держкордони й блокпости... Складаєш букви в абзаци, як різьбяр відшліфовуючи кожну деталь, а потім — слова мандрують часом.
Деколи вони схожі на нас: сходяться разом курйозно, але стають нерозлучними. Наприклад, люди кажуть: "міцно любити". Уяви собі! Не "дуже", не "гіперсильно". Любити міцно. Ніби тримати за руку. Довго-довго обіймати. А інколи — прокидатися зранку і не знаходити поряд, але хоч-не-хоч розслонити штори в кімнаті чи розстібнути зеесушного спальника в бліндажі. Це також про міцну любов. Може, навіть найміцнішу.
Коли в теперішньому страшно, мова захищає нас — і то не впівсили, а намагаючись сконструювати майбутнє. Подивись: заховалося слово "останній". Кожна зустріч відтепер крайня, навіть коли це суперечить правилам слововживання. Бо завжди буде наступна. Бо наша зустріч важливіша за будь-які правила.
І найголовніше: мова не тільки для всіх, а й для кожного. Якби навіть ці слова лунали різними голосами, а мільйон людей водночас записували їх, кожен думав би про когось особливого. Я — про тебе.
Ми зустрінемось попри всі правила. Вір мені міцно! Якщо мова непідвладна часопростору, то і лист цей не закінчується ніде й ніколи.
Я люблю тебе. Так є завжди.