«Абонемент на екоцид»: як черкаський чиновник Поліщук «кришує» отруєння Золотоноші та готує втечу «в лісники»
«Абонемент на екоцид»: як черкаський чиновник Поліщук «кришує» отруєння Золотоноші та готує втечу «в лісники»
Поки спецслужби та антикорупційні органи розплутують нитки масштабної операції «Мідас», викриваючи топ-корупцію у столиці, в українських регіонах роками розквітають її менші, але такі ж токсичні копії. Схема всюди однакова: приватний бізнес із мільйонними прибутками, «ручний» контролер із державним посвідченням і ціла громада, перетворена на заручників екологічного лиха.
У Черкаській області роль такого локального «Мідаса» впевнено приміряв на себе бенефіціар ТОВ «Омега Три» Дмитро Середенко (виробництво пташиного м'яса ТМ «Щасливе курча»). А от головним регуляторним «щитом», який роками забезпечував підприємству зелене світло на нищення довкілля, схоже, став начальник Державної екологічної інспекції Центрального округу Сергій Поліщук.
Людина, яка з 2018 року працювала першим заступником, з березня 2024-го виконувала обов'язки керівника, а у вересні 2024 року була офіційно призначена очільником ДЕІ двох областей (Полтавської та Черкаської), перетворила природоохоронне відомство на приватну фірму з обслуговування інтересів бізнес-партнерів.
Така непорушність та вражаюча зухвалість Поліщука пояснюється просто: у регіональних владних коридорах він давно вважається «своєю людиною» з орбіти вищого керівництва області. Джерела в обласній адміністрації стверджують, що Поліщук входить до найближчого управлінського пулу, отримуючи залізобетонний протекторат, який роками береже його від будь-яких кадрових розправ чи перевірок.
Імітація контролю: 765 гривень за 30-кратне отруєння
Майже три роки мешканці Золотоноші та навколишніх сіл б'ють на сполох через ядучий сморід, отруєні річки та токсичні могильники з біовідходами птахопереробки просто неба. Поки люди виходили на мітинги, ветерани зверталися до прокуратури, а народні депутати вимагали негайного втручання, ДЕІ Центрального округу під керівництвом Сергія Поліщука демонструвала дивовижну «сліпоту».
Коли комунальне підприємство «Міський водоканал» благало врятувати міські очисні споруди від агресивних стоків «Омеги Три», інспекція надсилала лише бюрократичні відписки про «мораторій» та «відсутність підстав».
Апофеозом цинізму стала середина літа 2026 року:
- 25 червня 2026 року: Виїзна перевірка ДЕІ Центрального округу «не виявляє» жодних порушень на «Омезі Три», запевняючи суспільство у «повному порядку, відсутності відходів та запахів».
- 23 липня 2026 року: Лабораторні вимірювання зафіксували у стоках того ж підприємства перевищення гранично допустимих концентрацій нітритів у 30,3 раза, азоту амонійного — у 1,46 раза, а хлоридів — у 1,91 раза.
Замість того, щоб зупинити завод-забруднювач через суд ще роками раніше, ДЕІ обмежувалася мізерними штрафами у розмірі 765 гривень. На тлі мільйонних прибутків Середенка та боргів підприємства перед містом у понад 3,1 млн грн такі штрафи виглядали не покаранням, а офіційним «абонементом на екоцид».
«Судовий щит» за лекалами столичного схематозу
Коли ситуація стала критичною, ТОВ «Омега Три» застосувало улюблену тактику фігурантів гучних антикорупційних розслідувань — блокування дій комунальників через «ручні» судові рішення. Підприємство отримало ухвалу Господарського суду Черкаської області, яка заборонила Водоканалу обмежувати водовідведення навіть у разі загрози аварій та токсичних скидів.
Поліщук та його підлеглі віддали перевагу тому, щоб просто «не помітити» цього юридичного абсурду. За замість оскарження рішень, що загрожують екологічній безпеці регіону, чиновники ДЕІ надали підприємству юридичний комфорт для подальшого скидання отрути у цивільну каналізацію.
Сімейний договорняк: чому Поліщук беріг бізнес Середенка?
Причини такої зворушливої турботи держслужбовця про приватний бізнес виявилися банальними. Як свідчать дані з реєстраційних баз, справа не в «законодавчому зв'язуванні рук», а у прямому та системному конфлікті інтересів.
Засновником ТОВ «Омега Три» є компанія ТОВ «Десіжн Мейкін Груп» (код ЄДРПОУ 40033204), а її єдиним власником і директором — той самий Дмитро Середенко.
А тепер стежте за руками: у цій же фірмі-засновниці «Десіжн Мейкін Груп», де весь штат складається аж із двох осіб, офіційно працевлаштована Поліщук Наталія Юріївна — рідна дружина начальника Держекоінспекції Центрального округу Сергія Поліщука.
Дружина головного екоінспектора регіону отримує від бізнес-структури забруднювача «зарплату» в середньому 30 000 гривень на місяць. При цьому фактично Наталія Поліщук є домогосподаркою і на робочому місці в Києві жодного разу не з'являлася. Тобто мова йде про банальне формальне утримання родини чиновника за рахунок бенефіціара «Омега Три» в обмін на недоторканність його бізнесу.
Втрата довіри Держави та гарячкова втеча «в лісники»
Ситуація остаточно вийшла з-під контролю Поліщука у серпні 2026 року, коли терпіння уривалося вже на найвищому державному рівні. До справи залучилися СБУ, поліція та прокуратура. Під час масштабних обшуків на об'єктах «Омеги Три» правоохоронці виявили незаконні підземні скотомогильники та отруєння земель.
Промовистим фактом стало те, що для проведення експертиз та збору доказів екоциду силовики ігнорували черкаський підрозділ ДЕІ. Замість підозріло «сліпих» підлеглих Поліщука до слідчих дій залучили незалежних фахівців ДЕІ з іншого регіону. Це стало офіційним та публічним вотумом недовіри Поліщуку з боку всієї правоохоронної системи.
Розуміючи, що кримінальні провадження за ч. 1 ст. 239 та ч. 2 ст. 364 КК України неминуче приведуть до його кабінету, Поліщук ще раніше почав гарячково шукати шляхи кадрової «евакуації». Мета одна — за будь-яку ціну заховатися від кримінальної відповідальності за екоцид у Золотоноші та водночас «пересісти» на нові корупційні потоки. І от, сильні світу цього роблять усе, щоб урятувати члена своєї команди.
За даними обізнаних джерел, Поліщук усілякими шляхами намагається пробитися на посаду директора філії «Центральний лісовий офіс» (ДП «Ліси України»). Що найцікавіше, лобіюванням його призначення в лісову галузь займається та сама «всесильна владна команда» з обласної верхівки, що роками покривала його екологічні злочини. У залаштунках це подається як «рятувальна операція» для свого цінного кадру, який просто мусить змінити дескредитований мундир на нове крісло.
Фінансову сторону кадрової «евакуації» забезпечує холдинг ТОВ «Омега Три», відпрацьовуючи багаторічну лояльність з боку корумпованих чиновників.
Ця судорожна втеча Поліщука дедалі більше нагадує відому голлівудську драму. Проте є суттєва відмінність: якщо кінематографічний Форрест Гамп біг через усю Америку просто тому, що йому хотілося, то наш черкаський «Лісовий Гамп» Поліщук мчить у лісову галузь виключно тому, що за його спиною вже виють сирени правоохоронців, які щойно розкопали гігантські могильники на пташниках у Худяках та Старосіллі. Коли під ногами горить земля, а кримінальні справи пахнуть реальним строком, чиновнику під панічні вигуки його владних покровителів «Біжи, Сергію, біжи!» залишається лише спробувати сховатися за деревами нової державної посади. Проте лісовий затінок навряд чи приховає факти екоциду, які вже детально задокументовані в матеріалах слідства.
