Між КАБами та звичним життям: чим живе Краматорськ за 15 кілометрів від лінії фронту
Український Краматорськ навіть під постійними ударами російської артилерії та дронів намагається жити далі. Хтось пакує речі і їде, можливо, назавжди, а хтось замовляє роли і намагається втримати хоча б видимість мирного життя, щоб не збожеволіти від жаху війни. Коротко про - про те, як живе Краматорськ, від якого до лінії фронту всього лише 15-20 кілометрів (згідно з картою аналітичного проєкту DeepState ).
Дихали вільно до 2022-го
До 2022 року Краматорськ жив сам і давав жити іншим: сюди їхали переселенці з окупованих міст Донецької області, тут вони осідали або, перевівши дух, рухалися далі. У Краматорську було мирне життя, сюди евакуювалася обласна адміністрація, тут навіть ремонтували дороги та будували будинки – незважаючи на те, що половину області вже було «звільнено» росіянами від нормального життя.
Такого «щастя» Краматорськ собі не хотів. Після початку повномасштабного вторгнення в Україну місто почало чинити опір, бо вже чудово знало, що це таке - жити під окупантами. У 2014-му з квітня по липень краматорськими вулицями розгулювали дикі бойовики з російським акцентом, а в повітрі висіли гар і сморід від розкиданої абиде зброї і солдатських онуч. У липні так звані «бійці ДНР» місто залишили та пішли до Донецька разом із окупантами зі Слов'янська. Краматорськ задихав вільно, а ось Донецьк остаточно перетворився на наповнене всіма бідами місто без води та світла.
До вторгнення в Краматорську жили близько 220 тисяч чоловік, не рахуючи десятків тисяч переселенців. Потім населення різко скоротилося: частина жителів виїхала у перші місяці після повномасштабного вторгнення. До речі, коли росіян відігнали від передмість Краматорська, хтось із місцевих навіть повернувся, сподіваючись, що ситуація стабілізувалася. Однак навіть оптимісти сьогодні збирають речі і вважають за краще вдаватися до оптимізму десь у західній частині країни.
А частина жителів, як водиться, ні з місця не зрушила, запевняючи, що не вірить у захоплення міста росіянами. Або ж стандартно: «Де народився – там і помру», як говорили тисячі мешканців Костянтинівки, Мар'їнки, Курахового, Маріуполя…
Зараз у Краматорській громаді, за даними Донецької обласної військової адміністрації, залишається приблизно 51,7 тисячі осіб, серед яких понад 2000 дітей. Скільки жителів у самому місті – поки що ніхто порахувати не може.
Мова хоч і не державна, але настрій мешканців цей напис передає точно. Фото: ФБ Людмила Сахно
І клумби висаджують
Краматорськ поки що не перетворився на пустелю: там працюють магазини, аптеки, комунальні служби, транспорт, частина підприємств. Але вулицями вже не ходить, як раніше, безтурботними компаніями молодь, і антидронові сітки постійно нагадують про небезпеку. У місті порожньо, хоча назвати його мертвим неможливо.
- Ми продовжуємо ходити за продуктами до «Диво маркету», їздити автобусами, продовжуємо ремонтувати квартиру, отримувати пенсію та зустрічатися з друзями. Але перш ніж щось зробити, треба з'ясувати: чи є небезпека обстрілу, чи кричить повітряна тривога в телефоні, чи є електрика і зв'язок. Це не паніка, як може здатися, а швидше режим постійної напруги, – розповідає мешканка міста Анастасія.
За її словами, у Краматорську хоч із перебоями, але працюють водо- та електропостачання, мобільний зв'язок та інтернет. Медики приїжджають на виклики, комунальники цілодобово усувають проблеми, автобуси возять пасажирів, а в ЦНАПі продовжують видавати довідки. У спокійні дні можна навіть побачити двірників, що неквапливо чистять доріжки, і навіть "зеленбудівців", які доглядають квіткові клумби.
Але, звісно, відчуття «нормального великого міста» зникло, як це колись сталося з Донецьком. Війна стерла блиск зі стін будівель, вибила вікна та змусила зникнути значну частину мешканців. До війни Краматорськ був великим промисловим центром та важливим транспортним вузлом, зараз же залізничні артерії міста перерізані.
80-метровий флагшток із величезним прапором України додає мешканцям упевненості. Фото: ФБ Людмила Сахно
Виїхати важко, але можна
Виїхати з Краматорська потягом не вдасться. Для тих, хто вирішив перечекати важкі дні в іншому місті, є два шляхи: автомобільний та автобусний – до Барвінкового чи Лозової. За іронією долі, і ці, й інші евакуаційні автобуси ходять з Краматорського залізничного вокзалу, що "мовчить" уже давно. З листопада минулого року тут скасовано потяги та електрички.
У Барвінковому/Лозовій можна пересісти на поїзд до будь-якої точки України. Популярний і автобусний маршрут з Краматорська до Дніпра, особливо для сімей, що евакуюються, з дітьми. Евакуація для них обов'язкова, особливо для мешканців прилеглих до Краматорська Малотаранівки, Привілля та Біленького.
Війна створила дивну ситуацію: виїхати з Краматорська фізично можливо, але розпочати нове життя в іншому місці для багатьох набагато складніше. Саме тому багато краматорчан повернулися після 2022-го. Але зараз ситуація найважча: на місто падають авіабомби та КАБи, атакують безпілотники. Житлові будинки, лікарні, пошта, готель – навряд чи зараз у Краматорську є хоча б одна ціла непошкоджена будівля. Вибухи не припиняються навіть вдень – і тим сюрреалістичніше виглядають кав'ярні та спортзали, що працюють.
Ніч у Краматорську давно перестала бути просто часом доби. Комендантська година встановлена з 21:00 до 05:00, але вже з першим сутінком вулиці порожніють у нуль. У невеликому селищі біля Краматорська комендантська година майже цілодобова.
Проте люди продовжують чимось займатися. Хтось працює віддалено, благо інтернет частіше таки є, ніж немає. Хтось навіть значиться ще на якомусь підприємстві.
До речі, у червні з'явилася інформація про нібито евакуацію великих краматорських заводів та їхніх працівників. Але Новокраматорський машинобудівний завод офіційно спростував повідомлення про власну релокацію до Перечина чи Закарпаття. Підприємство заявило, що не переносить туди свої виробничі потужності, воно, як і раніше, зареєстроване як юридична особа в Краматорську. Звичайно, це не означає, що воно працює в довоєнному режимі, проте повністю не зникло, хоча скоротило персонал і змінило систему замовлень. Втім, частина підприємств міста справді переїхала на захід країни.
Війна вже підходить до околиць Краматорська, і це відчувається з кожним днем дедалі сильніше. 50 тисяч жителів, які залишилися, не хочуть вірити, що їхнє місто стане черговою окупованою точкою на карті України.
Антидронові сітки захищають навіть сквери та парки міста. Фото: ФБ Людмила Сахно
