Для ворон природно жити поряд з людьми, але інколи ці птахи можуть бути агресивними, і зараз почався саме такий період. Про напади ворон на містян днями розповіло видання «Одеське життя», подібний випадок стався в Києві, і ймовірно, що не один. Коли наші пернаті сусіди стають войовничими, що відомо про цих птахів і на які вони здатні витівки - цікавилася журналістка Коротко про.
Під вечір Сергій, мешканець столичного масиву Вітряні Гори, традиційно вивів на прогулянку собачку.
- Коли Бася поробила свої важливі справи, ми пішли на дитячо-спортивний майданчик, де вона любить гуляти. На землі стрибало невеличке воронятко. Бася наблизилася до нього - без агресії, суто з цікавості, і раптом я відчув удар по голові, - розповідає киянин. - Спершу подумав, що хтось кинув камінь, але поруч не було людей, будинки стояли торцями, тож і з вікна нічого прилетіти не могло. Вирішив, що зачепився за турнік, але він був високо. Коли задер голову, то побачив, як над нами кружляють дві великі ворони, і якась мене дзьобнула. Довелося хутко вшиватися.
Доктор біологічних наук Андрій Бокотей каже, що агресивна поведінка птахів цілком виправдана.
- Зараз у ворон період гніздування, вони вчать своїх дітей літати і захищають їх від можливої небезпеки. Якби собачка не потяглася до пташеняти, то нічого б, можливо, не сталося. Хоча ворони можуть напасти і просто тому, що хтось несвідомо наблизився до їхнього гнізда або пташеняти. Як батьки, вони дуже турботливі.
Чому ціллю воронячого дзьоба став не допитливий песик, а його господар, орнітолог не може напевно пояснити. Можливо, велика людина здалася птахам більшою небезпекою, ніж маленьке волохате створіння. А можливо, ворони скумекали, хто ким керує. Про розум цього виду пернатих ходять легенди, і багато що є правдою.
Класичних чорних ворон в Україні немає. Великий чорний птах, якого інколи можна побачити, це крук, він же - ворон. Проте у великих містах такі зустрічі рідкість. Біля нас мешкають зграї ворон сірих, вони ж - ґави.
- Всі воронові мають хороший розум, - каже Андрій Бокотей. - Лідерство тримають круки, слід за ними ідуть ворони сірі. Їм властива ігрова мотивація - люблять дражнити котів та собак.
До людей зі своїми розвагами ворони, як правило, не чіпляються, але також можуть щось утнути.
- Це було восени. Я йшла порожньою вулицею, як раптом відчула у себе на потилиці «голки». Озирнулася і побачила двох ворон, що сиділи на гілках молодого дерева на рівні моєї голови, - згадує киянка Вікторія. - Вирішила, що один з птахів зачепив мене випадково, але коли рушила далі, знову відчула поштовх кігтями. Ворон навколо побільшало, і вони так єхидно крутили головами, ніби щось замислили. Довелося тікати на інший бік вулиці.
Ворони ведуть осілий спосіб життя і мають добре розвинену пам’ять. Вони запам’ятовують людей в обличчя, по одягу, особливо, якщо зазнали від них кривди. Або якщо вирішили, що їх хотіли скривдити. Інформацію про «ворога» вони передають одна одній і навіть через декілька років можуть намагатися помститися.
Ворони всеїдні і вміють «готувати» собі їжу. Наприклад, розмочувати у воді сухий хліб або кидати з висоти горіхи, щоб ті розкололися. Та найбільше полюбляють все м’ясне, а тому полюють на чужих пташенят і навіть дорослих голубів.
Ще ворони завбачливі. Коли вони ситі і знаходять поживу, то роблять з неї схованки, які можуть знайти навіть через кілька місяців. До людини, яка наблизиться до такої «комірки», також можуть продемонструвати агресивну поведінку.
- Кілька років тому в Єгипті ворони мене налякали, - згадує ще одна жителька Києва. - Була шоста ранку, на пляжі порожньо, чоловік з другом пішли купатися, я залишилася біля лежаків. На одному лежав кульок з бананами. Підлетіла ворона, почала його шарпати, я змахнула рукою. Птах каркнув, і де й взялися його «побратими» - штук шість. Всілися на спинки лежаків і в мене втупилися, а отой перший знову пакет з бананами дзьобає і на мене коситься. Ще раз змахнула рукою - птахи трохи злетіли і повернулися. Дивляться і щось між собою ніби балакають. Аж згадалися жахи Гічкока… Раптом десь високо пролунало «Кар-р-р», і та братія зірвалася в небо як за командою.
Ворони володіють власною "мовою", що включає понад 20 різних звуків. Вони справді спілкуються між собою і можуть імітувати звуки, які чують зовні. Наприклад, собаче гавкання і навіть людську мову. У травні 2024 року журнал Science опублікував результати дослідження, в ході якого вчені виявили, що ворони здатні навчитися рахувати.
Безумовно, що з такими розумними сусідами краще жити в мирі, ніж ворогувати.
На відміну від «Птахів» Гічкока наші ґави агресують не тому, що хочуть вбити, а щоб налякати і відвести небезпеку. Основні правила реакції такі: