Чи буде фруктовий сезон-2026 дефіцитним і чи варто чекати на «золоті» ціни на вітчизняні «солодкі кісточкові»? Переживши суворі морози, які можна порівняти з аномаліями 15-річної давнини, українські сади зіткнулися з новим викликом - надто ранньою та бурхливою весною. Поки на Закарпатті дерева вже цвітуть, садівники Буковини та Вінничини з тривогою стежать за прогнозами: будь-яка мінусова температура найближчими тижнями може обнулити шанси на врожай абрикосів, персиків та черешні. У деяких господарствах наслідки зими вже обчислюються гектарами викорчуваних дерев, які не пережили лютневих температурних гойдалок. Ситуацію ускладнює і те, що південні сади Херсонщини - традиційної житниці ранніх фруктів - пустіють через безперервні обстріли.
Журналістка Коротко про поспілкувалася з фермерами та з'ясувала, які сорти постраждали найбільше, чому «обмороження, несумісні з життям», стали масовим явищем і до якого числа аграрії чекатимуть на заморозки, які здатні залишити нас без літнього врожаю.
Така холодна зима, як цього року, була лише у 2008-2010 рр. Тоді, згадують садівники, грушевих садів у країні залишились одиниці. Така загроза є і зараз, і не лише для врожаю груш, а й для персиків, абрикосів та інших фруктових дерев.
– Після зими вже втрати є, але поки що вони не катастрофічні, – пояснює Коротко про заступник директора ФГ «МакоСад» Владислав Макаренко. – Дерева померзли, але локально. Можливе суттєве зниження виробництва персика – він найбільше постраждав. Абрикоси також. Знаю про такі випадки і у нас у Чернівецькій області, і у Вінницькій області. Десь дерева цілком замерзли, десь добре перезимували.
З черешнею, за словами нашого спікера, справи будуть кращими. Зі сливою також. Але все ще може змінитися.
– Знаєте, чому ми боїмося раннього тепла? Тому що після нього зазвичай настають заморозки, – пояснює Владислав Макаренко. – І ось від них у нас є основні втрати. Хоча й після цієї зими ми викорчовували грушу гектарами – там були обмороження, скажімо так, несумісні із життям дерева. Тільки ми в господарстві з 17 гектарів саду викорчували близько 10% дерев. Але ж у нас не найскладніша ситуація! Ризики для плодових дерев є як від морозу і скільки часу він стояв, так і від вітру.
- Найголовніший чинник – це сніг. Якщо земля взимку була «голою», то пошкодження можуть бути суттєвими, – продовжує наш співрозмовник. – Сонце має значення – якщо вдень чорний стовбур прогрівається, а вночі – мороз, кора розтріскується. Це тотально позначилося на сортах яблук «Гала», певною мірою – на «Голден», «Чемпіон». Минулої зими такі проблеми мали масовий характер. Такі явища особливо часто траплялися у лютому, коли були великі перепади температури.
Торік, коли ще у квітні температура опускалася іноді нижче нуля градусів, вимерзло 90% абрикосів та 50% черешні, сильно постраждали і персики.
– Погода дуже мінлива, тож ми всі з тривогою спостерігаємо за таким бурхливим розвитком весни, – зітхає Владислав Макаренко. – Знаємо – мороз повернеться. Десь у Європі зараз уже знову сніг випав. А попередній місяць був теплим, дерево виходить із зимової сплячки та починає дуже швидко розвиватися. І так уже неодноразово було. Як говорили старі люди, на морози треба чекати до Теплого Миколая – 22 травня (за старим календарем). Хоча за статистикою, мороз і у червні може бути.
Найбільший ризик для майбутнього врожаю, якщо морози випадуть на період цвітіння. На Буковині на нього чекають за кілька тижнів, а от на Закарпатті сади вже цвітуть. Якщо цвітіння повне – 80% урожаю може вижити за морозу до -2. Якщо температура опуститься нижче - швидше за все, 90% цвіту опаде.
– Грань дуже тонка, – зітхає Владислав Макаренко. – Але в нас ще дуже лояльні умови – тому на Буковині стільки є садів. Закарпаття зараз ризикує. У нас передгір'я, і клімат трохи м'якший, гори спрацьовують як бар'єр. Найгірше доводиться садівникам у степових зонах із різко континентальним кліматом.
Тож чи світить нам купувати фрукти цього літа не втридорога, визначать вже найближчим часом весняні заморозки.
Фермер Анатолій Полив'яний залишався єдиним за кілька кілометрів до Дніпра на Херсонщині, хто все ще продовжував практично «на нулі» доглядати сад. Поливав і обрізав черешні, абрикоси і персики, яблука - все це під обстрілами, що майже не вщухали. Не хотів кидати сад, який був йому, як дитя. Але – довелося. Тепер мешкає у Хмельницькій області. Фермерством поки що не займається.
– На Херсонщині вже дуже і дуже важка ситуація, – зітхає у розмові з журналісткою Коротко про Анатолій Полив'яний. – Вже кілометрів за 20 від Дніпра неможливо було перебувати. Виїжджав восени і навіть не зміг зібрати весь урожай яблук – надто небезпечно. Кинув, і тепер я тут. Знаю, багато хто тримався минулі роки війни, а зараз виїхали також.