• Головна
• Суспільство

Україна славиться своїми митцями, чия вага та авторитет у світі не піддаються сумніву: Іван Марчук, Анатолій Криволап, Олександр Ройтбурд, Олег Тістол, Влада Ралко… Однак, схоже, цей ряд неповний, адже, за заявами ще однієї української художниці, Зінаїди Кубар (у дівоцтві – Ліхачової), вона теж є повноважним та фінансово успішним представником українського мистецтва у світі.

А поки намагаючись публічно з'ясувати стосунки з колишнім, художниця змогла привернути увагу до своєї персони зовсім не як творча одиниця, а як скандальна селебріті, яка в розпал війни в країні вирішила витягнути на світло сор зі своєї хати. 

Взяти аудиторію на емоції не вдається, натомість податківці, ймовірно, вже зацікавилися «сильною та незалежною», яка публічно заявила про свої доходи, але не відобразила їх у документах.

Історія "успішної" художниці Зінаїди (раніше відомої як Ліхачова) виникла не зараз. В інтерв’ю Кубар й раніше говорила, що її роботи купують, але на будь-яке прохання назвати прізвища покупців відповідала відмовою: «Без згоди цих людей не можу називати їхні імена». І спробуй перевір!

Та саме для цього існує загальносвітова практика. Достовірним підтвердженням продажів є виключно ціна її робіт на аукціонах.

– Це єдина публічна, незалежна та перевіряєма міра цінності художника. Все інше (виставки, інтерв'ю, галереї) – важливо, але не вимірювано. Якщо у художника є sold prices на серйозних аукціонних базах, він назавжди зафіксований як учасник ринку. Якщо цифри немає — художник існує лише в текстах і розповідях, – пояснює один з українських мистецтвознавців.

Однак фактологічна перевірка за відкритими міжнародними базами аукціонів показує інші цікаві речі. Вартість картин авторства Зінаїди Кубар, яка виставлялася і під прізвищем «Ліхачова», вперше згадується на аукціонних сайтах у 2011 році. За зображення на полотні двох великодніх яєць заплатили 3600 доларів. Це несподівано велика сума, оскільки через рік на цьому ж аукціоні картину «Храм граду цього» (Андріївська церква) оцінили всього в 430 доларів при заявленій ціні в 700 доларів.

Аукціон був у Києві з категорії внутрішніх і особливої ваги у світі мистецтва не мав

Фактологічна перевірка за відкритими міжнародними базами показує: з 2010 по 2021 роки — немає жодного підтвердженого лота авторства Зінаїди Кубар/Лихачової. Участь у виставках була, а відкритих продажів — ні. WhiteBox у Нью-Йорку та Венеціанській бієнале (у паралельній програмі) - це не про ринок, не про продажі, а про дорогий «квиток» у статусний світ.

Хоча не будемо позбавляти слави мисткиню, з 2022 до 2025 року на американському та британському сайті з'являються поодинокі лоти під брендом ZinaïdaKubar. Майже усі вони - натюрморти з квітами. До слова, в одному з останніх інтерв'ю цього року Кубар скаржилася, що її екс-чоловік Сергій Льовочкін вимагав від неї не торкатися політизованої тематики, а малювати саме квіти.

Схоже, перший глядач творчості Кубар виявився правий: наприклад, на квіточки «Гладіолуси» покупці знайшлись. Естимейт (заявлена продавцем ціна) – 4000–5000 фунтів стерлінгів, реальна ціна купівлі прихована.

При таких продажах навіть без коментарів експертів зрозуміло, навряд чи одна непрозора угода за весь період аукціонної творчості художника може бути свідченням його успіху. Чого не скажеш про тривалі НЕпродажі картин Зінаїди Кубар на аукціонних торгах.

Естімейт (заявлена продавцем ціна) — від 3000 до 8000 фунтів. Поруч із кожним лотом позначка LotPassed («Лот не продано»)

- Такі підсумки аукционів свідчать, що знавці й покупці творів мистецтва не прийняли запропоновану ціну, вважаючи її явно завищеною. Картини не викликали інтересу в колекціонерів, які зазвичай купують те, що з часом однозначно зросте в ціні, — пояснює експерт.

Але у своїх інтерв'ю Зінаїда продовжує стверджувати: вона успішно продавала і продає свої роботи, у неї навіть є агент у США. І він справді є — згадку про Кубар можна знайти на сайті SAPAR Contemporary — це сучасна арт-галерея й арт-інкубатор на Манхеттені в Нью-Йорку. Вони працюють як комерційна галерея, що проводить виставки, покази, проєкти та продажі. Інформація про Кубар є, а от інформації про продажі немає, як і самих робіт. Тільки прізвище.

Це чудово, але де ж продажі? І де, власне, її роботи? Й головне питання - чому творчість Зінаїди за таких вкладень так і не окупилася. Адже всі ж розуміють, що за участь практично у всіх виставках та аукціонах треба платити, навіть якщо вони оголошені як безкоштовні. Як мінімум тому, що учасники несуть витрати, які повинні хоч частково відшкодовувати. Цікаво, скільки заплатила Зінаїда і з чиєї кишені, щоб осчастливити когось своїми високохудожніми «гладіолусами»?

Економічний аспект цієї історії виростає з сімейних чвар, витягнутих у публічну площину самою художницею. Звинувачуючи екс-чоловіка, Зінаїда Кубар ображено стверджує, що він усі ці роки фінансово не брав участі в її творчості – вона сама виставляла та продавала свої творіння. А він лише сміявся з її захоплення.

В одному зі своїх перших інтерв’ю, у 2010 році, Зінїда, на той момент дружина глави адміністрації Януковича, розповідала, що на кожен день народження чоловіка малює йому картини

– Навіть роботи мої критикував… Казав «Краще малюй квіти», – скаржилася Зінаїда на минуле життя в одному з інтерв'ю.

Раніше в неї була зовсім інша публічна версія їхніх стосунків: мовляв, цінує, підтримує, захоплений. Зараз же Зінаїда стверджує, що майже 20 років стоїчно терпіла претензії чоловіка та опиралася його подарункам. Навіть творила на орендованій квартирі, аби не дратувати чоловіка, і , о диво, дарує йому картину-сюрприз до дня народження: зображення шматка сала з романтичною назвою «Улюблене для коханого».

У наступній частині - що для Зінаїди Кубар означає «лишилася ні з чим» і чому нею зацікавилися податківці.