Житель Глибоцького району Чернівецької області Вадим Рудий минулого року вирішив робити лавандові подушечки для військових у шпиталях. Невелике декоративне компактне саше заспокоює ароматом квітів, а "наволочки" для таких подушечок розписують діти, щоб морально підтримати бійців. Зараз Вадим відправляє лавандові подушечки не лише до шпиталю, а й на передову та волонтерам.
Вже знайшли своїх господарів кілька сотень подушок. Подробиці про свою діяльність та цілющу дію подушок Вадим Рудий розповів Коротко про.
- Лаванду і не тільки вирощую вже давно: за освітою я агроном, працював у науці та у сортовипробуванні. Зараз у мене 30 сортів лаванди семи різних кольорів та відтінків – біла, рожева, червона, фіолетова, блакитна… Є дуже багато різних форм – і лаванда, і лавандин, – розповідає Вадим.
Саме під час цвітіння лаванди минулого року буковинцю і прийшла ідея робити подушечки для військових. Спочатку робив великі – на одну потрібно літрів 5 сушених квітів. Лаванда заспокоює нервову систему та нормалізує сон – абсолютно натуральний засіб.
- У мене багато друзів, які повернулися з війни через поранення. Один каже: я взагалі пів року не сплю, другий: я вже рік не сплю. Дав їм подушечки з лавандою. Зустрів одного через тиждень, він каже: дякую, я вперше за довгий час нормально виспався.
Тоді друзі Вадима лікувалися у Чернівецькому військовому шпиталі. Рудий попросив телефон головного лікаря, зателефонував – запропонував такі подушки і для інших військових. На тому кінці дроту зраділи - звичайно, нам дуже треба, приносьте! Лікарі знають про вплив лаванди на нервову систему. Єдине, попросили менші подушечки: 12 на 18 см або 10 на 15 см. Квітів на такі йде відповідно менше - грамів 80 на одну.
Через деякий час Вадим знову зателефонував лікарю. І дізнався, що всі дуже задоволені – ось лише на неврологію не вистачило. Довелося викупити у найближчому магазині всю лляну матерію - подушки потрібно виготовляти лише з натуральних тканин – і зробити ще партію.
Потім у Вадима виникла ще одна ідея.
- Подумав, чому б не дати перед відправкою волонтерам, які їхали до військового шпиталю, подушечки дітям? Хай би підписали, лишили слова подяки. Зателефонував знайомій вчительці, запропонував їй ідею. Вона каже: але зараз канікули! Відповідаю: нічого не знаю, щоб завтра було 20 штук. Вона ходила до учнів, діти малювали на подушечках - передали їх. Військові залишилися дуже задоволені, багато хто був зворушений, - згадує Рудий. – Потім я передавав подушечки до Київського обласного військового шпиталю. Волонтери казали: хлопці зворушені, дехто плакав. Мабуть, дитячі написи так впливають.
Вадим просить учнів 3-4-х класів. За його словами, у цьому віці діти вже розуміють, що треба писати, але ще пишуть своїми каракулями – такі послання сприймаються особливо зворушливо.
- Крім того, передавав подушечки до шпиталю у Великій Британії, де теж лікуються наші хлопці. Там є дівчата, які їх доглядають. Вони взяли трохи подушечок собі. Кажуть: принесли до кімнати, сидимо, читаємо дитячі написи та плачемо, – розповідає Вадим.
Але насправді подушечки оформляють діти різного віку.
- У нас є центр "Крутий кид" у Глибокій. Вони часто прикрашають подушечки синьо-жовтими малюнками з різними побажаннями для воїнів. Також віддаю подушечки учням із художньої школи та художнього гуртка Центру творчості розмальовувати. Потім відправляю їх тим, хто перший попросив, чи до шпиталю, якщо туди хтось їде.
Робити написи на подушечках довелося не лише дітям.
– Мій знайомий приїхав на лікування. Я його спіймав, віддав йому подушечки і попросив підписати їх іменами дівчат-волонтерів зі словами подяки за те, що дбають про побратимів – позивний такий, бригада така. Коли спілкуєшся з ветеранами, розумієш, що вигорають не лише військові, а й волонтери – допомагати треба і тим, хто допомагає іншим, – наголошує Вадим Рудий. -
З такими малюнками та написами подушечки перетворюються на справжній оберіг. Фото: надане Вадимом Рудим
Були не лише написи на подушечках, волонтерам відправляв і лавандові букетики із жовто-блакитними стрічками.
– Додали їх до повної коробки шкарпеток, які у великій кількості в'яжуть дві "дівчини" – 85 та 86 років, – посміхається Вадим.
Але навіть вищезгаданих 30 сортів лаванди виявилося замало - не вистачало сировини. На допомогу відгукнулися й інші люди, які передали кілька відер квіток. Приносили місцеві жителі із найближчих румунських та українських сіл. Також допомогли знайомі, які мають лавандове поле, - надіслали 5-6 відер.
- Бувають такі сюжети – дзвонить жінка і каже: я передам вам лаванду маршруткою. Запитую: звідки ви? Вона: із Житомирської області. Так далеко від мене, але її це не зупинило... Зрештою, вислала дві посилки.
Допомагають і волонтери. Так, наприклад, дві майстерні передали лляну тканину. На ній Вадим робить розмітки та віддає в одну швейну майстерню – там прострочують і залишають один отвір. Потім Вадим Рудий наповнює мішечки ароматними квітами і віддає вже в іншу майстерню - зашити цей отвір.
– Одна з наших переселенок, Аня Дощук, вишиває мішечки під наші подушки. Робить авторські обереги у червоних чи жовто-блакитних кольорах. Вишиває вона настільки професійно, що багато хто сприймають її вишивку за машинну.
Вадим каже, що, на його думку, такі подушки сьогодні потрібні всім, не лише військовим. Волонтери признаються, що іноді самі зриваються без особливих причин.
- Адже це та людина, яка дуже допомагає іншим. Нерви треба всім підлікувати. А лаванда – природний натуральний засіб. Одна користь, – резюмує Вадим Рудий.
Крім лавандових подушок і букетів, Вадим виготовляє борщові набори, протизастудні чаї, загоювальні та протиопікові мазі, здатні вирішувати не тільки шкірні проблеми, але й боротися з болем суглобів і допомагати при ревматизмі. Їх він теж передає до військових шпиталів і на передову.
Крім лаванди, у Вадима Рудого росте 50 сортів тюльпанів, 25 сортів гладіолусів, 5 видів лавра, є велика колекція кактусів (за багато років розрослася ціла плантація), є свій інжир - через зміни клімату дерево прижилося і щедро плодоносить.