Дивні звички європейців у їжі: від яєць «щасливої курки» до «бджіл у законі»
Наші, котрі переїжджають до Європи, неминуче стикаються з іншими звичками та особливостями мислення місцевих. Іноді вони смішать, іноді лякають, а іноді просто дивні. Про деякі такі дива ми й вирішили розповідати. Сьогодні мова йтиме про їжу.
Про дрібниці, що впадають у вічі і помічені нашими від Польщі до Португалії, - читайте у матеріалі Коротко про.
Ця свиня жила довго та щасливо
Останніми роками європейці схиблені на якості уживаних ними у їжу продуктів. Усіх. Різні маркування на фасованій їжі у магазинах заплутають навіть досвідченого покупця. Чого в них лише не вказують. Наприклад, харчовий «світлофор» Nutri-Score – маркування харчової цінності з пограмовою розкладкою наявності в них цукру, жиру, солі та багато іншого. Така інформація сьогодні вказується на більшості товарів і в наших магазинах, а одне маркування нас дивує. На побутовому рівні його називають "маркування щастя".
Це контроль якості фермерської продукції, вказаний на м'ясі. Поділ йде на 4 рівні. №1 - тварина "утримувалася в стійлі", мінімальне дотримання вимог; №2 - "у стійлі +", коли загони були більш просторими та комфортними; №3 - корова чи свиня за життя були на свіжому повітрі; №4 - тварина утримувалося на свіжому повітрі і годувалася за високими стандартами натуральними компонентами.
Далі - більше... Крім м'яса, так стали маркувати молочну продукцію і навіть курячі яйця. Законослухняні європейці до такої системи ставляться дуже уважно і навіть зі своєю природною економністю намагаються купувати їжу хоч і дорожче, але якісніше. А дивує в цьому їхня щира впевненість, що чим щасливіше курка чи свинка провела своє життя, значить, смачнішим і кориснішим буде її м'ясо!
Про рівень щастя прожитого життя свині чи корови розповість спеціальне маркування на упаковці з її м'ясом. Фото: pigua.info
50 тисяч євро за вбиту бджолу
Бережливе, моментами наївно зворушливе ставлення до всіляких літаючих, повзаючих, плаваючих комашок здається іноді навіть надмірним. За неналежне ставлення до них, а надто вбивство, накладаються солідні штрафи. Розправа з осою, джмелем чи бджолою обійдеться, наприклад, у Німеччині до 50 тисяч євро.
Стежать за цим суворо, будь-який сусід-німець вважає своїм обов'язком доповісти «куди треба», якщо побачить подібне свавілля. У містах можна зустріти окремі скверики для «джмелів та ос». І за цієї загальної тенденції якось дивно бачити в тій же Франції людей, які збирають уздовж доріг равликів. Просто так, на вечерю, як у нас гриби. Це, щоправда, також заборонено законом, але на це дивляться крізь пальці. Все-таки багатовікова кулінарна традиція.
Скверик для джмелів та ос - у Німеччині звичайна справа. Фото: ФБ Віктор Радченко
Четвер – це маленька п'ятниця
Емоційне розвантаження наприкінці тижня – обов'язкова дія як у нас, так і за кордоном. Ось тільки день, коли бари під зав'язку забиті відвідувачами, там інший – четвер. Свою роль відіграли у цьому студенти. У п'ятницю більша частина з них роз'їжджається додому, отже, відсвяткувати з друзями закінчення робочого тижня повноцінно вийде лише у четвер. Традицію підтримали і «білі комірці». П'ятнична сімейна вечеря - частина життєвого укладу у багатьох країнах. Заведено проводити його вдома в родинному колі, які вже тут бари і гулянки? Та й чи варто мучитися у вихідну суботу похміллям? Таке собі задоволення, логічніше перетерпіти головний біль в робочу, але вже розслаблену п'ятницю. Ось і виходить, що аншлаги у питних закладах найчастіше трапляються щочетверга.
У європейських барах аншлаги зазвичай по четвергах. Фото: Hop In Craft Beer Bar
Чайові можуть здивувати
Хороший відвідувач – щедрий відвідувач, що залишає 10% чайових. Так заведено в ресторанах у нас. У європейських країнах про це навіть не здогадуються. Більше того, чайові там давати не заведено. Якщо все ж ними порадують – це швидше виняток із правил. Буває, заокруглюють суму в чеку, додаючи жменю євроцентів. Іноді залишають зверху, якщо офіціант чимось особливо сподобався, був надто уважний і усміхнений. Але навіть у цих випадках комплімент не перевищить скромних 3-5 євро.
Особняком стоять заокеанські туристи та... клієнти з країн колишнього СРСР. До їхньої щедрості (особливо на курортах) вже звикли, хоча місцеві все одно відносять це швидше до елементів дивацтва приїжджих. Утім, у ресторанній культурі обслуговування є свої особливості. Чого варте те саме «коперто» в Італії. Коли додаткову плату візьмуть лише за постелену на столик скатертину (coperto італійською - "накритий, покритий"). Певні особливості є у різних країнах, навіть у окремих містечках і районах. І краще дізнатися про них наперед.
Табу на огірки з пухирцями
Звичні та улюблені у нас маленькі з пухирцями хрумкі корнішони в більшості країн Європи майже не знайти. Хіба що в Болгарії та місцями у Польщі та країнах Балтії. А ось далі вглиб карти (Франція, Німеччина, Англія, Іспанія і т.д.) на полицях магазинів цілий рік лежать довгі і гладкі без запаху і майже без смаку плоди, більше схожі на цукіні. Зазвичай продають поштучно, і коштує такий екземпляр близько 1 євро. Чому так? Немає у них традиції похрумтіти малосолоним огірочком! Зазвичай тонкі слайси використовують як компонент для формування гамбургерів, рідше як прикрасу для основних страв. До речі, митники на кордонах спершу довго дивувалися, знаходячи під час перевірки багажу українців, які в'їжджали до них, пакети з огірками. Нині вже звикли.
Огірки, більше схожі на кабачки-цукіні, зазвичай продають поштучно. Фото: agrocity.ua
Тижневе меню не змінюється роками
Консерватизм європейців іноді зашкалює. Особливо у побуті та їжі. Вечеря - ритуальний прийом їжі, коли за столом мають збиратися всі члени сім'ї. Одночасно і щодня. У багатьох традиційних сім'ях навіть меню застілля чітко прописано з тижня на тиждень на роки вперед. Якщо по п'ятницях картопля зі смаженою куркою, а у вівторок риба з овочами, то тільки так, без варіантів!
Незрозумілі принади борщу
Їжу у більшості європейських країн заведено готувати на один раз. Це стосується тієї, що господарі готують самі. Так, напівфабрикати, куплені в магазинах, поїдаються щодня і у широкому асортименті. Але якщо страва створюється своїми руками, довго і з дотриманням усіх особливостей рецепту, то лише один раз. З'їли, похвалили кулінара, помили тарілки та забули. Жодних котлет у каструлі на тиждень у європейському холодильнику ви не побачите. Як і супу «на потім». Прикро трохи за них, адже ми знаємо – той самий борщ особливо смачний через 2-3 дні.
P.S. Звичайно, всі особливості життя, помічені нашими інсайдерами, не можна сприймати як однозначні правила, що діють у всіх країнах Європи. Безперечно, це суб'єктивний погляд окремих людей. Тому якщо у вас, шановні читачі, є свої спостереження і ви готові з ними поділитися, то це можна зробити на нашій сторінці у ФБ.
