"Здаю в оренду власний рай" – киянка збудувала будиночок для душі та ділиться ним з іншими
Придбати місце відпочинку душі – т. зв. особистого «раю» - програмістка з Києва Олена Лагно вирішила ще до початку великої війни. Довго шукати не довелося – на Трахтемирівському півострові Черкаської області знайшлася мальовнича ділянка далеко від людей. Ось тільки будівництво довелося розпочати вже після повномасштабного вторгнення. Проте Олена не здавалася, і невдовзі на її ділянці – «Твій райок» – виріс затишний будиночок, а згодом дівчина почала здавати його в оренду. Охочих відпочити від міського шуму вистачає - погуляти пагорбами серед березового гаю, прийняти ванну просто неба, переночувати в будиночку з вінтажними меблями.
Як вдалося запустити під час війни бізнес далеко від цивілізації і чим примітний “Твій райок”, Олена розповіла Коротко про.
«Хотіла мати місце, де можна сховатися на випадок усіх бід світу»
Альона давно мріяла про будинок, який можна було б назвати своїм гніздечком. Фото: Олена Лагно
- Олено, розкажіть, як ви наважилися купити ділянку землі під будівництво далеко від цивілізації? Чому обрали саме Трахтемирів?
- Думаю, всі так чи інакше мріють мати своє гніздечко, і я не була винятком. Вперше побувала в Трахтемирові років 3-4 тому - я відразу закохалася в це місце і вирішила будь-що купити тут ділянку землі. Подумала, що було б чудово створити атмосферне містечко, де можна відпочити від міської суєти, туди могли б приїжджати й інші люди.
Майже одразу почала шукати земельні ділянки. Мені пропонували різні варіанти, але все було не те. Якось на запрошення місцевих я приїхала сюди в серпні, на Яблучний Спас - новий знайомий допоміг мені знайти ділянку в чудовому місці.
Спочатку власник землі ніяк не хотів її продавати, але згодом він здався - ми почали оформлювати документи. Так я стала власницею ділянки, яка знаходиться у старій частині села. Тут нікого немає, сама територія відрізана від людей та світу пагорбами.
За документами тут була стара хата, але згодом вона розвалилася: за кілька років мазанки можуть буквально зрівнятися із ґрунтом – так сталося і з місцевим будинком. Тому будівництво ми розпочинали з нуля, у перші місяці повномасштабного вторгнення.
Після початку війни я поїхала до Туреччини, але вже через три тижні зрозуміла, що хочу повернутися додому. Ще за кордоном почала шукати людей, які б могли зайнятися будівництвом. Тоді ситуація залишалася надто напруженою, і знайти когось було непросто.
Незважаючи на складнощі, через друзів друзів вийшла на людей, які жили неподалік Трахтемирова. Роботи почалися тоді, коли я ще жила за кордоном, домовилися про будівництво та оновлення колодязя. Повернулася додому – робота пішла веселіше.
На той час я не планувала бізнес. Хотіла мати місце, де сховатися на випадок усіх бід світу. Повернулася до ідеї здавання в оренду, коли повністю закінчила з внутрішніми роботами та інтер'єром. Хоча тут як із ремонтом: будівництво неможливо завершити, його лише можна поставити на паузу. Але таке класне відчуття, що тут можна відпочивати, виникло минулої осені, коли з'явилася вода в будинку, базові меблі. Усі необхідні роботи завершили лише перед здаванням.
На вулиці можна і пікнік влаштувати, а можна і попрацювати за бажання. Фото: Олена Лагно
"Почала збирати предмети інтер'єру задовго до будівництва будинку"
- Там же місцевість – далеко не пряма дорога. Як вдалося туди доставляти всі матеріали, меблі для будиночка?
- Тут є досить крутий схил, ним можуть їздити легкові машини в суху погоду. Вантажівка не може. Щоб доставити матеріали, використовували старий "бобик". Деякі речі, коли не було можливості возити, самі носили, я теж багато носила на своєму горбі.
Електрику провели – довелося тягти лінію з села, тут її не було. І інтернет є – поставила "Старлінк". Отже, тепер у мене і світло, і інтернет, і кухня, і туалет, і гаряча вода, і душ.
- Самі з усім справлялися, чи все організовували, чи хтось із близьких допоміг?
- Допомагають усі, кого знайду. Батько багато допомагав. Я і самі меблі заносила-завозила. Плюс у мене з'явилися друзі у сусідніх селах. Якщо одна не справлялася – просила їх допомогти.
- Цікаво, як друзі та родичі поставилися до вашої покупки?
– Я завжди все вирішую сама – ставлю людей перед фактом, як і що я вирішила. З купівлею земельної ділянки серйозного процесу обмірковування не було: про таке мріяла давно. Загалом усі за мене раді, бо я рада.
- У вас не зовсім звичайні стандартні меблі в будинку, та й декор - як ви збирали предмети старовини, де брали вінтажні речі?
- Збирати предмети інтер'єру я почала ще до того, як вирішила будувати будинок: напевно, кожна людина мріє про своє гніздечко. Купила багато старовинних речей – шукала їх в інстаграм, на барахолках та ОЛХ – це і невеликі інтер'єрні штучки, і меблі, і декоративні скриньки, деталі для каміна, свічники, тарілки… Частину з цих речей привезла до Трахтемирова.
У затишному будиночку є раритетні меблі. Фото: Олена Лагно
У нас одна кімната, ванна кімната, невелика кухня при вході. У центрі кімнати стоїть ліжко із українським покривалом. Можна сказати, що облаштування інтер'єру почалося з покривала: його почала вишивати моя бабуся, а мама вже закінчувала.
Спинки ліжка я оббила рожевою вовняною тканиною відомого бренду - купила тканину від Діор за уцінкою. Дуже люблю свій камін, оформила його листом із міді та нержавіючої сталі.
Ще одна особливість - ванна, яка стоїть просто неба. Гості нею постійно користуються. Щоб нагріти воду, потрібно розвести під нею вогонь, як виявилося, для цього дров потрібно зовсім небагато.
Енергетика місця занурює людину у стан “тут і зараз”
- Місця у ваших краях мальовничі…
- У Трахтемирові незрівнянні схили, яри, є лісові зони. У будь-який бік можна йти гуляти – скрізь краса. Весною тут тече струмок. Поряд із будинком ростуть березові гаї. Щодо сусідів, то найближча дача за 200 метрів від мене, туди іноді навідується господиня.
- Напевно, можна злякатися: ти сам, а довкола - ні душі.
- Це залежить від характеру людини, хтось саме цього й прагне. До мене приїжджають і одні дівчата – їм не страшно. Хоча в інтернеті можна зустріти чимало коментарів, що треба боятися. Сюди приїжджають, щоб побути на самоті, наодинці з собою та природою – у цьому була основна задумка.
І мені хотілося б, щоб люди приїжджали саме за цим, а не для того, щоб потусити. Тільки один раз мене запитували, чи можна приїхати компанією, а так, як правило, приїжджають дівчата або пари.
Як правило, сюди приїжджають на 2 дні. Буває, на 3 чи 1. Від тих, хто тут був, ніколи не було жодних негативних відгуків, усі дуже задоволені. Вау-ефект від перебування тут не здатне передати жодне фото або відео.
Тут ти перебуваєш серед природи, слухаєш спів птахів, проводиш час із комфортом. Часто люди кажуть: вау, клас, я ще такого не бачив! Думаю, головне враження справляє енергетика цього місця.
Спа просто неба. Фото: Олена Лагно
– А що там за енергетика така?
– Тут виникає особливе відчуття. Тут дуже приємно просто бути та нічого не робити. Ця енергетика занурює людину у стан “тут і зараз”, але не так, коли штормить чи людина переживає купу емоцій. Тут дуже спокійне, приємне, мирне "тут і зараз". Незмінно з'являється почуття, що світ до тебе дуже дружелюбний.
– Ми так говоримо про мир і спокій, що забуваємо про повітряні тривоги.
- Тривог зовсім не чути, а шанси, що щось сюди прилетить, навіть уламок, близькі до нуля. Підвалу, де можна сховатися, ми не маємо, але саме місце вже приховано від світу, тому й сенсу в ньому немає.
- Ця віддаленість, напевно, позначається і на тому, наскільки складно до вас добиратися. Без свого транспорту нелегко? Та й, якщо будиночок далеко від села, можна ж заблукати?
- Заблукати складно. По суті, тут лісова зона позаду та збоку будинку. Та я пояснюю, як дістатися, по можливості організовую трансфер. Можна дістатися маршруткою до найближчого села на трасі Київ - Канів, звідси буде транспорт.
Люди мені пишуть у директ – я висилаю інструкції. Якщо їхати машиною, з певної точки GPS вже не ловить, тому інструкції люди отримують у стилі: доїдьте до цього дерева, потім поверніть праворуч. Буває, звичайно, комусь доводиться трохи поблукати у пошуках.
- А як ви справляєтеся з відключення світла? Багато хто в приватні будинки купили генератор.
- Немає світла - та й хай. Є резервуар із водою, скоро він буде на 170 літрів. Якщо немає світла, гості смажать м'ясо, "мангалять", гуляють. Люди приїжджають не для того, щоб просто сидіти в будинку. Тут можна знайти цікаві для себе місця і для відпочинку на воді. За бажання можна прогулятися до озера, пішки до нього йти десь годину.
На випадок вимкнення світла є свічки. Для «Старлінка» – батареї, які його підживлюють. Хочемо поставити витриваліші та ємніші батареї. Ну і зрозуміло, що коли досягнемо повної автономності - ціна теж буде інша.
– А чи можна жити у будиночку взимку?
– У нас є електричні батареї плюс камін. Оскільки площа будиночка маленька, каміна може вистачати. Розпалювати його потрібно в залежності від температури за бортом. Якщо морози сильні – тричі на день.
– До речі, чи вдалося завдяки оренді відбити витрачені кошти?
– Будиночок я здаю за 2555 грн на добу. Вже вдалося відбити маркетинг, виробництво контенту, збирання, якісь господарські штуки. Але для того, щоб вийти на точку повернення інвестицій, потрібно довго і нудно йти.
Я не те щоб великий підприємець. Робила дуже приблизні та альтруїстичні розрахунки. Знаю проєкти, де люди ставлять дуже високу ціну на будиночки, щоби повернути інвестиції за рік. Мені потрібно буде кілька років, щоб повернути витрачені кошти. Тому все залежить від того, що вважати заробітком.
Усередині будиночка. Фото: Олена Лагно
До речі
Місце сили
- Окремо хотілося б зупинитися на Трахтемирові, - розповідає Олена. – Його називають місцем сили: тут є сильні енергетичні місця, які добре відчувають чутливі люди. Сюди часто приїжджають, щоби помолитися, енергетично відновитися тощо. Часто люди приїжджають у такі місця, щоб про щось просити. Але найкраще приїжджати з вдячністю. З вдячністю до цього місця, до всього хорошого, що є у вашому житті. Це – першочергове.
З вдячністю результат буде кращим (швидше досягнете проханого). Та й місця сили, знаєте, не нескінченні. І вони стали там такими не лише через природні сили, а й через людський чинник. І, по суті, треба продовжувати вкладати в цю місцевість позитивну енергетику. І найпростіше, що можна зробити, – це бути вдячним.
