Після появи Центрів надання адміністративних послуг населенню – ЦНАПів – українцям стало трохи легше. Рутинна бюрократія, з якою стикається кожен, наприклад, оформлюючи документи, раніше могла довести до сказу навіть найстійкішого. Зараз все спокійніше: все, що можна автоматизувати, – автоматизували, зібрали в єдину базу і скоротили час очікування у чергах.
Але черги, від яких українці почали відвикати, знову повернулися. Наразі ЦНАПи заполонили переселенці, які займаються переоформленням державної допомоги на проживання. Цю процедуру ВПО проходять раз на пів року.
- Раніше ця допомога сплачувалася автоматично. Ось ми влітку 2022 року переїхали з Донецької області до Ужгорода, звернулися до ЦНАПу, стали ВПО, і нам було призначено допомогу від держави. Вона приходила на карту, нам нічого не треба було підтверджувати. А з минулого року запровадили зміни: треба підтверджувати статус переселенця, що ми нікуди не поїхали, що ми живі, – розповіла Коротко про переселенка Людмила Долгушко. – Новий піврічний період настав із березня, його через великий наплив відвідувачів продовжили до кінця квітня. Документи на продовження виплати допомоги люди несуть досі – дуже багато ВПО. У ЦНАПах черги, хоча усе робиться швидко. Схоже, бракує співробітників.
Крім переселенців, у ЦНАПах терпляче чекають своєї черги громадяни, які бажають зареєструвати нерухомість або обміняти посвідчення водія, оформити свідоцтво про народження або ще щось - перелік послуг ЦНАПів досить великий. Електронним чергам і екранам з цифрами-літерами, що вискакують, вже ніхто не дивується, а люди похилого віку тихенько вихваляються один перед одним, що їм вдалося записатися в електронну чергу на сайті без допомоги онуків. Незважаючи на призначений час, все одно приходять на пів години раніше, пояснюючи це залізобетонним аргументом «Ну мало що!».
"Свіжеприбулих" переселенців у ЦНАПах відрізнити від інших дуже легко: люди виглядають трохи зляканими, втомленими, в руках обов'язково буде товста папка з усіма документами – від паспортів до медичних карток.
- Часто в інтернеті доводиться читати, що людей, які виїхали із зони бойових дій чи з окупації, держслужби не можуть ідентифікувати – немає у них ID-паспорта чи "заграна" з біометрикою, ніде не фігурував у жодному реєстрі. Це, звичайно, стосується насамперед літніх клієнтів. От і беруть із собою всі документи, щоб показати, що вони громадяни України: ось свідоцтво про народження, атестати, дипломи, грамоти та інше, – розповідає співрозмовниця. – Хоча, як показала практика, співробітники ЦНАПів знаходять інформацію про людину у своїх базах швидко та без зайвих папірців. Кажуть, що кілька реєстрів уже зібрали в один, і там уже всі українці є, всі їхні електронні документи та дані.
Багато Центрів надання адміністративних послуг в Україні відкрито і по суботах, але про це знають не всі. З понеділка до п'ятниці в ЦНАПах робота кипить на повну, а ось у суботу пікове навантаження значно зменшується.
Але черги є завжди – хоч спеціалісти і працюють швидко, але рук явно не вистачає. Хтось поїхав, хтось сам став біженцем в іншій країні. Адже в основному в ЦНАПах працюють жінки, і на них випадає величезний обсяг роботи.
- У ЦНАПі Івано-Франківська до нас ставляться дуже по-доброму. Скільки разів ми приходили – жодного разу не чули, щоби хтось із співробітників підвищив голос або був роздратований, - розповідає переселенка. – Хоча люди приходять із різними проблемами – у когось документи на дім зникли, у когось помилка у договорах. Моя дочка не мала українського паспорта, не встигли оформити, коли довелося їхати. Нічого страшного, взяли свідоцтво про народження, оформили переселенські виплати, а ми вже потім і зробили паспорт, і все що треба.
Самі внутрішні переселенці сподіваються, що до кінця квітня у ЦНАПах стане вільніше – усі ВПО, кому це необхідно, подадуть заяви на продовження державних виплат і не будуть так масово йти до цієї установи.
Проте у вересні закінчиться черговий піврічний період переселенських виплат, і в Центрах надання адмінпослуг буде наступний пік навантаження.