Вступ до іноземного вишу для українців: головне – мотивація та знання мови
Сотні молодих українців, які закінчують шкільне навчання, планують продовжувати свою освіту за кордоном. Також до вступу до іноземних вишів готуються і випускники-біженці, які вже проживають за кордоном і завершують свою середню освіту в Україні дистанційно. Процес вступу до іноземних вишів відрізняється від українського, і підготовка до нього починається задовго до останнього дзвінка та випускного балу.
Краще рік почекати
В ідеалі, як кажуть українці, які вже навчаються в іноземних вишах, готуватися до вступу треба починати за рік, а краще два. І перший крок – це профорієнтація.
- Ми з мамою просто знайшли онлайн-психолога, який поганяв мене з різних тестів, ми поговорили, і він дав рекомендації, на кого мені найкраще вчитися. У мене добре з малюванням, вже є портфоліо, тому я вирішила вступати на спеціальність "архітектура", - розповіла Коротко про 18-річна українка Мілана Кречетова, яка зараз живе у Словаччині. - Але все це було минулого року, тоді ж я здавала ЗНО та пішла на мовні курси, оскільки однією з вимог мого ВНЗ (Словацький технічний університет) є наявність сертифікату про володіння мовою на рівні В1 як мінімум. Я взяла інтенсивний 2-місячний курс і додала потім річний поглиблений. Український атестат визнається у Словаччині, тож жодних додаткових іспитів до вишу я не складала. А ті, у кого атестати зникли через війну (згоріли у школі чи залишилися у зруйнованому будинку), складали тест на загальні знання. Він словацькою мовою, але багато хто впорався.
Як розповіла Мілана, за кордоном вступна кампанія починається раніше, ніж в Україні – вже у квітні випускники шкіл мають підготувати всі необхідні документи, а їхнє оформлення розпочинається у жовтні-листопаді попереднього року.
- Вступати одразу після 11-го класу рідко у кого виходить. Зазвичай після школи рік йде на вивчення мови та збирання документів. Деякі у цей період підробляють – я, наприклад, працювала офіціанткою у кафе 4 години на день, заробляла небагато, але у нас, біженців, кожна копійка на рахунку, - ділиться Мілана.
Без мови нікуди
Автономія вузів у різних країнах настільки сильна, що кожен університет чи інститут може встановлювати своїми правилами прийому та програми навчання студентів. І це теж ще один момент, через який підготовку до навчання в іноземному виші необхідно починати за рік, а краще два.
Наприклад, у багатьох школах термін навчання – не 11 років, як в Україні, а 12. І подати документи після закінчення української школи до іноземного вишу не завжди можливо – не вистачає «шкільного стажу».
Також між школою та університетом у деяких країнах існує обов'язкова проміжна ланка у вигляді підготовчих курсів, без яких зарахування до вузу неможливе. А, наприклад, у США такі курси не є обов'язковими, але бажаними, оскільки оцінки, отримані на них, працюють у плюс рейтингу студента.
Що стосується Великобританії, Австралії, Канади, Нової Зеландії, Чехії, Фінляндії та ін., то там поступати можна відразу після закінчення школи, хоча, безумовно, всі нюанси краще заздалегідь уточнити. Але найголовніше – це мова та показники знань в атестаті, тобто оцінки.
- У Канаді також визнаються українські атестати та взагалі вся система освіти, тому там можна одразу вступати на перший курс обраного вишу. Звичайно, за умови, що ваша англійська буде вищою за середню, і в інтересах випускника перейматися цим питанням заздалегідь, наприклад, скласти мовні іспити на кшталт IELTS. Також у приймальних комісіях дивляться на оцінки в атестаті, і зрозуміло, що вище оцінки – то краще. Якщо є грамоти та подяки за олімпіади чи конкурси, їх теж можна додати до пакету документів, - розповідає українська біженка в Канаді Лілія Моршинська, чия донька планує наступного року вступати до одного з вузів Торонто – університету або коледжу. – До речі, беруться до уваги документи про волонтерську діяльність, наприклад, робота у притулках, – вони дають перевагу перед іншими абітурієнтами.
Також, продовжує українка, її дочка вже спантеличила своїх українських викладачів проханням про написання рекомендаційного листа, який також пригодиться під час вступу. Плюс есе на тему вибору професії. Плюс мотиваційний лист. Плюс резюме, яке потрібно не скрізь, але часто.
Комусь апостиль, комусь - нотаріальний переклад
Чи варто говорити вкотре, що всі документи абітурієнта мають бути перекладені мовою країни майбутнього навчання та засвідчені. У різних вузах – різні вимоги: комусь буде достатньо апостильованого атестату, якийсь вуз потребуватиме звичайного перекладу документа, у деяких випадках приймальні комісії запитують нотаріально завірений переклад. У Чехії, наприклад, або у Франції деякі вузи вимагають документи не лише чеською, а й англійською мовою.
- До речі, дуже часто у приймальних комісіях просять доповнення до атестату із зазначенням не лише предметів, а й вичитаних на них годин. Цю довідку можна взяти у школі, головне, щоб на ній була печатка, – додає Мілана Кречетова. – Уточніть заздалегідь, чи потрібен у вибраний виш такий документ, щоб не бігати дарма. І головне – всі ці завірення та переклади не роблять за один день. Краще виділити два-три місяці, інакше доведеться весь свій 11-й клас присвятити документам, а не підготовці до ЗНО чи НМТ. Тому проміжний рік між школою та вузом – дуже потрібний!
Для чого потрібна виписка з годинами, відведеними на вивчення предмета? Українські студенти пояснюють: якщо в Чехії цей предмет читається більше годин, ніж в Україні, то доведеться складати вступний іспит. Якщо не вистачає знання мови, то приходити доведеться з перекладачем.
Якщо ж документи до вишу подаються за кілька місяців до закінчення 11-го класу та підсумкових оцінок ще немає – українські абітурієнти можуть додати до документів свої табелі за 8-10 класи. На їх підставі у приймальній комісії іноземного вишу вирахують середній передбачуваний підсумковий бал. Система, звичайно, не найдосконаліша, але так вже заведено. І тому «забивати» на навчання у 8-му класі, щоб узятися за нього всерйоз лише в 11-му, у цьому разі зовсім не варто.
