Коментуючи “справу Ігоря Мазепи», якого підозрюють у заволодінні землями Київської ГЕС, директор ДБР Олексій Сухачов заявив, що забудова захисної дамби електростанції загрожує техногенною катастрофою. І, на жаль, це не новина, бо природоохоронці давно б’ють на сполох.
Яке справжнє призначення дамби, чим їй шкодять елітні коттеджні містечка і що може статися, кореспондентка “Коротко Про” дізнавалась у еколога Олександра Соколенка, який понад десять років переймається цими проблемами.
- Олександре, багато говорять, що дамба Київського водосховища має суто технічне призначення. Про що саме йдеться?
- Київське водосховище – це доволі складний об’єкт. Рукотворне море розлилось фактично на рівнині. Якщо правий берег ще частково підвищений, має пагорби, то лівий знаходиться нижче за рівень води. Між Дніпром та Десною є величезна територія, що за формою нагадує трикутник, і вона розташована, умовно кажучи, під дзеркалом водосховища.
Коли будували Київську ГЕС, цей трикутник мав би піти під воду. Щоб не топити таку велику площу землі, звели лівобережну дамбу, яка протяглася від Вишгорода на північ до села Ровжі. З другого боку дамби паралельно Дніпру проклали дренажний канал. Він вбирає в себе воду, яка постійно просочується через земляний насип, і таким чином від підтоплення убезпечуються землі, які нижче рівня Київського моря. З дренажного каналу вода спадає в Дніпро.
В гідротехнічному комплексі “дамба плюс дренажний канал” є ще багато суто технічних рішень, які дозволяють відводити зайву воду. Бо рівень у Київському морі не сталий, при водопіллі вода піднімається.
- Тобто від початку свого існування дамба була просто великим насипом голої сірої землі. Як вона перетворилася на курортну зону?
- У 60-х роках минулого століття, коли збудували дамбу, її щільно засадили лісом. Це було зроблене не стільки для краси, скільки для зміцнення самої споруди. Відрощуючи коріння, дерева втримували ґрунт від розмивання.
Тоді гадки не було, що тут можна щось рубати та будувати. На асфальтованій дорозі, що через дамбу веде з правого берега на лівий, до початку 90-х років стояли знаки, що забороняли зупинку автомобілів. Бо коли одна машина зупиниться, друга, третя - буде створене зайве навантаження на земляний насип, і поступово це може призвести до його руйнування.
- Коли почалася ота скандальна забудова?
- Вся земля на дамбі знаходилася у державній власності, входила в лісовий фонд і була закріплена за «Вищедубечанським лісгоспом». Я не зупинятимуся детально на схемах, але наприкінці 90-х – початку 2000-х ці землі записали як приналежні до довколишніх сільрад і шматками почали віддавати в приватну власність.
Місце справді було ласим. З одного боку - Київське море, з другого - дренажний канал, що перетворився на мальовничу річку посеред лісу. Але є один суттєвий нюанс!
Ділянки в приватну власність роздавали посередині дамби. Не на березі каналу і не на березі водосховища. Бо за державним кадастром береги – а це 300 – 400 метрів від кромки води суцільною смугою - виділені в окрему ділянку, яка є державною власністю і не може підлягати передачі в приватні руки.
Однак люди, які отримали або скупили землі всередині дамби, протягли свої “володіння” далі, захопивши прибережну смугу. Яка їм не належала навіть за тими документами, що були незаконно, але хоч видані. Поставили паркани, понабудували причали для яхт, вітрильників, обладнали приватні пляжі. Від Вишгорода до Лебедівки увесь берег каналу закритий та забудований.
- Ці прибережні землі досі в державній власності?
- Зараз державний кадастр закритий. Але коли він був відкритий і я дивися останнього разу, то так і було.
Проблема в тім, що берег каналу обладнаний спеціальними додатковими системами переливу води. Ці системи мають моніторити і обслуговувати спеціалісти “Укргідроенерго”. А через забудови, які вважаються приватною власністю і знаходяться під охороною, інженери не мають до них доступу.
Тобто створено принаймні дві проблеми: навантаження на дамбу, яке не розраховувалося під час будівництва, і вирублений ліс.
- Тепер до головного: яка техногенна катастрофа може через оце все статись?
- Є супутниковий знімок, де видно, що на одній із ділянок, де приватна забудова, викопаний ставок. Просто посеред дамби одним хвостом майже до Дніпра, другим - майже до каналу. Дамбу фактично перерили, створивши штучну водойму, яка не включена в схему гідротехнічної споруди.
Уявімо, що пролилися аномальні зливи, сталося дуже високе водопілля. Вода через отой ставок розмиває дамбу і виходить на суходіл. Ми отримуємо ситуацію, подібну до тої, що сталася після підриву Каховської ГЕС. Лівобережні райони вздовж Дніпра підуть під воду.
- Але ж як у нас люди міркують: за десять років нічого не сталося, то й не станеться.
- Я теж на це дуже сподіваюся, але десять років - не такий великий термін, щоб говорити про випробування на витривалість. Вода – вона така: тече, промиває для себе нові проходи крізь дамбу. Цей процес постійно відбувається, і він має бути контрольований.
“Перемичка» дренажної системи Київського водосховища, яка призначена для регулювання рівня води у водосховищі. Фото: ФБ Олександра Соколенка
- Про небезпеку забудови екологи і ви особисто говорили у публічній площині з 2013 року. Була якась реакція?
- Реакції я не бачив, я бачив листування мешканців прилеглих до дамби районів, які зверталися до прокуратури, до міліції з приводу незаконних споруд і отримували відписки.
Щодо всіх елітних забудов, які ми бачимо навколо Києва, законодавство ніколи не працювало як слід. Мало б бути так: прокуратура звертається до суду про порушення заборони і скасування права на власність, суд виносить рішення про демонтаж незаконної будівлі. Я думаю, що позови все-таки були, але прокуратура їх програла. Не тому, що неграмотна, а тому що є такий сценарій: за домовленістю подається недолугий позов, і суд виносить рішення на користь власника.
- Забудовується не тільки дамба Київської ГЕС. У Козині на такій стоять котеджі.
- Так, стоять. Щоправда, в Козині географія інша, там немає такого перепаду рівня води. Дамба відділяє невелику ділянку луків, які на тій самій висоті, що й вода. Вона лише захищає місцевість від водопілля. Якщо дамба зруйнується, катастрофи не станеться. Так само як на Канівському, Кременчуцькому водосховищах, де теж є забудови, але меншою мірою.
Реально погана ситуація тільки під Києвом.
- Розраховувати, що маєтки бізнесменів, суддів, прокурорів знесуть, - утопічно. Можна хоча б відновити моніторинг стану дамби?
- Для цього треба вивільнити захоплені береги від парканів та приватних пляжів. Якщо говорити теоретично, то можна послатися на практику боротьби з незаконними МАФами.
Землекористувач, тобто “Укргідроенерго”, вручає або вішає на паркан припис у триденний термін пред’явити документи на право власності або користування цією ділянкою. Якщо вимога не виконується, викликається поліція, бульдозери - і все те вичищається. Власника повертають в межі його власності, тобто на ділянку всередині дамби. Звичайно, це часткове, але хоч якесь рішення.
Представники Офісу генпрокурора повідомили підозру у розкраданні стратегічних земель Київської ГЕС 12 особам. Ключовим фігурантом справи є засновник Concorde Capital Ігор Мазепа. Мова йде про 2,4 га, які підприємець придбав на території захисної дамби для будівництва котеджного містечка Goodlife Park.
Розслідування справи веде Державне бюро розслідувань. За версією слідства, діяла злочинна схема, за якою державні землі дрібними шматками давали в користування підставним особами, а ті згодом перепродували їх великому капіталу.
Ігоря Мазепу вважають одним із організаторів схеми. Суд взяв його під варту з альтернативою застави у 349 млн грн, однак апеляція зменшила розмір застави до 21 млн грн. Зараз Ігор Мазепа перебуває на волі.