Наразі затор біля пункту пропуску "Шегіні-Медика", за словами водіїв, розтягся на 85-90 км. 20 грудня з нього після 12 днів у черзі на заїзд в Україну вибрався далекобійник Петро Косаревич.
- Якщо ви хочете пригод, я вам настійно рекомендую поїхати до Перемишля (місто за 15 км від пункту пропуску "Шегіні-Медика"), - ділиться з KP.UA Петро Косаревич. – Там є дві колії, рондо, як поляки кажуть, і подивіться, що там відбувається.
На цих дорожних коліях, розповідають далекобійники, поліція проводить у колію (чергу) українських фур вантажівки на польських номерах.
– Ми стояли групами по 20-25 фур, – продовжує Петро Косаревич. - За годину нас мають підтягувати до кордону на пів кілометра, а може, навіть на два. Вони проводять ззаду конвоєм одну фуру – і до нас підтягують. Тобто задні не бачать, що до нас пришвартували ще одного "клієнта". Якщо бачимо – виходимо, починаємо бунтувати.
Петро запропонував колегам таке рішення – складати списки з описом 20-30 машин, які стоять спереду та ззаду, щоб виключити «лівих».
Далекобійників дратує, що пропускають польські машини в обхід черги. Найчастіше це відбувається вночі, коли багато хто спить.
– На "Медика-Шегині" вони пускають по п'ять машин на годину, – розповідає Петро. – Стоїмо в черзі з десяти фур – п'ять машин на заїзд за годину, і за годину ще п'ять. Вночі, години о третій, поліція проводить три поляки, три «бочки» ADR (небезпечний вантаж – бензин, газ і т.д. – Авт.), ставить перед нами і каже, що вуйт (місцевий цивільний начальник) чи поліцейський комісар дали листа, і вони повинні проїхати. Було, що поліція сама вдень провела «холодильник» (фура з вантажем, що швидко псується. – Авт.) до нас і поставила перед початком колії. Ми дуже сварилися, і таки вигнали його.
Фури з ADR, небезпечними вантажами, і ті ж холодильники - у пріоритеті на заїзд. Петро возить дизель, Тарас – поліетилен та метал.
– Польська економіка сама постраждає від цієї блокади, – зазначає Петро Косаревич. – Наші фури не їздять, податки не сплачуються, за дороги не сплачується, менше купується палива, менше продукції купується.
- Чому, думаєте, вони так вчепилися в Україну? – входить у розмову далекобійник Тарас Ярина. – Тому що в Україну йде багато вантажів. І тут платять. Чому вони не їдуть на Німеччину чи Словаччину? Один поляк мені пояснив – він їздив до Голландії, Німеччини, і йому досі не заплатили. "А до вас, каже, я люблю їздити - я знаю, що мені добре заплатять". Наші підприємства нормально сплачують. Чув, що у Європі немає таких заробітків – якщо поляк поїде до Німеччини, він цих грошей не заробить. У нас ринок розвинений... Вони все це бачать. Тому спеціально хочуть, щоби запровадили дозволи.
Польська блокада кордону продовжує вбивати українських далекобійників. Декілька днів тому на пункті пропуску "Корчова-Краковець" помер 38-річний чоловік. За день до цього, за словами його колег, у нього якраз народилася дитина.
– Йому стало погано, він підходив до поліції, просив викликати швидку, – розповідає KP.UA Тарас Ярина. - Він упав у машині... Швидка приїхала за годину. Це дивно для польської швидкої – я їжджу цією країною і знаю, як швидко вони гасають.
Тарас простояв у пробці на кордоні 11 днів. Каже – здоров'я після цього накульгує, хоча хлопець молодий.
- Лежиш цілодобово – потім поперек болить, спина, шия, - зазначає чоловік. – Відчуваю, що зі шлунком щось негаразд – на сухпайку постійно. Ставлять вас на дорозі, де ліс, поля, якщо закінчується вода чи їжа – тобі нема де купити. Тоді ми відчіплюємо тягач, саму фуру від причепа, та їдемо до магазину зі списками – кому що треба. Але 11-12 днів відсидіти у машині – це важко.
Протестувальників відокремлює від далекобійників бар'єр із поліції, яка й перегороджує шлях. Вони стоять за кілька кілометрів – щоб не дістали. А висловити водіям є що… Десь протестувальники є, наприклад, на "Рава-Руській", десь їхні намети стоять наче порожні.
За польськими законами, під час протестів мають забезпечити людям, на яких впливають дії протестувальників, нормальні умови, їжу. Умов немає. З їжі привозили пів літра супу, одну булочку та пляшку 0,3 л води. Але останніми днями цього вже не було. Водії у фурах сидять «на сухарях», якщо вдасться щось роздобути.
- Першого дня мене поставили в поле, другого - також, на третій день – вже біля заправки, - розповідає Петро. - Далі біля якогось села – я ходив півтора кілометра до магазину, просився туди до туалету – мене пускали. Але якщо людина у віці чи хвора - вона не йтиме далеко. Є проблема з машинами – це ж техніка. У кого вебаста (обігрівач у фурі. – Авт.) ламається – той сидить у холоді. Ідуть до іншого водія грітися… Хтось не хоче виходити з кабіни, хтось соромиться – і навіть не скаже, що йому нема чого їсти. Люди різні – одні спілкуються між собою, інші - ні.
До українських далекобійників польські колеги та взагалі поляки ставляться по-різному. Якщо вони з-під німецького кордону і ніколи в Україну не їздили – їм байдуже. А ті, що ближче до нас, кажуть далекобійники, ставляться гірше.
- У нас рації у кожній фурі, вони знають, на якому каналі ми сидимо, і лають нас по рації, - зазначає Тарас Ярина. – Але є поляки і нормальні. Скрізь є погані і хороші люди.
Наприклад, простий поліцейський із Познані, що стоїть на кордоні, особисто з'їздив в аптеку по пігулки для сусіда Петра по черзі – прихопило нирки.
Перевізники вважають, що допомогти могли б представники влади, якби вони були у місцях блокади. Можливо, допомогли б припинити спроби поляків проскочити кордон позачергово.
- Цей бардак найбільше робиться ночами, - зітхають водії. – Кожен хоче додому. Умови катастрофічні, водіїв вони мордують, дійсно, це факт.
- Треба на польській стороні виїхати серйозною бригадою і в три ряди встати, розтягнутися на кожній трасі, і щоб усе стояло, - наголошують львівські перевізники. – І з нашого боку також – зупинити тут усіх поляків. Нехай також Різдво на трасі відзначають. Це катастрофа. Людей додому не пустити на Різдво?! Діти на них чекають, дружини, батьки.
– Помічник консула, з яким я спілкувався, каже: Петре, це все політика, і не знаю, коли це закінчиться, – зазначає Петро Косаревич.
Пропозиції влади евакуювати їх із польського кордону водії не приймають.
- Як ви собі це уявляєте, як залишити потенційно небезпечний вантаж? - дивується Петро. - А що робити з фурою? Якщо піде хто додому - йому звільнятися з фірми або повертатися, і все одно забирати фуру та товар. Та сама історія з продуктами.
Ситуація на кордоні продовжує ускладнюватись. Нещодавно розблокували пункт пропуску "Ягодин-Дорогуськ" – але за п'ять годин знову закрили. Нині на кордоні стоїть близько трьох тисяч машин.
Якщо на початку блокади, яку поляки розпочали два місяці тому, колія фур розтягувалася на 25-30 км, зараз вона сягає майже сотні кілометрів. І вирішення питання поки що не видно.