Громадська організація «Культурний Клуб» за підтримки Українського культурного фонду запустила проєкт «Бакота в пошуках затопленої спадщини». Автори таким чином хочуть відновити інтерес до унікального регіону, який знищили у 1980-х під час будівництва Новодністровської ГЕС.
Бакоту називають українською Атлантидою та локацією, якої не знайдеш на мапі. Це прадавня столиця Дністровського Пониззя. Сьогодні Бакотою називають місця вздовж берега Дністра, розташовані поблизу залишків печерного Свято-Михайлівського монастиря. Ми зібрали 6 цікавих та важливих фактів про одну з найкрасивіших українських локацій.
Прадавнє село Гораївка, що в трьох кілометрах від Бакоти, віками живе поруч із Дністром. З початком будівництва Дністровської ГЕС мешканці затоплених сіл звели свої нові домівки зокрема й у Гораївці.
Сьогодні Гораївка — це не просто село з населенням лишень 400 людей, а справжнє артсело. Більшість будинків і інших об’єктів населеного пункту прикрашають мурали та розписи від різних мистецьких команд. Зокрема гораївську садибу «Дім мандрівника» розмалювали бакітськими дністровськими рослинами художники із ARTХАТА «ВиТвори».
Сьогодні «Дім мандрівника» — це відоме серед української мистецької і туристичної спільноти місце, де в неформальному середовищі збираються люди з усієї України та із закордону. Тут вони створюють нові артоб’єкти та пізнають Бакотський регіон.
На бакотських берегах є ще одна дивовижа — залишки найстарішого печерного монастиря Поділля. Свято-Михайлівський монастир розташований на висоті майже 70 метрів.
Перша згадка про нього датується 1362 роком, коли литовці прибули в Бакоту й побачили ченців у скельних печерах.
У Бакоті є три джерела цілющої води. У спеку температура води там сягає дванадцяти градусів. Як зазначають місцеві, джерела допомогли зцілитися багатьом людям, які після молитви в монастирі випили цієї води.
В рамках проєкту «Бакота в пошуках затопленої спадщини» створили низку культурних продуктів і заходів. Серед них — інтерактивний артоб’єкт на оглядовому майданчику Бакоти: кам’яні брили, кожна з яких символізує 28 затоплених сіл, із QR-кодом з інформацією про історію та культуру кожного села.
Також створили експозицію з артефактів, знайдених на узбережжі річок Дністер, Ушиця і Жван, а також під час експедиції напівпокинутими селами: світлин людей і споруд, записників, побутових речей.
Крім того, розробили сайт, де зібрали цифровий архів культурного надбання Бакоти. Там можна знайти мапу маршруту з усіма культурними об’єктами регіону, яку також видали у вигляді туристичного путівника. Також на вебплатформі є 3D-тур скельнопечерним монастирем XII століття, найдавнішою пам’яткою культових підземних споруд і поширення православ’я на Поділлі.
Цього літа 20 українських художників та музикантів відновили культурну діяльність у межах мистецької резиденції Бакота Хаб. Проєкт реалізувала Громадська Організація «Культурний Клуб» за підтримки Українського Культурного Фонду.
Запускаючи цю ініціативу її творці прагнули надати митцям час, ресурси й можливість творити в затишку без сирен і тривог, запобігти їхньому від’їзду за кордон, створивши комфортні умови для творчості в Україні, та протидіяти інформаційній і культурній складовій військової агресії рф.
Протягом двох тижнів художники й музиканти створювали роботи на тему «Мистецтво під час війни» та готували їх до презентації на виставках.
Загалом художники намалювали 8 муралів. Також було створено близько 20 живописних, графічних робіт та арт-об’єктів і 5 музичних треків, до яких відзняли відеокліпи на Бакоті.
Метеорологи відзначають, що в районі Бакоти спостерігається унікальний мікроклімат. За кліматичними показниками місцина дуже нагадує Ялту. Усе — тому, що скелі, сади та ліси захищають цю землю від холодних вітрів.
Надзвичайно теплий клімат там грунт регіону зробив його ідеальною локацією для вирощування унікальних сортів винограду. Зокрема саме тут вирощує його титулований винороб Богдан Павлій. Із винограду він створює однойменне вино «Бакота».
Підприємець, так само як і метеорологи, упевнений, що в регіоні особливі, лагідні й теплі кліматичні умови, а склад грунту нагадує кримську Алушту.