• Головна
• Суспільство

Фото: suspilne.media/Луцьк

Олександр Лозбін із передмістя Луцька передає на фронт перископи. Волонтер купив 3D-принтери, облаштував у своєму гаражі майстерню – і закипіла робота. Одні односельці привозять йому труби, інші - донатять, треті - передають інструменти.

Весь тиждень волонтер друкує деталі (коліна перископа) на 3D-принтері, а в неділю разом з другом склеює прилад. Так за тиждень вдається виготовляти від сімдесяти до ста перископів.

Завдяки Олександру ЗСУ вже отримали близько тисячі перископів. Про те, як виготовити перископ за 100 гривень у домашніх умовах і навіщо він потрібен на фронті, Олександр розповів KP.UA.

"Перископ допомагає зберегти життя військових"

Олександр Лозбін. Фото: ФБ Олександра Лозбіна

- Олександре, чому ви вирішили робити перископи? Їх замовляли військові?

- Спочатку справді військові просили. Знайомі писали: купіть нам перископи. Ми купували перископи – і передавали хлопцям.

Пізніше знайомий запропонував купити у друга 3D-принтер, щоб друкувати деталі для перископів, – звернулися до нього. Купив один принтер за 20 тисяч. Другий принтер мені купила одна жінка. Згодом у нас з'явилося вже 4 принтери.

Знайшли людей, які робитимуть нам дзеркала. Хлопці почали привозити каналізаційні труби. Докупили лише філамент (пластик для 3D-принтера. – Ред.) – стрічку, з якої все друкується, – і почали працювати.

Розповів про перископи іншим - і почалося... Стали дзвонити з Києва, волонтери просили по 100-200 перископів на роту. Пізніше мене зв'язали з командирами рот – ті почали надсилати голосові повідомлення: мовляв, хлопцям дуже потрібно.

– Навіщо ці перископи потрібні?

- Якщо людина сидить у окопі, вона висовує трубку і дивиться, що відбувається довкола. Це особливо потрібно, коли уламки летять, артилерія б'є або снайпер сидить - солдату з перископом не треба висувати голову.

Також військові оцінили перископи у вуличних боях: висовуєш трубку з вікна – бачиш, що відбувається. Чи їде якась військова техніка, чи ходять люди.

Отак військовий, може, не ризикуючи життям, оцінити ситуацію. Фото: Фото ФБ Олександра Лозбіна

– Скільки перископів ви вже передали на фронт?

– Напевно, близько 1000 штук. Спочатку у нас просили штук по 100, потім хлопці сказали не давати надто багато: коли чогось багато, це не цінується. Казали: давайте штук по п'ять.

- Чи не краще, щоб перископів було із запасом?

- Коли ворог починає крити артилерією, військові забирають із собою лише те, чого не вистачає. Все інше кидають прямо на лінії фронту: у момент обстрілу воно нікому не потрібне. Кажуть, навіть бувало, що зброю вартістю 3 мільйони кидали: коли луплять, тікають усі.

Тому нашим завданням було здешевити перископ. Зробити його не для якогось розвідника чи спецназівця, а для звичайного хлопця. Якщо він не висовуватиме голову, це допоможе врятувати йому життя.
Поступово ми вийшли на собівартість перископа – орієнтовно 100 гривень. Аналог в інтернеті можна купити за десятки тисяч гривень.

– Де ви берете деталі? Допомагає вам хтось із матеріалами?

– Із чого складається перископ? Це шматок каналізаційної труби – їх нам приносять люди, заводи передають залишки труб. Щось привозять волонтери. Раніше я казав: ми вам безкоштовно даємо перископи, а натомість знайдіть знайомих, які будуть передавати нам якісь труби. Каналізаційну "п'ятдесятку" мені завжди привозять безкоштовно.

Є хлопці, які роблять шафи-купе – у них можна взяти залишки дзеркал. Вони нарізають дзеркала розмірами 2х3 см та 10х7 см і теж дають нам безкоштовно. Єдине, що я купую – це підкладка, але вона не надто дорога.

Щодо філаменту, бувало, писав на сторінці у Facebook, що відкриваю збір, треба зібрати 10 тисяч, закупити 8 бобін. За день-два знайомі скидалися по 100, 200, 500 гривень.

- Але ж треба ще перископ пофарбувати? Теж самі робите?

- Мій сусід займається фарбуванням машин. Також він фарбує авто для ЗСУ – у нього залишається фарба.
Спочатку друкували перископи у зеленому кольорі, а зараз уже білі із чорними плямами: зима на носі. Та ж історія з маскувальними сітками. Влітку ми плели зелено-коричневі сітки, а зараз - біло-чорні.

Каналізаційні труби найчастіше дістаються безкоштовно. Фото ФБ Олександра Лозбіна

"За тиждень могли виготовити 100 перископів"

- Чи багато часу потрібно на виготовлення одного перископа?

- Друкую я переважно ночами: вдень ходжу на роботу. За ніч на двох принтерах можу роздрукувати дванадцять деталей - це на шість перископів. І так весь тиждень, а в неділю ми їх складаємо – з'єднуємо два коліна з трубою, вклеюємо дзеркала. Зібралися у вихідний – склеїли. На двох роботи десь на півтори години.

– Скільки перископів можна виготовити в домашніх умовах за тиждень?

– Близько 70 штук. Максимальна кількість перископів, яку доводилося нам робити – 100 штук. В останні два тижні я їх не робив: у мене в запасі десь штук 150-200 лежить.

– А може він працювати, як бінокль чи як підзорна труба? Щоб збільшити об'єкт спостереження?

- Можна, можливо. Але це нечасто потрібне. На нижньому коліні є спеціальна виїмка, куди кріпиться монокуляр. Вставляєш трубку, і на ній, як у біноклі, накручується "більше-менше".
Є у нас і дзеркала зі шкалою – вони створені під монокуляр. Завдяки шкалі видно, на якій відстані знаходиться об'єкт, яка у нього висота, ширина.
Хороший монокуляр коштує близько 2-3 тисяч гривень. Тому, якщо до кожного перископа ще передавати монокуляри, вийде космічна сума. Це якщо спецназівцям потрібно, вони купують. Або волонтери збирають кошти на монокуляри. Але найчастіше ми вставляємо звичайні дзеркала.

На 3D-принтері друкують "коліни" перископа. Фото: ФБ Олександра Лозбіна

Сітки розбирають миттєво та просять хімічні грілки

- Ви давно у волонтерських лавах, як ще допомагаєте фронту, окрім виготовлення перископів?

- Маскувальні сітки ми почали робити цієї весни. Для їх виготовлення використовуємо тканину, яка не мокне, не змінює ваги під час дощу або мокрого снігу. Сітки розбирають миттєво, у нас не залишається жодної у запасі. Чекаємо у черзі по 3-4 місяці основу для плетіння.

Минулої зими почали робити окопні свічки, буржуйки. Хлопці із нашого села Липини роблять класні буржуйки – маленькі, компактні, їх легко взяти одній людині в руку.

У буржуйку можна поставити окопну свічку – не обов'язково шукати дрова чи паливо. Над буржуйкою можна погріти руки, ноги, висушити шкарпетки. Їжі не звариш, а ось підігріти щось можна.

Також іноді ми влаштовуємо аукціони, розіграші, лоти - збираємо певну суму і купуємо те, що потрібно фронту.

Нині “горять” хімічні грілки: вже холодно. Їх клеять до рук, ніг, тулуба. Влітку була велика потреба у вологих серветках та одноразових душах: на фронті помитися до ладу ніде. Тож намагаємося допомагати, орієнтуючись на потреби та запити.

Зима близько. Волонтери Липини роблять буржуйки для фронту. Фото: Фото ФБ Олександра Лозбіна