Вперше ставити учнів за парти, а не саджати, у Львові спробували в 2021 році. Прислухались до Громадської організації «Дамо дітям рухатись!», яку створили активісти однієї із львівських ІТ-компаній.
Айтішники раптом почали переконувати чиновників з управління освіти, що так – і зручніше, і корисніше.
- Ну чому - раптом? У цій компанії багато молодих батьків, у мене самого – четверо дітей, і троє з них – школярі, - зазначає KP.UA один із ініціаторів нововведення та керівник проєкту з впровадження в школах парт для навчання стоячи Богдан Цюваник. – Ці молоді люди весь день працюють за комп'ютером, але більшість із них – стоячи. Їм так зручніше. І якось, ще в 2018 році, спала думка: «Нам комфортно, а діти в школі змушені сидіти по шість-вісім годин. Невже це не шкодить їхньому здоров'ю?»
Молоді батьки почали вивчати проблему – і жахнулись. Виявилося, що 80% всього часу, коли діти не сплять, вони проводять сидячи: у школі – сидять, у транспорті найчастіше – теж, обідають – сидячи, у гаджети залипають теж загалом сидячи.
Почали вивчати сайти зі статистикою. З'ясували, що за рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я мінімальна норма рухової активності на добу для дитини та підлітка становить лише одну годину. І навіть цю годину сучасні діти не набирають!
– За даними ВООЗ, 75% дітей не виконують цієї норми, а українська статистика переконує, що лише 30% дітей можуть здавати нормативи на фізкультурі без загрози здоров'ю, – ділиться Богдан Цюваник. – Проблема є у всьому світі.
На фото керівник проєкту Богдан Цюваник, вчитель, методист проєкту Наталя Маланчук, медичний консультант Ярополк Пшик, юристка Тетяна Кочірко, один із засновників Олексій Плетньов (зліва направо). Фото: ГО "Дамо дітям рухатись!"
Змінити ситуацію у Львові вирішили, не збільшуючи кількість уроків фізкультури та не ганяючи дітей палицею на стадіоні, а… поставивши в класах високі парти. Це парти-конторки – вони відрізняються від високих «трибун», за якими вчителі проводять уроки або за якими розповідають вивчений параграф чи вірш діти. Писати за трибуною контрольні та конспекти незручно, а за такою партою – зручніше, ніж сидячи. Висота парти та нахил робочої поверхні регулюється.
Цього року до трьох шкіл, де поставили високі парти два роки тому, приєдналися ще дві.
– Коли я у 2020 році спілкувався з професором Техаського університету зі США, він здивувався, що у нас досі немає високих парт у школах, адже це так важливо, – зазначає Богдан Цюваник. – На той момент у Сполучених Штатах було понад мільйон учнівських місць для навчання стоячи.
В Азербайджані, за словами співрозмовника, також державна програма рекомендує такі парти у кожному класі. Школярі у Великій Британії, Бельгії, США, Японії, Австралії в багатьох школах вже давно вчаться стоячи – відгуки лише позитивні.
У зв’язку з військовим станом громадська організація не покладає надій на місцеві бюджети. Парти стараються придбати за грантові кошти чи за підтримки гуманітарних організацій. Нещодавно кілька таких парт вирушили до ліцею у Здолбунові Рівненської області. Також зверталися ще до війни з Хмельницького, Закарпаття, Тернополя – і навіть із Маріуполя та Волновахи.
– Вчителі кажуть, що обов'язково поставлять у Маріуполі та Волновасі такі парти, коли повернуть міста та відновлять школи, – зазначає наш співрозмовник. – У Львові до п'яти шкіл незабаром приєднаються ще сім-вісім – нам вдалося виграти ще один грант і купити 120 парт для різних громад в області.
Одна з львівських шкіл, яка бере участь в експерименті вже третій рік, це школа №27. Щоправда, вчительку початкових класів, з яких було вирішено розпочати, Наталію Маланчук, довелося довго вмовляти.
- Я спочатку поставилася до цієї ідеї негативно, - розповідає вчителька, консультант Центру профрозвитку педагогічних працівників Наталія Маланчук. - Сказала, що думаю: "Це дітям точно не зайде". Але потім вирішила спробувати: поставила у своєму 4-му класі кілька таких парт – третину від загальної кількості.
То була весна 2021 року. Тільки послабили карантин, і діти почали повертатись за парти. Наталя мала рацію – четверокласникам «не зайшло». Їм нібито було важко стояти. Як не сподобалося й самій Наталії з подружкою-педагогом – за стоячими партами вони заповнювали журнали, намагаючись «розкуштувати» дивну ініціативу. Як з'ясувалося, проблема – у звичці сидіти. Тому починати ставити дітей за парти, а не садити, треба саме з перших класів.
– У перших класах це більше необхідно ще й тому, що старша школа постійно змінює кабінети, а діти у початковій нікуди, окрім музики та фізкультури, не ходять, – наголошує Богдан Цюваник.
Коли вчителька Наталія Маланчук через рік поставила за високі парти першокласників, які не мали досвіду сидіння кілька годин поспіль, – експеримент пройшов на ура.
– Жодного разу жодна дитина не сказала, що не хоче стояти, – зазначає Наталія Маланчук, яка також після цього стала амбасадором та методистом проєкту «Дамо дітям рухатися». - Це дуже ефективно – я одразу побачила результат. Це відобразилося і на навчанні дітей, і навіть на їх поставі - почали ходити рівно. Адже за партами сидять хто як хоче.
Стоячі уроки, за словами Наталії, також позитивно впливають на здатність зосередитися. Діти почали впевненіше писати контрольні.
Це не означає, що учень має стояти 45 хвилин і лише потім зможе сісти. Діти змінюють позицію кожні 15-20 хвилин. Щоб рухався кожен, потрібно, щоб у класі була хоча б третина таких парт, краще половина.
Ініціативою цікавиться дедалі більше українських шкіл – звертаються навіть із-за кордону.
- Педагоги з польського Ряшева захопилися нашою ідеєю - вони вже навіть ведуть переговори зі своєю владою, щоб поставити такі парти у школах, - зазначає Богдан Цюваник. - У дітей там ті ж проблеми, що й у нас. Ми відправили їм 30 парт і з дня на день чекаємо на результати їхніх досліджень впливу навчання стоячи на здоров'я школярів. Ми не змогли провести такі дослідження у нас, хоч і намагалися – то карантин заважав, діти вчилися вдома, потім почалася війна…
Партнером проєкту став Інститут громадського здоров'я імені О. М. Марзєєва у Києві. Тут для львівських ентузіастів розробили методологію дослідження здоров'я школярів, завдяки якій згодом вдалося б підтвердити (або спростувати) ефективність такого підходу. У двох медичних центрах, з якими розпочали співпрацю в рамках проєкту, провели скринінг здоров'я школярів на початку експерименту. Але продовжити його не змогли.
– Ми спираємось на 68 іноземних досліджень, що є достатнім доказом і для управління освіти, яке всіляко підтримувало нашу ініціативу, – зазначає Богдан Цюваник. – В законодавстві передбачена можливість використання парт для навчання стоячи, а отже – можна розвивати проєкт. Тим більше є підтвердження, що це працює. Доведено, що високі парти допомагають подолати проблему низької рухової активності у дітей, а також покращують когнітивні функції, ментальне здоров'я, концентрацію уваги та пам’ять.
Через рік такого навчання з перервами на дистанційне посипалися позитивні відгуки від вчителів, батьків та, головне, від самих дітей.
- Батьки спочатку дзвонили: «Що ви зробили з моїм Петриком чи Марічкою? Вони тепер сидячи не хочуть вчитися – стоять із книжкою за полицею чи перед сервантом», - усміхається Богдан Цюваник. – Отже, стоячи навчатися дітям справді зручніше. Усі вчителі також в один голос кажуть, що так набагато краще.
Програма комплексного розвитку школяра, яку впроваджують за допомогою проєкту «Дамо дітям рухатись!», також передбачає застосування в школах тренажерів для зорової гімнастики, шведські стінки, масажні килимки та інше. Але парти – це головне.