Досвід Ізраїлю: укриття у квартирі, в установах, на зупинках і навіть переносні
Загибелі трьох людей – двох жінок та дитини – від уламків ворожої ракети в Києві могло б і не бути, якби вони змогли вчасно добігти до укриття, якби укриття було відкрите… Через півтора роки після повномасштабного вторгнення та регулярних обстрілів у нас так і не налагоджено систему укриттів, куди можна швидко добігти і сховатися від атак. І в цьому плані найкраще звернути увагу на Ізраїль.
Ізраїль давно став прикладом того, як можна жити в умовах ракетного обстрілу, вибухів та інших спроб нападу з боку запеклих сусідів по кордону. KP.UA дізнавалася, як влаштовано систему цивільної оборони та безпеки в Ізраїлі.
Змалечку
Ця система побудована ще в 50-х роках, постійно доопрацьовується і працює як годинник. Вона розбита на кілька умовних секторів контролю: один відповідає за безпеку під час бомбардування або ракетного обстрілу, інший - під час підривів автомобілів, будівель або смертників, третій спрямований на запобігання викрадення літаків тощо. Все це взаємодіє, доповнює та замінює один одного у разі потреби.
Всі (!) сусіди Ізраїлю мають до нього претензії – і Західний берег річки Йордан, і сектор Газа, і Ліван, і Сирія, і Єгипет, не кажучи вже про Ірак. Ізраїльтяни практично і теоретично з дитинства осягають науку виживати не лише під час обстрілів, а й у разі хімічної, біологічної чи ядерної атаки (усім цим, до речі, загрожує Ірак).
За цивільну оборону в країні відповідають усі – не лише Національне управління з НС, а й армійське командування тилу, а також управління надзвичайної економіки (в Ізраїлі його називають скорочено «Мелах»), команди із пізнання жертв стихійних та інших лих (скорочено ZAKA) та інші.
Також в Ізраїлі розроблено кілька правових режимів, які набирають чинності під час надзвичайного стану, стихійного лиха чи війни. Наприклад, режим надзвичайної економіки покликаний не допустити перерви у діяльності життєво важливих підприємств під час НС, тому дозволяє наймати додаткових працівників для служб екстреної допомоги, до місцевих органів влади, для постачання продуктів харчування та обладнання, для забезпечення зв'язку.
Ще раз повторимося: всі ці та інші основи безпеки жителі Ізраїлю вивчають із дитсадкового віку.
- Якщо дорослий може якось забаритися, наприклад, почувши сирену, то діти реагують дуже швидко. Коли іноземець заперечує, мовляв, можна не бігти в укриття, а перечекати тривогу у будинку, то вже не всі діти його розуміють. Як це так, «нікуди не бігти», адже можна загинути? – каже мешканка Ізраїлю Рахель Гольдман. – У кожному місті люди чітко знають, скільки мають часу, щоб добігти до укриття у разі ракетного обстрілу. У Сдероті чи Кірьят-Шмона, які розташовані близько до кордону із сектором Газа та Лівії, це 15 секунд або менше, в Ашкелоні – 30 секунд, в Єрусалимі чи Тель-Авіві – це півтори хвилини, в Ейлаті – 3 хвилини.
Бомбопритулок у Холоні. Фото: особистий архів Рахель Гольдман
Мамад та міклад
З 1951 року згідно із законом про цивільну оборону всі житлові будинки та промислові будівлі в Ізраїлі повинні мати бомбосховища. Як варіант - будівлі можуть спільно використовувати одне укриття. Без сховищ не беруться в експлуатацію новобудови, а останнім часом будівельні нормативи вимагають обладнання в квартирах спеціальних захищених кімнат з армованого бетону, які називаються мамад.
- Я знаю, що мамади були не завжди - вони з'явилися років 30-40 тому, коли Ізраїль серйозно побоювався хімічної зброї, яку могли б застосувати деякі наші "сусіди". І вуличні, підземні бомбосховища для цього не підходили, бо до них треба добігти, а якщо по нас ударять отруйними газами, то часу для переміщення просто не буде. Вигадали робити залізобетонні кімнати в квартирах, іноді – з окремим входом, щоб можна було швидко з інших кімнат перебігти до мамаду. У нас у мамаді завжди стоїть вода, лежать матраци, ми там тримаємо запас сухих перекусів, книжки, ігри для дітей, аптечки, лежать копії документів, гроші, свічки та інше, – розповідає наша співрозмовниця.
У деяких будинках облаштовують мамак – це спеціальне приміщення на поверсі для кількох квартир, а в закладах такі кімнати називаються маман. Бомбосховища у підвалах будинків та на вулицях біля громадських будівель – міклади.
Укриття-«гусениці»
До обладнання вуличних укриттів в Ізраїлі ставляться більш ніж відповідально, хоча ізраїльтяни постійно дорікають владі, що їх могло бути і більше. У прикордонних до небезпечних районів містах встановлено десятки укріплених автобусних зупинок після того як міністерство оборони Ізраїлю проаналізувало статистику смертей і поранень під час ракетних обстрілів і дійшло висновку: більшість травм різного ступеня тяжкості були спричинені осколковими пораненнями жертв на вулиці. Такі зупинки є, наприклад, у Сдероті. У багатьох містах над школами облаштовано арочні навіси, про доцільність яких почалися суперечки після того, як у 2009 році одна з ракет «Град» пробила зміцнення школи в Ашкелоні.
- Кілька років тому у містах почали будувати дитячі майданчики із спеціальними бетонними тунелями-укриттями. Їх забарвили під гусениць, і це водночас і елемент майданчика, і укриття. Діти знають, що вони можуть забігти до «гусениці», якщо почують сирену, – продовжує розповідь співрозмовниця.
Укриття мигунит у Беер-Шеві. Фото: Особистий архів Рахель Гольдман
Купи собі мігуніт
Переносні бомбосховища - мігуніти - користуються величезною популярністю в Ізраїлі. Мігуніти встановлюють там, де мало мікладів та біля зупинок громадського транспорту. Мігуніит – це куб із бетонних плит (з якісного бетону марки В30), в якому є два незакриті виходи – тобто в нього можна легко забігти, перечекати атаку та падіння уламків, а потім вийти. Щоправда, стовідсоткової гарантії мігуніти не дають – вже не раз розповідалося, що уламки збитих ракет залітають у отвори мігуніту та ранять людей. Втім, цю краще ніж нічого.
Такий укриття можна навіть купити та поставити у себе у дворі. Його вартість починається від 35 000 шекелів (9300 доларів) за середньої зарплати в країні близько 12 000 шекелів (3200 доларів). Численні компанії пропонують або готові привезти вже виготовлений мігуніт або побудувати його там, де вкаже замовник. У комплектацію входять вибухозахищені двері, невелике вікно, кілька розеток. Попит є, пропозиція також.
- Звичайно, частина Ізраїлю, віддалена від кордонів, не знає, що таке повітряна тривога, і вони не мають потреби знати адреси сховищ. На вулицях навіть у Тель-Авіві, не кажучи вже про маленькі міста, немає вказівників на укриття. Тож якщо хтось приїхав у місто і почув сирену « Цева Адом », то йому треба орієнтуватися на інших людей, куди вони йдуть – і йти за ними, – додає ізраїльтянка. – У нас є програми на мобільних телефонах, де теж звучить «Цева Адом» та є адреси схованок поблизу. Але треба уточнити: сирена звучить окремими районами, іноді на півночі міста не чують, що вона на півдні. Просто щоб даремно не турбувати мешканців, щоб усі не мчали в укриття, не було тисняви, падінь та переломів.
