• Головна
• Суспільство

Фото: migrantmedia.ru

Днями Міжнародна правозахисна організація UnMode передала до Генеральної прокуратури України 15 заяв від колишніх ув'язнених українських в'язниць. Ці документи мають консолідувати із 14 схожими заявами, за якими вже відкрито провадження.

Восени минулого року лише з Херсонської області окупанти силою вивезли близько 2500 ув'язнених – це офіційно названа, але орієнтовна цифра. За іншими джерелами, кількість депортованих може досягати 3500. Вийти на волю і повернутися на батьківщину поки що вдалося одиницям. Через що довелося пройти цим людям, дізнавалася KP.UA

По етапу через Крим

На початку листопада, коли росіяни готувалися до відступу з правого берега Дніпра, в'язнів Північної виправної колонії до Херсона перевезли у Генічеськ – колонію №7. Сюди ж доправили ув'язнених ще із трьох в'язниць. Камери "сімки" переповнилися так, що спати доводилося по черзі. Але це було лише початком випробувань.

Олег Цвілий багато років займається захистом прав ув'язнених. Фото: facebook.com/OlehTsviliy

- 21 листопада нас раптово повезли до Криму. Нічого не пояснювали, нічого не дозволяли обговорювати, сповістити рідних не дозволили. Я був у першому етапі. Дорога до Сімферополя зайняла 15 годин, за цей час конвоїри не дали нам навіть води, – згадує Микола Ф., один із колишніх в'язнів.

У Сімферополі тюремники зустріли український етап лайками та кулаками.

- Били всіх, мені ще пощастило відбутися розбитим у кров обличчям. Я бачив мужиків, які свідомість втрачали від болю. Найбільше діставалося тим, у кого на тілі знаходили татуювання із українською символікою.

«Відпочинок» у Сімферополі тривав кілька годин. В'язнів знову завантажили в автобуси та повезли до Росії.

– Голопристаньська «сімка» – це колонія для хворих на туберкульоз, у багатьох він поєднується з ВІЛ. Очевидці кажуть, що не всі в'язні перенесли дорогу, але скільки померло у дорозі, ми не можемо знати, – каже голова правління громадської організації «Захист ув'язнених України» Олег Цвілий. – Ті хворі на туберкульоз, хто вижив, у російських колоніях формально були відправлені на обстеження, а це означає, що їм довелося переривати на місяць – півтора лікування, і хвороба переходила у гостру стадію. Якщо в Україні ув'язненим давали хороші препарати, то у російських в'язницях – найпримітивніші. Один хлопець, якого нам вдалося повернути, - Роман А. із Черкас був у такому стані, що у росіяни навіть побоялися поміщати його до ЦТУІГу.

Насильно порушив правила

ЦТУІГ – це окреме коло пекла. Абревіатура розшифровується як Центр тимчасового утримання іноземних громадян, сюди поміщають порушників міграційного законодавства. Для українців ЦТУІГ стає в'язницею після в'язниці.

- Ми не знали, навіщо нас привезли до Росії, боялися, що відправлять кудись на копальні чи ще гірше – до «Вагнера». Але в грудні термін мого ув'язнення минув, і мені сказали, що можу бути вільним. Щоправда, український паспорт відмовились віддати. Чому не дали, я зрозумів, коли вийшов за ворота колонії у Краснодарському краї, – розповідає Микола.

Біля воріт його підхопили під руки і повели до ЦТУІГ, звинувативши в незаконному перебуванні на території Росії. І не важливо, що людина була привезена в країну без її волі – під дулами автоматів. Суди штампують рішення щодо українців, як роботи, - 2000 рублів штрафу та депортація.

Але депортація означає негайне видворення до зарубіжних країн РФ. У ЦТУІГ можуть тримати, скільки захочуть, без пояснень причин та наслідків. Колишній ув'язнений Андрій Артем'єв провів у такому центрі в Тольятті понад 7 місяців без медичної допомоги, хоча мав цілий комплекс хвороб, ускладнених ВІЛ. Не допомогло навіть голодування. Вирватися з центру українцю вдалося лише за допомогою правозахисників з UnMode, які домоглися спеціального припису Артем'єву від Комітету з прав людини ООН.

Нашому співрозмовнику також допомогли волонтери UnMode. РФ він залишив через кордон із Грузією. В Україну добирався через Туреччину та Молдову.

- ЦТУІГ - це та ж в'язниця, умови утримання камерні. Єдина відмінність - там дозволено телефонний зв'язок. Так я зміг зв'язатися з рідними та правозахисниками, – розповідає наш співрозмовник.

За словами Олега Цвілого, у Росії є чотири центри для утримання іноземців, куди поміщають українців, які відбули тюремні терміни. За попередньою оцінкою, зараз там можуть бути близько 200 наших співгромадян.

- У ЦТУІГ відправляють тих, хто відмовився взяти російський паспорт. Тому я всім говорю: беріть… ​​Повернетеся в Україну – порвете на шматки, але зможете дістатися додому коротшим шляхом.

На Сумщині є пункт пропуску, через який проводиться обмін полоненими. «Захист ув'язнених України» та наш омбудсмен Дмитро Лубинець мають домовленості з українськими прикордонниками, що КПП зможуть переходити і колишні в'язні – неважливо, з якими паспортами, навіть без документів.

- Нам тільки потрібно, щоб людину туди доставили, а ми її приймемо, надамо допомогу, - каже Олег Цвілий. – Але за весь час вдалося переправити через Суми лише трохи більше десятка людей. Усі листи, написані на адресу Москалькової (російський омбудсмен. – Ред.), залишаються без реакції.

Російські правозахисники з UnMode, за всієї нашої поваги за допомогу та підтримку, яку вони надають українцям, що потрапили в біду, воліють переправляти колишніх в'язнів через Грузію.

Міжнародна команда UnMode. Фото: facebook.com/UnModeCommunityMove

Навіщо вони це роблять

Навіщо росіянам українські в'язні - певного пояснення немає. Фактичну депортацію з України окупанти подають як евакуацію з небезпечних районів, хоча цинічна історія із ЦТУІГ із головою видає лукавство.

За однією з версій, у звільнених від людей колоніях на окупованих територіях росіяни влаштували військові бази. За іншою – українських ув'язнених тримають як заручників, хоча в обміні полоненими вони поки що не беруть участі. Є також версія, що ті, чий строк ще не добіг кінця, будуть використані як рабсила. На сторінці UnMode у фейсбуці є інформація про те, що близько сотні вивезених з України ув'язнених планують етапувати назад до окупованого Генічеська.

- За словами самих хлопців, їм повідомили про майбутні масштабні будівельні роботи. Водночас ні нам, ні українським ув'язненим адміністрація ІЧ не говорить, на якій підставі та в якому правовому статусі відбувається таке “етапування”. Інформацію про формування подібних “етапів” ми отримуємо від своїх контактних осіб у низці інших виправних установ, - кажуть в організації.

Олег Цвілий розповідає, що групу ув'язнених із колонії-поселення на Херсонщині росіяни не стали вивозити до себе, а перевезли до Генічеська, щоб використати на будівництві нової в'язниці в районі Чонгара. Правозахисник вважає, що її в'язнів можуть виставити як живий щит під час українського контрнаступу.

- Також не секрет, що українським ув'язненим пропонують взяти до рук зброю проти своїх чи копати окопи на лінії фронту, збирати трупи в обмін на волю, - каже Олег Цвілий.

А доведіть, що це він!

Шлях через Грузію та треті країни довгий і дуже дорогий. Не всі, хто здобув свободу завдяки UnMode, поспішають повернутися. А Олег Цвілий упевнений, що нам потрібно повернути якнайбільше людей, тому що вони – постраждалі від військових злочинів, і їхні свідчення будуть цінними у Міжнародному суді.

Але є ще одна проблема: у тих, хто вирвався з ЦТУІГ, не завжди є документи. Або не віддали паспорти, або їх просто не було.

– Разом із ув'язненими росіяни вивезли їхні особисті справи, але не у кожному був паспорт. Як з'ясувалося, нерідко документ залишається у слідчого – це як наслідок нашої безладності, - каже Олег Цвілий.

Завдяки сильній групі грузинських волонтерів UnMode там проблему перетину кордону для українців без паспорта вдається вирішити. Але повернутися додому людина не може. Для цього у Посольстві України у Грузії треба оформити так званий «білий паспорт» – посвідчення особи на повернення в Україну. Документ дійсний протягом місяця, що дозволяє перетинати кордони в Європі та український кордон.

Але...

– Міграційна служба відмовляє у видачі таких документів. Мовляв, не встановлено особу. До безглуздя доходить: ось вирок суду - значить, суд встановив особу. А чиновники кажуть: чим доведете, що ця ось особа є саме та особа? – обурюється Олег Цвілий. – Доводиться боротися із бюрократами через суди.

Це ще одне пекельне коло, але хоча б на волі.

Група звільнених із ЦТУІГ українців на КП «Ларс». У Грузії для них вже приготовлено нічліг, продукти, медичне та юридичне забезпечення. Фото: facebook.com/UnModeCommunityMove

Питання ребром

Чи могли евакуювати у перші дні війни?

У листопаді минулого року в коментарях « Німецькій хвилі » заступник міністра юстиції Олена Висоцька сказала, що до евакуації виправних установ готувалися, але не чекали на такий широкий фронт. Рішення, мовляв, мали приймати військово-цивільні адміністрації, виконувати їх – Нацгвардія. У разі наступу російських військ задіяти відразу кілька відомств на вирішення питання було складно.

- Можна було хоч щось зробити, - упевнений Олег Цвілий. - Вдатися до альтернативних заходів. Наприклад, відпустити учасників АТО, які перебувають у колонії, тому що росіяни потім їх шукали, а адміністрації колоній здавали таких людей. Можна було випустити на волю жінок. Але чиновники займалися евакуацією самих себе та своїх пріоритетів.

Правозахисник наводить приклад начальника однієї із виправних установ у Миколаївській області, який благополучно евакуював великий свинарник, який знаходився при колонії. А люди лишилися.