Смерть за кордоном: як перевезти тіло померлого на батьківщину
Раніше заробітчанство, а нині війна – ось основні дві причини, через які українці вимушені покидати свої домівки і родини і їхати за кордон шукати кращої долі. Та, на жаль, ситуації трапляються різні, і іноді трапляється найгірше - люди, перебуваючи за кордоном, помирають. В такому випадку постає питання: а як діяти далі?
Що робити, якщо ваша близька людина померла за кордоном? Куди звертатись? Яких помилок не допускати? І, як би це дико не звучало, як зберегти свій гаманець від зайвих витрат?
Засновник і директор Міжнародного похоронного бюро Funeralia Олег Мілінський розповів про специфіку роботи такого виду послуг.
Якщо гроші є, проблем немає
- Останніми роками ми навчились все робити так, що родичі нам підписують всього один документ. І більше їм робити не треба нічого. Ми самі всім займаємося. Як і що робити – це не проблема. Проблема зараз - люди не мають грошей. Рік тому, до війни, більшість, кого ми перевозили, - це були заробітчани. А цього року – біженці. І це дві великі різниці. Бо заробітчанин поїхав фізично здоровий - заробляти. І кошти там були. А тепер, коли помирають біженці, то існує величезна проблема безгрошів’я, бо люди, зазвичай, їдуть у багаті країни, а там це коштує страшенно дорого, - каже Олег Мілінський.
Захист, який надають українським громадянам за кордоном, може покривати вартість їжі або тимчасового житла, чи навіть лікування. Але аж ніяк не послуг з перевезення тіла, якщо раптом станеться найгірше – на смерть грошей не дає жодна держава. Тому Олег радить купувати хоча б добровільні страховки в Україні.
- Згідно з міжнародним законодавством, якщо громадянин іноземної держави помирає на території іншої держави, то органи влади цієї мають повідомити консульство держави, громадянином якої був померлий, - говорить Олег Мілінський. - Та на практиці часто буває таке, що не повідомляють. І родичі дізнаються про смерть близької людини за тиждень-два. А іноді і ще довше. І коли люди про це дізнаються, то достатньо зв’язатись з похоронним бюро і все – там знають, що робити у такій ситуації. Але це за умови, якщо гроші є. Питання - а що робити, якщо грошей немає?
Що робити, якщо грошей немає?
- Місцева влада ховає за свій рахунок, якщо у вас немає коштів на все це. Ну от, наприклад, у Франції, уявіть собі, доба зберігання тіла у морзі коштує 80-100 євро. Тобто 100 євро доба при тому, що виготовлення документів там триває 2-3 тижні. І тільки за морг люди мають сплатити до 2 тисяч євро. Якщо вони не в змозі це зробити, тоді місцева влада хоронить на місці, у всіх країнах без винятку, - каже наш співрозмовник.
Дуже рідко буває так, що за гроші місцевої влади тіло можуть перевезти в Україну, якщо у родичів немає коштів. Це поодинокі випадки, і вони стали реальними лише через те, що в Україні війна. І за кордоном до цього ставляться з максимальним розумінням реалій, що склались у українців.
- Нещодавно був такий випадок у Данії. І зараз ще у Франції так намагаються зробити родичі. В таких ситуаціях звертаються до місцевої влади, і вже там вирішують, дадуть кошти чи ні. І це дуже велика рідкість, це навіть не 10 відсотків, це значно менше, - каже Олег Мілінський.
Дуже складна ситуація з дітками, які були вивезені у Європу для лікування через те, що багато лікарень на сході було розбомблено. Багатьох з цих дітей західні клініки взяли на лікування безкоштовно. Найчастіше ці діти - онкохворі. І, на жаль, інколи дітки помирають. А у батьків може не виявитись коштів на перевезення. У таких критичних випадках Червоний Хрест або "Карітас" деяких країн міг би допомогти. Міг би – але допомагає далеко не завжди. Весь цей тягар все одно падає на плечі родини.
- Ціни на послугу перевезення померлого дуже сильно коливаються в залежності від того, з якої країни людину вивозять. Якщо тіло у Голландії чи Франції – це одна ціна. Якщо це Румунія, Польща, Словакія, Угорщина – це інша ціна. З сусідніх країн перевезення тіла в Україну коштує близько 2000 євро. Якщо це Туреччина, Італія, Голландія, Прибалтика - до 3000 євро. І є дуже дорогі країни – Франція, Німеччина, Норвегія і Фінляндія. Там вартість послуги буде понад 3000 євро, - говорить наш співрозмовник.
Кремація дешевше і набирає популярності
Звідки найчастіше везуть померлих українців? Набагато частіше, ніж з інших країн - із Польщі.
- Можна корелювати кількість померлих з кількістю біженців, яких прийняла та чи інша держава. Якщо у Румунії - 100 тисяч біженців, то у Польщі - 2 мільйони. І це різниця у 20 разів. Відповідною вона буде і у випадках, коли треба перевозити тіло померлого в Україну, - говорить директор Міжнародного похоронного бюро Funeralia.
Як зробити цю процедуру дешевшою? Можна вдатися до кремації. Ця послуга зараз набирає популярності через свою відносну дешевизну.
- Стосовно кремації, то урну з прахом з Польщі можна отримати за 900 євро – це значно дешевше, ніж перевезення тіла родича. До ковіду, грубо кажучи, практично 100% перевезень в Україну – це було тіло у труні. Коли стався ковід, почалось багато проблем по регуляції цього процесу. З того моменту стало багато кремацій. А після початку війни біля 40% - це кремації. Війна і ковід змінили статистику перевезення у труні зі 100 до 60 відсотків, - каже Олег Мілінський.
Порада
Дуже часто, коли люди дізнаються про смерть свого родича, вони впадають у тяжкий морально-психологічний стан. Через це люди вважають за важливе одразу виїхати за тілом свого родича до країни, де його не стало. Та це є помилкою, яка призводить до серйозних фінансових втрат.
- Часто родичі дізнаються, що хтось помер, і одразу їдуть. Телефонують мені і кажуть - «ми їдемо». Приїжджають, приміром, у Париж зі своєю машиною і труною, яка навіть не підходить. І три тижні сидять зі мною на зв’язку, не знають, що їм робити і як бути. А тіло забрати не можна, бо не вистачає якогось папірця чи ще не зроблений розтин, чи не віддає прокуратура. І виходить, що люди повертаються з Парижа за три тижні, витративши купу грошей і нічого не зробивши. Потім дзвонять вже нам і просять допомогти. Дуже шкода, що люди так втрачають великі кошти. Тож краще одразу звернутись до спеціалістів, - зазначає Олег Мілінський.
