Мешканці Часова Яру: Звичайних міських звуків давно немає, тільки канонада та вибухи
Про містечко Часів Яр під Бахмутом на Донеччині мало знають навіть самі донеччани. Тут народився Йосип Кобзон і тут робили непогані мікроавтобуси «Рута» плюс працював вогнетривкий комбінат – ось, власне, і все, що могли розповісти про Часів Яр краєзнавці. Зараз Часів Яр увійшов у зведення з фронту як чергова гаряча точка України.
Вбили одним пострілом 48 людей
Втім, ні, не зараз. Влітку про Часів Яр писали навіть світові ЗМІ. Пізно ввечері 9 липня російські бойовики завдали ракетного удару по двох житлових будинках, заявивши згодом, що «високоточно» розбили командний пункт ЗСУ, потім – що потрапили до «ангару з американськими 155-мм гаубицями М777», а ще через деякий час – що так, вдарили по житлових будинках, але там мешкали лише українські військовослужбовці.
Поки російські масмедіа вкотре брехали і викручувалися, рятувальники витягли з-під завалів 48 осіб – переважно пенсійного віку та одну 9-річну дитину. І двох військовослужбовців ЗСУ, які, на жаль, мали у цих будинках постійне місце проживання.
Якщо хтось думав, що російські рупори пропаганди прикусили язик, то ні – терор триває й досі. Скільки людей з 12-тисячного населення залишилося у Часів Ярі – точно невідомо, практично всі городяни днюють і ночують у підвалах та льохах, не в змозі вийти на вулицю. Звуки вибухів та пострілів не змовкають тут ні на хвилину, снаряди летять у житлові будинки без розбору. В основному, дістається багатоповерхівкам, тому частина населення, що залишилася, сховалася в приватному секторі. Лінія фронту проходить лише за кілька кілометрів від меж міста.
Такий вигляд має житловий будинок. Фото: t.me/itsdonetsk
«Бойовикам головне - зайти та відзняти свої «тіктоки»
До Бахмута, який став кісткою у горлі для російських окупантів, від Часів Яру всього кілометрів вісім. Саме цією дорогою евакуювалися місцеві, по ній волонтери ще привозять продукти і медикаменти тим, які залишилися в місті, які не хочуть залишати рідні стіни, проте ситуація може змінитися будь-якої хвилини. Росіяни вже заявляють, що «ось-ось» - і дорогу буде взято ними під контроль, і постачання української армії різко припиниться. Відповідно, Бахмут потрапить у повне оточення, і наступ українських військ стане неможливим. Щоправда, бойовики не говорять про невеликий нюанс: ніхто просто так не віддаватиме їм ні Бахмут, ні Часів Яр.
– Але вони це розуміють, тому використовують тактику випаленої землі. Яке «визволення», якщо вони знищують все? Їм головне зайти і відзвітувати, відзняти чергові «тіктоки», що, мовляв, зайшли та «звільнили». А те, що навколо руїни і людей немає – так не треба на це звертати уваги, – розповідає мешканка Краматорська Алла Миронова. До останнього моменту вона зв'язувалася зі своїми родичами, що залишилися в місті, але вже тиждень не може зателефонувати їм.
- Зв'язку немає або глушать, мої дядько та тітка живуть на Дніпровській вулиці, де вони зараз, я не знаю. Якби їх вивезли до Бахмута, вони б зв'язалися зі мною. Можливо, вони перебралися до приватних будинків, адже у них не було у будинку електрики та води, – каже Алла.
Обстріляна школа. Фото: t.me/cchasov_yar/
Виходять лише по воду та за гуманітаркою
За її словами, місцеві жителі у Часів Яру зараз перебувають в інформаційному вакуумі, крім тих, хто спілкується з волонтерами і знає, як справи. Є сім'ї, які відмовляються виїжджати, навіть незважаючи на наявність маленьких дітей – бояться, що будинки розіб'ють чи розмародерять.
- По кілька сімей збираються у когось в одному самому міцному та великому будинку і так зимують. Напевно, сподіваються, що Часів Яр не здадуть. Або що зайдуть російські війська і одразу настане чудове життя. Я не розумію, чому вони не їдуть, чому не бережуть життя своїх дітей, – дивується співрозмовниця.
Жителі, які виїхали з міста, пояснюють: не всім є куди вибиратися. Тому вважають за краще до останнього перебувати там, де і стіни допомагають.
- Сидять по хатах, коли виходять, то тільки води з колонки набрати та за гуманітаркою. І все швидко-швидко, бо стрілянина та "прильоти" постійні. Ринок не працює, магазини не працюють, що там робити на вулиці? - каже колишній житель Бахмута Олександр Сєрський, у якого у Часів Ярі залишилися друзі. – Там не життя, а квест із виживання. Все так само, як було у 2014-му і пізніше у деяких містах та селах регіону. Моя сестра 2016-го виїхала з села Курдюмівка, це тут неподалік Бахмута, зараз воно окуповане. Так от тоді, сім років тому, вони жили так само: поряд йшли бої, стріляло страшно, а люди готували на вогнищах, була гуманітарна допомога, бо Курдюмівку не окупували, але сильно обстрілювали. Так само стояли будинки без дахів і вікон, люди похилого віку жили в літніх кухнях і сарайчиках, де замість даху була плівка або шматки фанери. Ось зараз у Часів Ярі все так само.
Наслідки нічного прильоту у приватний сектор. Фото: t.me/cchasov_yar/
Зимовий вітер ганяє пустельними вулицями колись затишного містечка Часів Яр, скрізь залишки снігу та бруду, у повітрі гуде від вибухів. Звичайних звуків міста тут давно вже немає, як і життя. Гаряча точка на карті України скоро стане ще однією чорною плямою – навряд чи тут у найближчому майбутньому відродиться життя, і навряд чи хтось згадає, що саме тут народився співак Йосип Кобзон, який глибоко симпатизував бойовикам невизнаної «Донецької народної республіки». До речі, якщо Краматорськ і Слов'янськ ще у 2015 році прибрали ім'я Кобзона зі списку своїх почесних громадян, то Часів Яр чи то не встиг, чи то не захотів це зробити. Що ж, російські війська майже стерли з лиця землі батьківщину свого кумира 60-70-х років. Втім, їх не зупинили і церкви Святогір'я, які росіяни руйнували особливо жваво, що вже говорити про якихось кобзонів.
