21 травня
Завантажити ще

У німецькому танковому «звіринці» «Леопарди» прижилися лише з третьої спроби

У німецькому танковому «звіринці» «Леопарди» прижилися лише з третьої спроби
Фото: bundeswehr.de

Україна чекає від партнерів важкі танки. Багато та різних. І, так, ми справді віримо – вони допоможуть країні бути сильнішими на фронті, стануть щитом та вбережуть сотні життів наших солдатів, зможуть виступити вирішальним чинником у цій війні. Ми – віримо, противник же відверто боїться появи на передовій саме цього виду зброї. І серед усього майбутнього потенціалу зброї найгрізнішим і найнебезпечнішим для себе вважає німецькі «Леопарди». Адже не випадково їх називають за сукупністю тактико-технічних характеристик найкращими у світі. Загалом чекаємо з нетерпінням. І не лише символічний макет, привезений у подарунок німецьким міністром оборони Пісторіусом, а кілька рот 60-тонних махін завдовжки під десять метрів та заввишки три метри.

Поки ж західні партнери збирають у дорогу «залізний десант» для України, KP.UA знайомилася з «Леопардами» ближче і, розбираючись в історичних питаннях про німецький «танковий звіринець», намагалася зрозуміти, чому танкам давали імена тварин і яке місце в цій лінійці займав та займає основний бойовий танк третього покоління «Леопард-2», що перебуває на озброєнні у 19 арміях світу.

Хижак повинен полювати

Традиція давати імена звірів бойовій техніці (і не всій поспіль, а найбільш небезпечній та боєздатній) з'явилася в Німеччині під час розквіту танкової промисловості, що випала на середину 30-х років. До цього на озброєнні було всього 4 види танків, і розділяти їх на окремі категорії і тим більше давати імена нікому і на думку не спадало. Кожен знав, що таке Panzerkampfwagen (броньована машина), до назви, залежно від модифікації, могли додаватися ще літери, наприклад Ausf «А» (модифікація «А»), але тим, хто розумівся на техніці, доповнення не потрібні. І так все було зрозуміло.

Складніше стало розібратися після того, як конвеєр танкобудування почав видавати нові моделі броньованих машин. Тут уже потрібні були пояснення та додаткові імена. Зупинились на назвах тварин.

По-перше, назва характеризувала особливості того чи іншого танка. «Тигр» - той, що підкрадається, готовий до стрімкої смертоносної атаки. «Рись» – обережна, непомітна, але завжди небезпечна. "Пантера" - швидка і дуже грізна і так далі.

По-друге, був присутній і психологічний момент - грізні назви «тиснули» на психіку супротивника (допомагало в цьому й відповідне агресивне забарвлення бойових машин) і додавали впевненості своїм солдатам.

По-третє, концепція і філософія цих танків як би зобов'язувала залізних "котячих" залишатися мисливцями.

Закладена ще до Другої світової війни традиція сподобалася і залишилася у Бундесвері після 1945 року. «Леопард» - не єдиний, хоч і показовий приклад.

Перше звірине ім'я отримав танк-вогнемет

Перше звірине ім'я отримав танк-вогнемет "Фламінго". Фото: tanks-encyclopedia.com

Від "Фламінго" до "Королівського тигра"

Перше ж ім'я, отримане танком, до «котячих» відношення не мало. Легкий вогнеметний танк, що надійшов на озброєння 1940 року (хоч початок розробки датований ще 1935), був названий «Фламінго». Чому? Так і лишилося загадкою. Та й машина вийшла не найуспішнішою. Усього було випущено 112 машин, вони виявилися «маложивучими» на полі бою, і вже 1942 року виробництво «Фламінго» було зупинено. До речі, пташині імена танкам більше не давали.

Легкий розвідувальний танк «Рись» поступився місцем на конвеєрі перспективнішій «Пантері». Фото: Fatyankey/commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=2834316

Легкий розвідувальний танк «Рись» поступився місцем на конвеєрі перспективнішій «Пантері». Фото: Fatyankey/commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=2834316

Наступний у лінійці "звіринця" значиться легкий розвідувальний танк Panzerkampfwagen II Ausführung L - Luchs ("Рись"). І хоча функції такої машини у військових частинах були потрібні, а її конкурентні переваги очевидні, проєкт не пішов. Усього з конвеєра зійшло близько 100 «Рисей» (з вересня 1943-го до лютого 1944 року), після чого виробництво було зупинено. За однією з версій, не впорався завод-виробник MAN. Нове термінове державне замовлення на виробництво танків "Пантера" (на які у Берліна були особливі надії) практично стало причиною заморозки збірки "Рисей". Навіть такий гігант, як MAN, міг займатися лише чимось одним. Вибір було зроблено на користь «Пантери».

"Пантеру" німці "змалювали" з радянського Т-34. Фото: Bundesarchiv, Bild 183-H26258 /commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=5434039

Прототипом для «Пантери» став радянський Т-34. Самі німці навіть не намагалися цього приховувати. Чесно зізнавались, що оцінили ще 1941-го міць ворожої техніки і вирішили адаптувати найкращі ідеї машини супротивника у себе. Створювалася "Пантера" з космічною навіть для воєнного часу швидкістю. Над її виробництвом працювали найкращі інженери (зокрема Фердинанд Порше), а ходом реалізації проєкту щодня цікавилися перші особи Рейху. Цікаво, що було створено два прототипи танка. Але той, що більше сподобався Гітлеру, у виробництво так і не пішов. Заперечили експерти спеціально створеної «Панцеркомісії». На їхню думку, представлений варіант був як дві краплі схожий на Т-34, а це створювало додаткові ризики обстрілу своїми ж, що визначали техніку за контуром. Другий варіант від розробників MAN був менш пізнаваним, його і запустили у виробництво. З середини 1943 року і до весни 1945 року було відправлено на фронт близько 6000 машин, фантастична цифра. Танк справді був хорошим, перевершував своїми бойовими характеристиками не лише радянського прабатька, а й за бронебійністю навіть грізний «Тигр» - один із головних брендів тієї війни.

У «Тигра I» у світі не було аналогів. Фото: http://inghro.state.id.us/commons.wikimedia.org

У «Тигра I» у світі не було аналогів. Фото: http://inghro.state.id.us/commons.wikimedia.org

Унікальність "Тигра I" - важкого танка "прориву" - полягає хоча б у тому, що на момент появи цієї бойової машини у світі не було аналогів. Важкі танки були, звичайно, у всіх арміях, але орієнтованих насамперед на наступ – ні. Досить складно змусити танк вагою кілька десятків тонн (у випадку з «Тигром I» - 55-57 тонн) ще й активно маневрувати, відстрілюватися від противника, атакувати і з легкістю проходити ворожі лінії оборони. «Тигр I» усе це робив і найчастіше грав ключову роль у локальних битвах. Це зумовило його майбутнє в армії. Понад 1000 машин, що почали надходити на фронт ще 1942 року, використовувалися у військах до весни 1945 року. До кінця залишаючись лідером у групі важких танків, віддав пальму першості хіба що своєму спадкоємцю - "Тигру II".

"Королівський тигр" (він же "Тигр II") - монстр у лінійці "котячих" армії Німеччини періоду Другої світової війни. Важила така машина 67 тонн, її 88-міліметрова гармата могла вразити ціль на відстані 4 кілометри. Зауважте – будь-яку ціль, жоден танк противника не міг встояти проти прямого влучення від «Королівського тигра». Водночас пробити броню німецької машини не могло озброєння жодного танка противника. Втім, «Тигр II» суттєво вплинути на перебіг війни вже не зміг. Занадто пізно він надійшов на озброєння (1944), коли все вже було практично вирішено. Усього їх було випущено 492, і сьогодні кожен уцілілий екземпляр вважається раритетом та прикрасою для будь-якого музею військової техніки.

"Королівський тигр" важив рекордні 67 тонн і міг пробити броню будь-якого супротивника. Фото: Bundesarchiv, Bild 101I-680-8282A-16A / commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=5477358

«Леопард» чекав свого часу

«Леопард» мав з'явитися у німецькій армії набагато раніше. Ще 1941 року концерн MAN (лідер німецького танкобудування) розпочав розробку середнього розвідувального танка з робочою назвою «Леопард». Розвідку боєм йому належало вести в умовах інтенсивних бойових дій, а отже, слід було особливу увагу приділити бронестійкості машини, не втративши при цьому маневреності та швидкості. Здавалося б, броні додали достатньо, потужний двигун «Майбаха» дозволяв машині розганятися до 60 км/год, і «Леопард»-первісток готували до серійного виробництва.

Перший

Перший "Леопард" був виготовлений в єдиному екземплярі. Фото: https://alternathistory.com

Але втрутилися два чинники. По-перше, в останній момент експерти вирішили, що 50-мм гармата у «Лео» слабка, і він стане легкою здобиччю для ворога. По-друге, аж надто дорогим за сукупністю виходило виробництво кожного екземпляра. А тут прийшла ідея з дешевшою «Пантерою», і від «Леопардів» вирішили відмовитися, відклавши звучне ім'я до кращих часів.

Можна сказати, що "кращі часи для звучного імені" прийшли абсолютно випадково. У 1956 році (коли НАТО вже існувало) в Європі мало не було реалізовано проєкт, здатний перевернути всю систему комплектування армій європейських країн. Західна Німеччина домовилася про спільне створення танка, який взяли б на озброєння всі члени Альянсу. Проєкт називався "Європа-Панцер". Це був час, коли машини, що пройшли Другу світову війну, застарівали як фізично, так і морально. Потрібно було створювати щось нове та сучасне.

Країни вирішили створювати прототипи, кожен за своїми технологіями, після чого експертна комісія повинна була вибрати найкращий варіант, який потім допрацюється спільними зусиллями. Збій стався на етапі випробувань. Для зразка був обраний німецький танк, який хоч і був на 6 тонн важчий за французький, але за всіма іншими показниками перевершив опонента. А далі все пішло зовсім не за планом. 1963 року французька сторона вирішила йти своїм шляхом, відмовившись від спільного проєкту. Німці знизали плечима і продовжили вдосконалювати свій випробуваний зразок, який отримав у результаті ім'я «Леопард-1» (Leopard-1). Він серійно вироблявся з 1965 по 1984 рік, всього було випущено 6565 екземплярів. Та й сьогодні він залишається грізною, хай і застарілою зброєю.

"Леопард 1" був базовим танком Бундесверу протягом кількох десятиліть. Фото: Rainer Lippert/commons.wikimedia.org

Новини по темі: Зброя Німеччина танки