• Головна
• Суспільство

Фото: REUTERS

Змучений Маріуполь окупанти намагаються перетворити мало не на вітрину «руського міра». Руїни міста, що з'явилися після обстрілу російською авіацією та артилерією, намагаються прикрити яскравою обгорткою: будують строкаті будинки та встановили ялинки з ілюмінацією навпроти обвуглених руїн у центрі міста. Заяви про відродження Маріуполя та його інфраструктури викликають лише скепсис навіть у тих, хто всерйоз вважає, що місто «звільнили».

Іпотека у зруйнованому місті

Напевно, найбільше подив у всіх зараз викликає «програма пільгової іпотеки», яку окупаційна влада пообіцяла запустити вже цього року. Усього під 2% річних. Зруйнувати житло у людей, а потім пропонувати в кредит нове - це, звісно, верх цинізму.

Зараз у місті немає нормального електро- та водопостачання, ціни жахають навіть московських телепропагандистів, які знімають сюжети про «нове прекрасне життя» приморського міста… Натомість відновили випуск газети та роботу телеканалу. Це набагато важливіше, ніж забезпечення жителів чимось суттєвішим. Так, де-не-де можна отримати безкоштовний теплий одяг і трохи їжі – точки видачі в Маріуполі є, але що за життя на подачки?

- У Лівобережному районі немає світла, газу та води, тож місцевим на машинах волонтери привозять воду та гарячу їжу. Інфраструктуру розбито повністю. Замість ремонту – будують «будиночки трьох поросят», до яких заселилися одиниці. Решті просто нема чого туди поставити: маріупольці не можуть купити ліжко чи стільці, у людей банально немає грошей, - розповідає наш співрозмовник із окупованого міста, який назвався Михайлом.

За його словами, зараз ситуація вже не така, як у березні-квітні цього року, але не менш гнітюча.

- Так, сміттєзвалища потроху вигрібають, зруйновані будинки зносять, але краще і красивіше від цього не стало. У будь-якій точці міста погляд натикається на руїни, які ми пам'ятаємо житловим будинком, поштою, школою чи магазином. Відноситися спокійно до цього неможливо, – запевняє місцевий мешканець.

Хтось повертається

Частина маріупольців твердо переконані, що їхати не будуть – тримаються за дивом вціліле житло чи нетранспортабельних людей похилого віку. Інші в роздумах, але бояться, що тільки-но вони покинуть місто, в їхні квартири заселяться чужі люди. Нова «влада» вже оглядає порожні будинки і квартири, записуючи їх у «маневрений житловий фонд»: можуть віддати нужденним тимчасово… Але немає нічого постійного, ніж тимчасове, чи не так?

Ще одна частина мешканців приморського міста налаштована виїхати. І пропозиції від вузьких перевізників є – 400 доларів, і ти вже в Європі! Залишилося лише наскрести ці 400 доларів у місті, де основна робота – це розбір завалів за продуктовий пайок або за умовні (виплачувані нерегулярно та частинами) 10 000 рублів (5000 грн, або $137) на місяць.

Але є ще люди, які вирвалися із зимово-весняного пекла… і зараз вирішили повернутись назад до Маріуполя! Причин називається багато, але найчастіше звучить: "Не змогли знайти роботу на "великій землі", немає грошей винаймати житло, тому повертаємося".

- Знаю кількох таких, із 23-го мікрорайону. У них квартира ціла, тому чоловік із дружиною повертаються, а дорослі діти начебто влаштувалися нормально. Подружжя передпенсійного віку, знайти роботу проблематично, виплат від держави на оренду не вистачає, пенсії теж крихітні. Вони як кажуть: є квартира, де житимуть, а роботу в Маріуполі якусь знайдуть і потім на пенсію вийдуть. Думають, що їм так легше буде жити… Я не схвалюю і не засуджую: у такій ситуації люди самі вирішують, де і як їм краще, – каже Михайло.

Звісно, такі кроки викликають обурення у мешканців мирних регіонів країни. Маріупольці не можуть і не хочуть їм пояснювати, наскільки важко жити по чужих кутках та віддавати останні гроші за оренду і комуналку. Програми повноцінної допомоги внутрішнім переселенцям в Україні немає.

- Маріупольці знають, що війна розпочалася не у лютому 2022-го, а у лютому 2014-го. І їм боляче, що за ці роки мало кому цікаві всякі там ВПО, які іноді виїжджали з дому під обстрілами в піжамах і тапочках.

Будинок з годинником після "реконструкції. Фото: ТГ-канал Андрющенко Time

Мрець у гарному костюмі

Скільки зараз людей живе у Маріуполі – сказати важко. Окупаційна влада суттєво занижує кількість загиблих і тих, хто виїхав, вважаючи, що в місті залишилася половина з 400-тисячного населення. Самі місцеві жителі припускають, що їх зараз у місті менше 100 тисяч, і кожен день до Маріуполя приїжджають візитери з Росії. Це будівельники та поліцейські, не кажучи вже про солдатів. Поступово з органів влади видавлюють місцевих колаборантів, замінюючи основні пости росіянами, а також аналогічно – з керуючих структур, наприклад, морського порту. Про відновлення його роботи окупанти заявляли вже неодноразово, проте все це залишилося лише словами. Схоже, що порт у Маріуполі стане скоріше військовою базою, ніж вантажно-розвантажувальним терміналом. Бо вивозити з Маріуполя вже давно нема чого: комбінат «Азовсталь» перетворений на руїни, металургійний комбінат ім. Ілліча ріжеться на метал, про сільськогосподарську продукцію можна забути на довгі роки – на полях, де лежать залишки бомб і снаряди, що не розірвалися, ще довго ніхто нічого не вирощуватиме.

Окупанти цинічно міркують, що з «Азовсталі» вийшов би технопарк (за іншими планами – екопарк). Що мається на увазі, а головне – кому це буде потрібно, якщо городяни залишилися без робочих місць, окупанти не пояснюють.

- Ми місто-примара! Але в російських телевізорах показують, як у нас дітям дарують тульські пряники на Новий рік і ялинку поставили на головній площі, яку знову перейменували на Леніна. Мовляв, живе Маріуполь! Так і в 2014-2015 роках писали про Донецьк: злидні і розруха вже наступали, а пропагандисти стверджували: «Живе, Донецьк, живе». Одягни мерця у гарний костюм – він від цього живіше не стане, - каже Михайло. – У багатьох уже відчуття, що «відновлення Маріуполя» – це просто причина для бюджетного дерибану у Росії. Залатати п'ять метрів дороги, але при цьому знести кілька ними ж розбомблених будинків – якесь блюзнірство! Гроші тут крутяться хороші, але вже й будівельники скаржаться, що їх кинули на зарплати. І хлопці, які працюють на розборі завалів,теж  кажуть, що готівку на руки не дають, а тільки продуктову гуманітарку.

У Маріуполя, що помирає, ще є шанс на порятунок – «лікарі» в особі ЗСУ ще можуть встигнути до ліжка пораненого пацієнта. Однак паразити, що з'явилися минулої зими, продовжують пити залишки крові у нещасного міста Марії і готові остаточно поховати його під бомбами, аби не віддати Україні. Така вже у паразитів натура.

Люди, що залишилися у Маріуполі, на зупинці громадського транспорту. Він хоч рідко, але все ще ходить. Фото: REUTERS