Адам Роговськи: Світ терпить російський експансіонізм протягом останніх 30 років
Фонд World For Ukraine днями провів у польському Жешуві саміт із однойменною назвою – W4UA. Майже півтори тисячі учасників – представників державних структур влади, міжнародних, волонтерських, громадських, благодійних та інших організацій обмінювалися думками та досвідом вирішення завдань, що стоять зараз перед Україною.
Дискусії про найбільш ефективні способи допомоги біженцям, відновлення інфраструктури, допомоги найбільш вразливим громадянам України тривали кілька днів. Результати та напрацювання саміту, ми сподіваємося, скоро можна буде побачити на практиці.
«КП в Україні» поговорила з консультантом, менеджером з інституційних зв'язків, головою оргкомітету саміту W4UA Адамом Роговськи, який розповів, чому ця зустріч пройшла саме зараз (адже минуло вже майже 300 днів війни) і чи є сенс говорити про відновлення нашої країни, якщо війна ще не закінчилася.
Нинішнє вторгнення - кульмінація розпочатого ще 2014 року
– Почнемо з кінця. Резолюція проведеного саміту розпочинається зі слів: «Війна в Україні триває вже 9 місяців». Чи знаєте ви, що відбувається в Україні з весни 2014 року? Зараз настав якийсь піковий момент, який викликав необхідність проведення такого роду зустрічі?
- Звичайно, ми були в курсі того, що відбувається в Україні з 2014 року – це вторгнення Росії до Криму та частини Донбасу. Я досі пам'ятаю героїчний захист Донецького аеропорту українськими військовослужбовцями – «кіборгами» та загалом величезні зусилля щодо збереження українського суверенітету над цими територіями.
І хоча це стало великим потрясінням для України та міжнародного співтовариства, треба сказати, що масштаб проблеми був далеко не тим, із чим ми маємо справу сьогодні. У нас де-факто зараз повномасштабна спроба вторгнення з усіма наслідками, що з цього випливають.
– Учасники саміту визнали, що рівень взаємодії між учасниками процесів підтримки України є недостатнім. На вашу думку, чи не могло це бути пов'язано з тим, що останні 8 років Україні не приділялося належної уваги, хоча в країні вже була надзвичайна ситуація на сході, де трапилася гуманітарна катастрофа, гинули мирні жителі та військові?
- Хтось скаже, що нинішнє вторгнення – це просто кульмінація всього того, що було розпочато ще 2014 року. Я згоден із цією точкою зору. Протягом останніх 30 років міжнародне співтовариство зазнавало російського експансіонізму – і це факт. Прекрасними прикладами тут є Чечня, Грузія та Сирія. Захоплення Криму та частини Донбасу було просто черговою головоломкою у російській експансіоністській політиці.
Остаточне підпорядкування всієї України, швидше за все, було їхньою метою від самого початку.
Чому міжнародне співтовариство, особливо Західна Європа, так повільно реагували, звісно, залишається відкритим питанням. Але я думаю, що це був збіг низки факторів - як політичних, так і економічних. Найімовірніше, вирішальним чинником стала надмірна залежність деяких країн від російських природних ресурсів.
Як наслідок, були заплющені очі на людську трагедію, що розігралася на сході України. Це також було очевидно на початку вторгнення 2022 року, коли деякі держави не прагнули допомагати Україні - країні, яка зазнала нападу з боку Росії.
Одна з тем, яка особливо гостро стояла на саміті, – це ціна людського життя на війні. Фото надане W4UA
Європі треба нагадувати, що війна в Україні не закінчилася
- Практична підтримка України у світі наразі триває досить активно. На вашу думку, як довго може тривати ця підтримка – і з прийому біженців, і для надання гуманітарної допомоги? Російські наративи «Європа втомилася від України та її біженців» досі звучать в ефірі та інтернет-середовищі.
- Це чудове питання! На початку конфлікту допомога з усього світу була величезною. Ми були свідками цього й у польському Жешуві, коли десятки неурядових та інших організацій приїжджали з усього світу, аби допомагати Україні. Це було зворушливо та вражаюче!
Але ми повинні розуміти, що це була пряма реакція на низку шокуючих подій, а саме – на вторгнення з боку Росії і трагедії. Різанина в Бучі та Бородянці, руйнування та загибель людей вразили світ. Про хоробрість захисників «Азовсталі» ходили легенди. Поінформованість про те, що відбувається, досягла піку приблизно до червня цього року.
Дуже шкода, але згодом інтерес та мотивація починають слабшати. Через коротке життя історій у новинному циклі людям потрібно час від часу нагадувати, що ця війна все ще продовжується і що спричинені нею біль і страждання все ще існують.
Це також одна із причин, чому ми провели саміт «Світ для України» на початку грудня.
– Основний акцент у роботі саміту було зроблено на діяльності неурядових організацій (НУО). Чи брали участь у обговоренні Червоний Хрест, Гуманітарна місія ОБСЄ та інші міжнародні організації?
- Так, ми вважаємо, що безпосередній вплив на людей у постраждалих районах можуть мати НУО, які, так би мовити, діють на місцях. Агентства ООН, Червоний Хрест чи ОБСЄ добре працюють на макрорівні, тоді як НУО найкраще працюють на мікрорівні. Саме тому основну увагу протягом усього нашого заходу було приділено роботі, яку проводять некомерційні організації в Україні.
– Скільки реальних випадків допомоги ви почули на саміті, як і де вони працюють? Якою є ефективність цих справ?
- Нам пощастило почути про багато реальних випадків надання допомоги під час війни. Як приклад, я рекомендую поглянути на величезну роботу, яку виконує Global Empowerment Mission. Ця організація раніше дуже брала активну участь у наданні допомоги в інших частинах світу. Коли у лютому загострилася війна в Україні, вони були однією з перших організацій, які наважилися встановити свою постійну присутність в Україні. Заслуговують на увагу їхні відновлювальні проєкти у Бучі, а також їхні зусилля з надання гуманітарної допомоги на звільнених територіях на сході України.
Але таких організацій було багато – я настійно рекомендую відвідати наш сайт w4ua.com, щоб дізнатися про них більше.
- Чи обговорювалася на саміті тема біженців та вимушених переселенців, які стикаються із труднощами у пошуку доступного житла та роботи в умовах вимушеного переселення?
- Так, цю тему широко обговорювали на саміті W4UA. У нас були дуже конкретні панельні дискусії про ринок праці, потреби біженців у зимовий сезон, тимчасове житло та довгострокові житлові рішення чи про те, як зберегти Україну в бізнесі. Це дуже важливі теми, про які, на нашу думку, недостатньо говорять на міжнародному рівні.
Відновлення країни треба розглядати у коротко- та довгостроковій перспективі
- На вашу думку, чи варто зараз говорити про відновлення країни, якщо бойові дії ще продовжуються, міста та села перебувають під окупацією, і неможливо проаналізувати їхній стан, щоб визначити масштаби необхідного відновлення?
- Я вважаю, що відновлення слід розглядати з двох точок зору: короткострокової та довгострокової перспективи. Короткострокове відновлення не тільки бажане, а й необхідне для підтримки функціонування суспільства під час війни. Це включає, окрім іншого, поточне відновлення зруйнованої енергетичної інфраструктури, житла та ланцюжків постачання. Таким процесам ми приділяємо найбільше уваги. Ми заохочуємо та підтримуємо тут установи, місцеві органи влади та неурядові організації.
Однак довгострокова реставрація - це зовсім інша тема, і, як на мене, більш всебічне обговорення слід розпочати пізніше, коли війна закінчиться.
- Що ефективніше: допомагати людям в Україні грошима чи засобами для власного господарства?
- Не думаю, що є якийсь один підхід до цього питання. Люди по-різному допомагають. Хтось займається волонтерством особисто, хтось надсилає матеріальну допомогу. Я думаю, що тут працює будь-який метод.
Якщо ви не знаєте, як це зробити, я пропоную почати з вивчення найбільш активних та прозорих організацій. Український уряд також швидко організував системи підтримки – чудовим прикладом є UNITED24. Там ви можете підтримати не лише реконструкцію, а й ініціативи, пов'язані з медичною допомогою чи обороною та розмінуванням.
- Які, на вашу думку, практичні результати саміту? Що може змінитись найближчим часом для українців?
- Ми вважаємо, що ці обговорення абсолютно заслуговують на увагу. За ці три дні саміт W4UA зібрав понад 1300 учасників з усього світу та буквально з усіх верств суспільства: НУО, установ та підприємств. До нас приїхали представники 36 міст України, які представили ситуацію у своїх муніципалітетах. Усі ці люди зустрілися з наміром обговорити, як краще ми можемо допомогти Україні та українському народові. 37 панельних дискусій та 3 семінари - цифри, які не можна скидати з рахунків, і ми відчуваємо, що це матиме довгострокові наслідки.
Ми як організатори заходу плануємо продовжувати свою роботу для України та українського народу. У певному сенсі ми відчуваємо, що знаходимося лише на початку шляху. Ми плануємо організувати більше таких заходів. Також ми створили фонд W4UA та вестимемо гуманітарну діяльність в Україні.
Незважаючи на негаразди та виклики, ми щиро віримо, що український народ зрештою стане сильнішим і згуртованішим після цієї ситуації, ніж будь-коли раніше. Це важкі часи для України, але це також період становлення України – і це обнадіює.
