Порятунок під обстрілами: волонтери з Бахмута евакуювали тварин у безпечне місце
Бахмут сьогодні чи не найгарячіша точка на Донеччині. Інтенсивні бойові дії змушують людей евакуюватися, але багато хто ще залишається. Причому деякі з них через братів наших менших.
Марія Роженко разом із батьками ще до початку повномасштабного вторгнення допомагала безпритульним тваринам із рідного Бахмута та околиць. Після 24 лютого постраждалих та покинутих звірів стало значно більше. Марія та її батьки не змогли дивитися на страждання чотирилапих – так за час війни кількість собак у цій родині збільшилася з 20 до 60.
Сама Маша разом із сином покинула рідне місто, але продовжує допомагати тваринам Бахмута і на відстані. Марія організовує евакуації, пов'язує волонтерів із місцевими жителями, які ловлять собак та доставляють їх до евакуаційного автобуса, організує привезення кормів та медикаментів. Незважаючи на те, що евакуація і пошук нової родини для хвостатих забирають у дівчини багато часу, зупинятися Марія не збирається: всіх тварин їй шкода.
«Рятуємо тварин з-під куль»
Марія Роженко. Фото: ФБ Марії Роженко
– До війни я жила з батьками у селі Іванівка під Бахмутом, – розповідає Марія. - Зараз я із сином виїхала на Рівненщину, а батьки залишилися вдома. І до початку бойових дій у нас жило 20 собак, а після 24 лютого їх побільшало в рази. Усі собаки перебувають під нашою опікою. Тварин викинули надвір після війни. Господарі тікали з міста, що обстрілювалося, залишаючи своїх вихованців, - ми не змогли байдуже на це дивитися. Тепер у мами мешкає 60 собак.
- Як вам вдається допомагати тваринам у Бахмуті, коли ви на Рівненщині?
- Я хоч і виїхала, продовжую займатися допомогою нашим тваринам. Вийшла на харківських волонтерів – благо зв'язок є – записую собак на евакуацію. Це безкоштовний вивіз: волонтери беруть із нас лише за бензин. Таким чином, допомагаємо тваринам із рідного міста, яких покинули люди. У тому числі кормами. Замовляю їх тут, після чого відправляємо корми та медикаменти до Бахмута. Там їх приймають ті люди, яким ми довіряємо: вони чесно годуватимуть тварин.
Я зараз у безпечному місці і нічим не ризикую, допомагаючи рятувати тварин. А ось люди, які залишились у Бахмуті, ризикують життям щодня: виносити тварин їм доводиться буквально з-під куль. Хвилююся за батьків. Тато займається тваринами: йому теж усіх шкода, мама сидить із шістдесятьма псами, виїхати нікуди не може.
- А яка доля чекає на тварин після евакуації?
- Безпритульних розподіляють по притулках, в основному у харківський притулок, надалі їх намагаються прилаштувати. Якщо тварина породиста, через ОЛХ шукаю їй нових господарів. І так цілими днями займаюся пошуком інформації, людей.
- А яка зараз ситуація в Бахмуті?
- Напружена. Там сіра зона, весь час стріляють. Мости всі підірвані.
Із сірої зони тварин виносить молода пара та 8-річний хлопчик
- А хто допомагає ловити собак у Бахмуті для евакуації?
– Нам допомагають чоловіки, які приїжджають на евакуаційному автобусі, та місцеві дівчатка, які живуть у різних частинах Бахмута, – я з ними завжди на зв'язку. Всі вони – звичайні люди,
Наприклад, із сірої зони (м'ясокомбінат "Забахмутка") тварин переносять троє місцевих жителів – 18-річна Альбіна, її хлопець 25 років та 8-річний хлопчик. Утрьох вони виносять тварин із найнебезпечніших районів до мосту на евакуацію.
А з вивозом тварин із Бахмуту нам допомагають волонтери із Харкова. Я збираю всі адреси у Бахмуті і передаю інформацію людям. Повсякчас намагаюся бути на зв'язку, щоб координувати пересування всіх.
Багато собак все ще залишаються в Бахмуті без господарів і потребують допомоги. Фото: ФБ Марії Роженко
- А чому місцеві з Бахмута не виїжджають?
- Кажуть, що на них ніхто ніде не чекає. Залишаються, ризикують, рятують тварин.
- Їм же не доводиться бігати під кулями, щоб рятувати кинутих звірів?
- Звичайно, доводиться! Половина Бахмута – у сірій зоні. Там залишилася моя подруга, кличу її до себе. Пояснюю, що там вона вже не має можливості допомагати тваринам: мости підірвані, евакуаційні автобуси проїжджають туди рідко і з великими труднощами. Не факт, що тепер це взагалі можливо. В інші частини міста евакуаційний транспорт все ще їздить.
– І батьки не можуть виїхати через тварин?
- Так. Потрібно знайти територію для собак та нормальних сусідів, які не будуть проти такої кількості тварин, а це досить складно. Але батьки готові з ними поратися й надалі. Ми й раніше допомоги ніколи не просили, самі справлялися.
- А де перебувають усі ці 60 собак? Як вони уміщаються та уживаються між собою?
- Добре уживаються. А щодо території, у нас за 4 кілометри від Бахмута - село. Там два великі двори, городи. Собакам вистачає місця, територія досить велика. За всіма ними доглядає мама, тато їй допомагає.
Маша розповідає, що люди, які евакуювали тварин із Бахмута, дуже ризикують: прильоти постійні. Осколки потрапляли в шоломи, ударною хвилею видавлювало шибки з автобусів. З Бахмута волонтери виїжджають ближче до ночі: коли приїжджають у місто, більшу частину часу доводиться ховатися у підвалах. А як нагорода – лише усвідомлення того, що бездомний песик здобуде сім'ю або, принаймні, опиниться в безпеці.
І все ж безліч тварин, що залишилися без дому в Бахмуті, досі чекають на своїх господарів. Поки що невідомо, як складеться їхня доля.
Батьки Маші живуть зараз 60 собак. Місця вистачає всім. Фото: ФБ Марії Роженко
Історії тварин у картинках
Кожного врятованого четвертого Марія знає в обличчя. Історіями деяких тварин вона поділилася з нами.
Від спаніеля відмовилися - хотіли таксу
Спанієль. Фото: ФБ Марії Роженко
– Сім'я цього спанієля загинула під час війни. Залишився хлопчик восьми років. Його до Києва забрали опікуни, а спанієля ми підібрали. Знайшли йому господарів – збиралися відправити собаку до майбутніх господарів у Київську область. В останній момент, коли збиралися відправляти пса, з'ясувалося, що на нього вже ніхто не чекає: люди хотіли таксу.
У результаті зуміли евакуювати спанієля із сірої зони. Його вивезли з тієї частини міста, до якої не підібратися: там перебито всі мости, перекрито дороги і дуже небезпечно.
Переносити його довелося на руках, перетинаючи підірваний міст. На щастя, все пройшло благополучно. Спанієля забрали харківські хлопці, тепер має сім'ю.
Дорослий і солідний ротвейлер
- Ротвейлера ми підібрали вже безпритульним. Він уже не дуже молодий, йому років 9. Оскільки він боявся переходити небезпечний місток, хлопчик із сірої зони разом із чоловіком із евакуаційного намиста перенесли пса у перенесенні на свій страх і ризик: дуже небезпечна дорога. Тепер наш ротвейлер мешкає у Харкові.
Ротвейлер. Фото: ФБ Марії Роженко
Собачка боялася вибухів
Цей песик дуже боявся вибухів. Фото: ФБ Марії Роженко
- Цю собачку віддала пенсіонерка з Бахмута: у неї більше не було можливості утримувати вихованця. Собачка дуже боялася вибухів - її евакуювали до Дніпра. Після цього знайшли дівчинку, яка погодилася відвезти тварину новим господарям до Жовтих вод. Тепер малеча в новій родині. Старі та нові господарі собачки знайомі та спілкуються між собою. У неї все склалося добре.
Нюша – інвалід, постраждала від бойових дій
Нюша. Фото: ФБ Марії Роженко
- Це наша Нюша. Я лишила її собі. Ми з сином так полюбили її та звикли до неї за цей місяць. Собачка постраждала від бойових дій. Вона жила неподалік м'ясокомбінату в сірій зоні. Невідомо, чи її збила військова машина, чи постраждала від вибуху, але стан у неї був дуже важким. У неї був перебитий хребет, постраждав і око, у неї коліна стерті коліна та задні лапки. На жаль, вони у Нюші не працюватимуть.
Собачку ми вивезли. Зараз вона зі мною на Рівненщині. Ми її лікуємо, але не знаємо, як буде надалі. Купили для неї інвалідний візок. На жаль, вона виявилася неякісною, бо була дешевою. Планую відкрити збір на якісний інвалідний візок для Нюші: без нього їй дуже важко пересуватися.
Евакуювали дідуся та котика з собачкою
Собака і кіт дідуся. Фото: ФБ Марії Роженко
- Ці котик і собачка жили з одним добрим дідусем із Бахмута. Наразі він знаходиться у Києві. Дідусеві зробили дві операції, ще потрібна третя. Грошей на операцію немає, родичі допомагати відмовилися. Раніше дідусь жив у Бахмуті, у сірій зоні біля м'ясокомбінату.
Найбільше дідусь переживав за подальше життя тварин. Нам вдалося посадити їх на евакуаційний автобус. Котика та собачку вивезли до Дніпра, після намиста поїхав на Харків, де тварин прийняла моя знайома. Надалі вона відвезла чотирилапих друзів за 100 кілометрів у село до родичів вже свого дідуся. Так котик та собачка знайшли свій новий будинок.
Рижикові пощастило, він знайшов сім'ю
- Цей рудик був безпритульним. Він сам прибився до будинку дівчини з Бахмута. Поки пес чекав на евакуацію, вона його притулила. У Бахмуті він був досить агресивним, а коли у нього з'явилася нова родина, одразу став добрим добрим псом. Але, як і багато інших тварин, переніс евакуацію насилу: дуже злякався.
Рижик знайшов сім'ю. Фото: ФБ Марії Роженко
Алабай сумував за людьми
- Ще один мешканець сірої зони – алабай. Був дуже прив'язаний до людей. Коли бачив перехожих, одразу за ними біг. На щастя ми швидко знайшли йому нових господарів. Цієї суботи його забрали на евакуацію. Пес сам йшов за людьми 3 кілометри до моста, щоб після нього перейти.
Алабай знайшов нових господарів. Фото: ФБ Марії Роженко
Як допомогти тваринам Бахмута
5168-7574-0234-0220 Роженко М.І.
