Мешканка Балаклії, яка пропонувала оладки ЗСУ, розкрила фірмовий рецепт
65-річна мешканка Балаклії Наталія Кривуля стала відомою на всю Україну після того, як запропонувала бійцям ЗСУ, які звільнили її міста. Жінка згадує, що практично всі півроку окупації вона провела у підвалі, але завжди вірила, що невдовзі українські військові звільнять її місто. Про це повідомляє " Суспільне ".
У день визволення Балаклії Наталя разом з іншими мешканцями будинку ховалась у укритті. Згадує, що коли почула українську мову, спочатку навіть не повірила, а потім – не могла прийти до тями від щастя.
- Ми сиділи у підвалі. Потім піднялися до мене на третій поверх із зятем, він дивиться у вікно і каже: "А ну тихо! Чуєш, українська мова!"... Пішли на балкон, я визирнула, а внизу четверо стоять, на рукаві блакитні стрічки. Чи не переодягнуті ж росіяни?» - Згадує Наталя. - Потім ми повернулися до підвалу, кажемо іншим: "Наші прийшли!" А люди відповідають: "Ну так, ну так..." Не вірять! А потім вийшли, подивилися, щоправда, наші хлопці! Цього не забудеш. не вірилося, що ми вільні, легше дихати стало! – згадує Наталя.
Щойно обстріли стихли, мешканці будинку вийшли у двір – зустрічати військових. Жінка згадує, що пригостити українських захисників не було чим, тільки оладки, які вранці смажили у дворі на багатті. Військові були зайняті зачисткою міста і відмовилися від частування, але доброту жінки оцінили інші українці, які бачили ці кадри.
- Ми вранці варили кашу і смажили оладки на дріжджах. Газу не було, ми на багатті біля будинку готували. Запропонувати військовим не було чого, запропонували хоча б оладки. Хлопці посміялися, добрі хлопці, такі гарні, — згадує Наталя.
Під час окупації Наталя із сусідами готувала у перервах між обстрілами. Жінка розповідає, що під час окупації із продуктами було дуже складно. Містяни ділилися один з одним, але багато було в дефіциті. До того ж у будинках не було газу та готувати доводилося у дворі на багаттях. Робити це жителі призвичаїлися між обстрілами.
На війні Наталя втратила 41-річного хрещеного. Уламок снаряда потрапив йому в груди — чоловік помер дорогою до лікарні. Сама жінка вирішила не їхати, а залишатися у рідному місті до його визволення.
- Я не поїхала, бо мої двоє дітей, троє онуків не поїхали, ми разом ховалися тут. Ми думали, що нас швидко звільнять. Ми так на це чекали. Коли були обстріли, ми сидимо у підвалі і говоримо: "Невже наші не прийдуть?" Ми тільки про це й говорили. Я завжди вірила, бо не може бути Україна під жодними росіянами, - розповідає Наталя.
Наталя каже, що якби знала, що до міста зайдуть українські військові, обов'язково приготувала б щось ще з тих продуктів, які в неї були. І дуже шкодує, що бійці так і не скуштували її оладки. Рецептом вона охоче поділилася - зазначає, ніяких секретів немає, традиційне приготування, зазвичай на кефірі.
- На кефірі найкраще виходить, вони швидко смажаться. Кефір, сода, цукор, щіпка солі та борошно. От і все. Для смаку можна додати ванілін, ну чи дрібку кориці – хто любить. Але зазвичай я роблю найпростіші оладки, без добавок, як робили ще наші бабусі, – каже жінка.
8 вересня Володимир Зеленський підтвердив визволення від російських загарбників міста Балаклія у Харківській області. Відео з деокупованого міста почали з'являтися в соцмережах ще напередодні ввечері, а кадри, як місцеві жителі зустрічають українських військових, облетіли всі соцмережі.
