Український Прованс на кордоні з Росією відкрито, але відвідувачів немає
Робить свічки, мило та запашну воду
Ніжно-бузкові лавандові поля розкинулися за селом Угроїди Сумської області. Влітку до війни тут щодня приймали сотні, а то й тисячі відвідувачів – приїжджали із найближчих та сусідніх регіонів.
Друга половина літа відводилася під зріз квітів та виробництво мила, ефірної олії лаванди, свічок, лавандової запашної води – гідролат, який одержують у процесі парової дистиляції рослинної сировини. Продавали й самі квіти – букети чи саджанці, чай.
Робити свічки, мило, гідролат, ефірну олію Світлана Ганночка вчилася паралельно з освоєнням премудростей догляду за лавандою, що виявилося аж ніяк не простим заняттям. Чогось навчалася у майстрів, щось освоює сама. Її основний вид діяльності – фотографія. Любов до мистецтва і привела її до ідеї засадити лавандове поле – спочатку воно планувалося як цікаве місце для фотосесій, і лише. Але несподівано перетворилося на популярний маршрут для екскурсій та сувенірну лавку, звідки товари можна замовляти цілий рік.
Світлана Ганночка каже, у довоєнний час продаж мила, свічок та іншого здатен був приносити дохід не менше, ніж фотографія.
- Я завжди мріяла про таку локацію – раніше ми аж до Молдови їздили, щоб провести фотосесію на лавандовому полі, - розповідає «КП в Україні» Світлана Ганночка. - Заодно підглянула там деякі секрети вирощування, посадки. Лаванду дуже складно виростити. Перші три роки взагалі нема на що дивитися. Всі, хто до мене приходить, за голову хапаються, скільки часу забирає догляд за лавандою - обрізання, прополювання, полив.
Під час війни лаванда також не залишилася без догляду – Світлана, як і раніше, виходить на поле із мотикою та відром. Щоправда, оцінити її працю нема кому - цього року зі зрозумілих причин туристів немає. Приїжджають лише місцеві жителі.
– Практично нікого не було, – зазначає хазяйка лавандової плантації. – Раз приїжджали люди з Харкова – не встигли там з'їздити на лавандове поле, квіти раніше зрізали.
Місцевих жителів Світлана пускає безкоштовно. Тож єдиний дохід цього сезону – продаж букетиків з поля.
Світлана Ганночка, власниця та фанат лавандових плантацій. Фото: instagram.com/lavender_dream_ua
Лаванда заспокоює
Йдуть букетики поки що важко – не до квітів людям. Хоча у цей час лаванда, навпаки, могла б користуватися такою ж популярністю, що й заспокійливі в аптеках – а їх у деяких містах наразі і не знайти. Ця рослина відома своїми заспокійливими властивостями.
– Подушечки з лавандою можна класти перед сном біля голови для відновлення нервової системи та здорового сну, – пояснює Світлана Ганночка. – А лавандова олія – це як аптечка: її можна використовувати у разі порізів, укусів, подразнень, опіків. Лаванду також використовують у кулінарії – додають до випічки, м'яса, вона йде у чай або каву. Ну і взагалі сухоцвіт – це красиво.
Ані війна, ані передбачувана відсутність туристів не змусили Світлану покинути плантацію. Незважаючи на обстановку, вона з весни почала за графіком виходити в поле доглядати кущі. Все як завжди, якщо не враховувати нервову напругу та постійне прислуховування до того, що відбувається в окрузі.
Селище Угроїди, де живе Світлана з чоловіком та батьками, стоїть впритул до російського кордону. Це невеликий населений пункт – тут менше двох тисяч мешканців. Звичайно, багато хто в селищі «живе» тільки на папері – давно поїхали туди, де є робота. З початком війни майже зникла молодь – здебільшого в Угроїдах залишилися лише люди старшого покоління.
Світлана також вирішила залишитися вдома через батьків. Вони навідріз відмовилися покинути рідні місця.
Головна надія на те, що фінансово сезон таки витягне проєкт із кризи. Фото: instagram.com/lavender_dream_ua
Танки на поля не заїжджали
Танки та військова техніка посунули через Угроїди та навколишні села одразу ж з 24 лютого. Не затримувалися – йшли далі. Поля, любовно засаджені лавандою, не зачепили. Хоча хто про ту лаванду тоді думав?
– Страшно було – боялися, щоб у двори не заїжджали, – згадує Світлана. – Працюючи у полі, прислухалися, що де діється, читали новини. Поки росіяни не вийшли із Сумської області, ми увесь час були тут. Але в лютому, березні, квітні ми не мали сильних обстрілів. Вони розпочалися ось тепер і саме у нашому Краснопільському районі. У селище, на щастя, поки що не прилітало.
Наразі розпал літа - саме час зрізати лаванду. Цим і займається Світлана.
Від українського Провансу до російського кордону – лише 10 км. За годину можна дійти, а доїхати – за кілька хвилин. Втім, з того боку навіть у відносно мирний час на лавандові поля Світлани Ганночки ніколи не приїжджали.
Фахівці радять помістити таку подушечку поруч із головою перед сном – для здоров'я корисно. Фото: instagram.com/lavender_dream_ua
